ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 927/784/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець Грядунов Дмитро Валерійович

представник позивача - Лященко А. М., адвокат; Салівон Д. О., адвокат

відповідач - Фізична особа-підприємець Лугін Віктор Миколайович

представник відповідача - Підгорний К. Є., адвокат

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "РобоМаг Україна"

представник третьої особи - Підгорний К. В., адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 (суддя Моцьора В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича до Фізичної особи-підприємця Лугіна Віктора Миколайовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РобоМаг Україна" про розірвання договору та стягнення 205 867,29 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 13.09.2019 Фізична особа-підприємець Грядунов Дмитро Валерійович (далі - Позивач, ФОП Грядунов Д. В.) звернувся до Фізичної особи-підприємця Лугіна Віктора Миколайовича (далі - Відповідач, ФОП Лугін В. М.) з позовом про розірвання договору № 6-Г від 30.04.2019 (далі - Договір), укладеного сторонами, та стягнення 82 320, 00 грн грошових коштів, переданих як попередня оплата, 95 686, 03 грн відшкодування неповернутої давальницької сировини у вигляді збитків, 2 848,10 грн інфляційних втрат, 1 858,00 грн 3 % річних, 12 348 грн 3 % від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, 10 807,16 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, а разом 205 867, 29 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач зобов`язання за Договором станом на 14.08.2019 не виконав, не виготовив та не поставив Позивачу готову продукцію в обумовлені Договором строки, попередню оплату та сировину не повернув, у зв`язку з чим 14.08.2019 Позивач направив на адресу Відповідача претензію з вимогою повернути в строк 7 календарних днів з отримання цієї претензії грошові кошти, передані як попередня оплата за Договором, у сумі 82 320,00 грн, повернути давальницьку сировину, відшкодувати вартість неповернутої давальницької сировини (матеріалів) у вигляді збитків у сумі 95 686,03 грн, разом 178 006,03 грн; також в претензії Позивач зазначив про бажання розірвати Договір.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 24.01.2020 Господарський суд Чернігівської області рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, у задоволенні позову відмовив.

2.2. Суди дійшли висновку про те, що Відповідачем виконувалися зобов`язання за Договором з розкрою та робіт з виготовлення рюкзаків, однак перша партія продукції відповідно да Протоколу погодження передана Позивачу не у встановлений Договором строк (до 17 травня) та не в погодженій кількості (50-100 штук), в матеріалах справи відсутні докази передачі наступних партій готової продукції в обумовлені Протоколом погодження строки, на що Позивач як замовник не відреагував та лише після закінчення строку Договору звернувся до Відповідача з претензією. Враховуючи ступінь виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, виходячи з обумовлених сторонами часток, які у вартості виготовлення одного виробу займають ті чи інші етапи робіт, в силу умов укладеного сторонами Договору та положень закону, у Позивача виник обов`язок сплатити Відповідачу ціну за виконані ним роботи, яка за перевіреним розрахунком Відповідача становить 89 070, 00 грн, що перевищує суму коштів, яку було отримано від Позивача як попередню оплату, тому в частині позовних вимог про стягнення 82 320, 00 грн передоплати суди відмовили.

Суди встановили, що Відповідач повернув давальницьку сировину, заперечень щодо якості переданої сировини в акті не значиться і відповідним є те, що сировина була повернута не у тому вигляді, в якому передавалась, оскільки Відповідач використовував її на виконання умов Договору, а доказів придбання нової сировини, обґрунтування та нарахування збитків у сумі 95 686, 03 грн Позивач не надав, у зв`язку з чим суди визнали заявлену вимогу про відшкодування збитків необґрунтованою.

Суди вказали на неможливість перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3 % річних, 3 % від вартості несвоєчасно виконаного замовлення, а також процентів за користування чужими грошовими коштами та зробити беззаперечний висновок, що вказані суми нараховані з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки у наданих розрахунках Позивач не вказав, з якої суми заборгованості розраховуються інфляційні втрати, проценти за користування чужими грошовими коштами, не зазначено кількість днів, за які нараховано штраф.

В момент укладення Договору сторони погодили всі його умови, у тому числі відповідальність за порушення умов Договору, яких сторони не дотрималися належним чином; Відповідач порушив строки виконання зобов`язання, однак Позивач не сприяв підрядникові у виконанні роботи; на час прийняття рішення Відповідач не передав Позивачу рюкзаки в кількості 74 шт. та комплекти заготовок для рюкзаків в кількості 14 шт, які наявні у нього та зберігаються на складі, отже відсутні докази, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), необхідних для розірвання Договору. Також Позивачем не доведено істотного порушення Відповідачем умов Договору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1.Прийняття і врахування судами заяв двох свідків і відео з компакт-диску є неправомірним на підставі статті 79, суперечить статті 77, частині другій статті 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 910/21263/17 (пункт 59) вказано, що суди дійшли ґрунтовного висновку про те, що обставини щодо невиконання/неналежного виконання зобов`язань за договором підряду, нормативне регулювання якого містить спеціальний порядок здачі та прийняття будівельних робіт, а також їх оформлення, підлягають доведенню відповідними первинними документам, та не можуть встановлюватись на підставі показань свідків.

В іншій постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 висловлену правову позицію щодо реальності господарської операції, а також про застосування норм процесуального права: «Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

Позивач повинен був подати документи, які б переконливо свідчили про реальність здійсненої ним господарської операції з придбання цього товару у ТОВ "Трейд груп стиль" та його подальшої поставки відповідачу. У таких документах мало б бути відображено умови реалізації цих господарських операцій, з урахуванням специфіки майна, що поставлялось, місця його виготовлення та місцезнаходження, вчинених дій, спрямованих на його придбання у виробника, існування у сторін необхідних умов для досягнення мети цих господарських операцій (наявність управлінського персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) тощо.

Зважаючи на те, що документів, які могли б підтвердити зазначені обставини, матеріали справи не містять, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про відсутність підстав для висновку, що спірний товар був придбаний позивачем у ТОВ "Трейд груп стиль", що спростовує доводи позивача про подальшу поставку цього товару відповідачу на підставі Договору. Доводи касаційних скарг в цій частині є обґрунтованими, як і твердження скаржників про те, що один лише факт наявності у позивача видаткових накладних та рахунків-фактур з посиланням на поставку товарів, виписаних від імені ТОВ "Трейд груп стиль", не підтверджує реальність господарських операцій з ним, за умови існування інших обставин, які свідчать про недостовірність інформації, вказаної у цих документах.

5.2.8.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватись, в тому числі, і на підставі показань свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст.86 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантїї, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч. 2 ст. 86 ГПК України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.З ст.86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч.5 cm. 236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч зазначеним вище нормам права постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо мотивів суду, якими він керувався, враховуючи такий доказ як заява свідка 0С0БА_11, та власне висновку щодо належності, допустимості та достовірності цього доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться у справі.

Які саме "інші докази" взяв до уваги суд апеляційної інстанції не конретизовано, як і не вказано, які саме пояснення із "оціненої" заяви свідка суд визнав належними, встановивши на цій підставі фактичні обставини справи.

Згідно з ч. І cm. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції звертав увагу на правовий висновок, здійснений у постанові Верховного Суду у справі №804/15389/15 від 19.06.2018, згідно з яким підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності

Відповідно до ч.2 cm. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.»

Таким чином відсутність підписаних первинних документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних тощо) свідчить про невиконання Відповідачем свого обов`язку, в той час як саме первинними документами може бути підтверджено факт здійснення господарської операції, однак не заявами свідків. Суди неправомірно прийняли до уваги компакт-диск з відеозаписом, фотографії Позивача з рюкзаками, оскільки ці докази не відповідають статтям 76 77 ГПК України, статтям 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідно до статей 76 - 79 86 ГПК України є неналежними, недопустимими і недостовірними.

4.2.Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою зміст пунктів 12.3, 12.4 Договору, якими регламентується припинення договору, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження існування усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Відповідач допустив істотне порушення умов договору - невиконання свого зобов`язання з передачі готової продукції Позивачу.

4.3.Судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин частину другу статті 652 ЦК України, у той час як у позові, відповіді на відзив, інших письмових поясненнях підставою розірвання Договору вказувалася саме частина друга статті 651 ЦК України. Суди не звернули уваги на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (щодо права на позасудове врегулювання), а саме: « 8.13. Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

8.14. Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

8.15. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

8.16. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

8.17. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.»

4.4.Суди першої та апеляційної інстанції не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18 (щодо підстав розірвання договору): « 65. При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

66. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

67. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

68. З аналізу змісту статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

69. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

70. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

71. Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

72. Із вказаного вбачається, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) ТОВ ''Інститут біохімічних технологій'', а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.»

У зв`язку з тим, що порушення Відповідачем умов Договору є істотним, враховуючи неповернення частини сировини та повернення сировини, яку неможливо використовувати, Позивач позбавився того, на що розраховував, тому заявив вимогу про стягнення вартості неповернутої сировини як збитків відповідно до статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яку суди попередніх інстанцій не врахували.

4.5.Також підлягає поверненню 82 320, 00 грн авансу, оскільки підрядником не виконано роботи у встановлений строк, а матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки Позивача, застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 850 855 ЦК України є неправильним та суперечить обставинам справи.

4.6.Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у позовній заяві наведено строки нарахування 3 % річних та штрафу відповідно до пункту 10.5 Договору, тому безпідставно послалися на неможливість перевірки правильності нарахування заявлених до стягнення сум. При цьому встановлення обставин правовідносин між Відповідачем та Третьою особою суперечить статтям 73 76 - 79 ГПК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 03.08.2019 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить подану касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін.

5.2. Відповідач зазначає про готовність партії рюкзаків до передачі Позивачу. про що неодноразово повідомляв останнього.

5.3. Враховуючи, що вартість фактично виконаної Відповідачем роботи, право на оплату якої він має відповідно до статей 850 855 ЦК України, є такою, що перевищує суму коштів, яку Відповідач отримав від Позивача як попередню оплату, Відповідач вважає, що будь-якої заборгованості не має.

5.4. На думку Відповідача, враховуючи, що Позивач не надав відповідного зразка - еталону швейної продукції, не повідомив про місцезнаходження свого складу та часу прийняття готової продукції, а також не надав упаковки, він є кредитором, який, відповідно до статті 613 ЦК України, прострочив виконання зобов`язання, у зв`язку з чим Відповідач у цьому зобов`язанні не може вважатися таким, що прострочив його виконання.

5.5. З наданого Позивачем матеріалу було виготовлено продукцію, передбачену Договором, на його замовлення, тому відсутні підстави для висновку про наявність у Позивача збитків.

5.6. Позивач не довів сам факт заподіяння йому збитків та їх розмір, матеріали справи не містять жодного первинного документа, який би підтверджував вартість отриманих матеріалів, доказів оплати їх вартості.

5.7. У позовній заяві не було зазначено про розірвання Договору ні на підставі статті 611 ЦК України, ні на підставі статей 651 652 852 ЦК України.

6. Встановлені судами обставини

6.1.30.04.2019 між Позивачем (замовник) та Відповідачем (підрядник) укладено Договір, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання здійснити розкрій, виконати роботи з виготовлення швейної продукції, в асортименті та за цінами, зазначеними у Специфікаціях чи протоколі погодження цін, який є невід`ємною частиною цього договору, з наданої замовником сировини (далі - давальницька сировина). Замовник приймає на себе зобов`язання прийняти виготовлену підрядником продукцію та на умовах цього договору провести розрахунок за надані послуги з виготовлення швейної продукції чи з її розкрою.

6.2.Погодження цін, асортименту продукції, що виготовляється із сировини замовника та її обсяги, строки за договором, сторони узгоджують протоколом, що є невід`ємною частиною цього договору, з урахуванням умов цього договору (пункт 1.3 Договору).

6.3.Відповідно до пункту 4.4.3 Договору підрядник зобов`язаний здійснювати відпуск готової продукції, виготовленої з давальницької сировини не пізніше строку, зазначеного в погодженому підрядником наряд-замовленні або в протоколі, який є невід`ємним додатком до договору. Цей пункт підлягає виконанню за умови виконання замовником пунктів 2.2, 4.2.3, 8.2 договору, у іншому випадку відпуск продукції проводиться з урахуванням пунктів цього договору та вимог чинного законодавства.

6.4.Згідно з пунктом 8.1 Договору за надання послуг з виготовлення швейних виробів замовник сплачує підряднику вартість, зазначену в рахунку на оплату підрядника. Ціна за одиницю виготовленої продукції зазначається в специфікації чи протоколі погодження цін.

6.5.Пунктом 8.2 Договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються замовником у національній валюті України у готівковій формі шляхом внесення попередньої оплати в розмірі 20 %, вартості замовлених послуг, вказаних у протоколі, протягом 3-х банківських днів з дати підпису договору. Далі за кожну окрему партію оплата в розмірі 80% (від суми партії), яка вноситься одразу після прийому товару. Кількість товару у кожній партії зазначається у протоколі погодження. При виявленні дефектної продукції, сума розрахунку за кожну окрему партію зменшується, та відповідає кількості фактично прийнятої продукції.

6.6.Протоколом погодження цін, асортименту виробів, терміну виконання виробів, які підлягають пошиву з сировини замовника (кошторис на виконання робіт з виготовлення швейних виробів) за Договором (далі - Протокол погодження) сторонами узгоджено: найменування - рюкзак, кількість - 600 штук, кінцевий строк виготовлення - 21.06.2018, ціну без ПДВ за одиницю - 686,00, загальну суму договору - 411 600,00грн.

6.7.Відповідно до Протоколу погодження до кінцевої ціни входить пошив та друк логотипу. Загальна кількість 600 штук (300 чорних, 300 сірих), із них 600 мають 3 логотипа, а 50 мають три логотипа і один іменний напис.

6.8.Виготовлення продукції розбивається на 5 партій:

перша партія - 50-100 штук - до 17 травня

друга партія - 70-120 штук - до 28 травня

третя партія - 120-150 штук - до 4 червня

четверта партія - 120-150 штук - до 14 червня

п`ята партія - стільки, скільки залишилося до загальної кількості товару - до 21 червня.

6.9. На виконання умов Договору замовник, як передбачено пунктом 8.2, сплатив попередню оплату в розмірі 20% вартості замовлених послуг, а саме 30.04.2019 підряднику передані грошові кошти в сумі 82 320,00 грн як попередня оплата, що підтверджується актом внесення попередньої оплати до Договору.

6.10. 30.04.2019 замовник передав сировину за Актом приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) до Договору.

6.11. 02.05.2019 між Відповідачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "РобаМаг Україна" (далі - Третя особа, Товариство) як виконавцем укладено договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити в строк з сировини та наданих лекал замовника швейну продукцію, в асортименті та за цінами, зазначеними у Специфікаціях чи протоколі погодження цін, який є невід`ємною частиною цього договору, відповідно до пункту 1.2 якого замовник приймає на себе зобов`язання прийняти виготовлену виконавцем продукцію, та на умовах цього договору провести розрахунок за надані послуги з виготовлення швейної продукції.

6.12. Погодження цін, асортименту продукції, що виготовляється, із сировини замовника та її обсяги сторони узгоджують у Специфікаціях або протоколом, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.3 договору).

6.13. Відповідно до умов пунктів 5.1, 5.5 договору давальницьку сировину замовник передає виконавцю згідно з накладною та затвердженим наряд-замовленням, підписаним протоколом у погодженій обома сторонами кількості, асортименті та строки. Сировина вважається остаточно прийнятою виконавцем за кількістю та якістю після сплину 5 робочих днів, починаючи з дня, вказаного в акті прийому-передання.

6.14. Передача готової продукції за кількістю відбувається на складі виконавця за адресою: вул. Князя Чорного, буд. 4, м. Чернігів, Україна, 14000. Готова продукція передається від виконавця замовнику за накладною на підставі належно оформленої довіреності замовника. Датою передачі товару вважається дата підписання накладної на прийняття товару та підписання акта прийому-передачі товару обома сторонами за договором (пункт 6.1 договору).

6.15. Відповідно до пункту 7.2 Договору розрахунки за надані послуги з пошиву здійснюються замовником у національній валюті України у безготівковій формі шляхом внесення 100% коштів вартості послуг, вказаних в акті здачі-приймання не пізніше 3-х банківських днів з дати його підписання. Оплата здійснюється до відвантаження продукції.

6.16. Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 13.1 Договору).

6.17. В протоколі погодження цін договору № 02-05/19 сторони узгодили, що виготовляються швейні вироби - рюкзаки певної комплектації (далі - вироби); загальна кількість - 600 одиниць; вартість виготовлення 1 виробу - 650 грн, яка складається з: - розкрій - 15% від вартості, що складає 93 грн, - нанесення логотипу - 6% від вартості, що складає 35 грн, заготовка основних деталей - 60% від вартості, що складає 370 грн, - зшивання виробу (рюкзака) з заготовлених деталей - 19 % від вартості, що складає 117 грн.

6.18. Як зазначив Відповідач, на виконання умов договору №02-05/19 Третя особа виготовила та передала Відповідачу рюкзаки в кількості 90 штук, комплекти заготовок для виробництва рюкзаків в кількості 14 штук, а також здійснила розкрій тканини поліестер 600 Д на 90 рюкзаків, тканини поліестер 300 Д на 190 рюкзаків та тканини підкладкової на 190 рюкзаків, що також підтверджується наявними в матеріалах справи заявами свідків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

6.19. В заяві свідка також зазначено, що 21.05.2019 представник Відповідача у присутності свідка ОСОБА_1 та директора Третьої особи ОСОБА_3 передав особисто в руки Позивачу рюкзаки в кількості 16 штук. Передача рюкзаків відбулась за адресою: м. Київ, вул. Ніжинська, б. 29Б. Разом із рюкзаками Позивачу передано два примірники акта здачі-приймання цієї продукції. Він пообіцяв протягом 5 днів перевірити якість вказаних рюкзаків, підписати цей акт і надіслати його Відповідачу поштою.

6.20. 13.06.2019 сторони підписали акт приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів).

6.21. 13.08.2019 Відповідач у листі Позивачу від 12.08.2019 зазначив, що 21.05.2019 на складі замовника, в присутності незацікавлених осіб, Позивачу передано партію товару в кількості 16 одиниць. Вказаний товар отриманий Позивачем разом із супровідними документами та у встановлений договором строк Позивач не повернув підписаний другий примірник супровідних документів; також від Позивача не надійшло ніяких зауважень щодо якості товару. Крім того, в листі зазначено, що наступна партія товару більш ніж два місяці зберігається на складі та готова до відвантаження в будь-який час; Відповідач просив Позивача визначити час, коли він готовий отримати готову продукцію.

Вказаний лист Позивач отримав 11.09.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи

6.22. В претензії від 14.08.2019 Позивач висловив свою пропозицію Відповідачу про розірвання Договору, на яку останній відповіді не надав.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до статей 11 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків та є обов`язковим до виконання сторонами.

7.2. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

7.3. За положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

7.4. Як встановлено судами, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

7.5. Згідно з частиною першою статті 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

7.6. Разом з цим, за положеннями пункту 3 статті 847 ЦК України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

7.7. Статтею 851 ЦК України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

7.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що Позивач як замовник не сприяв Відповідачу у виконанні умов Договору. При цьому суди залишили поза увагою та оцінкою доводи Відповідача про те, що Позивач не надав йому еталон-зразок швейної продукції, не дослідивши належним чином наявність умов Договору щодо обов`язку замовника надати такий еталон-зразок, чи врегульовано сторонами у Договорі порядок його надання, наслідки невиконання замовником цього обов`язку, у тому числі, вплив на можливість виконання умов цього Договору.

7.9. Суди не надали оцінку поведінці сторін щодо виконання ними зобов`язань за Договором з урахуванням засад розумності та добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання.

7.10.За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій в цій частині передчасні та необґрунтовані.

7.11.Водночас, суд касаційної інстанції погоджується з доводами Скаржника про помилковість застосування судами попередніх інстанцій статті 652 ЦК України, зокрема, частини другої, яка визначає умови зміни або розірвання договору за рішенням суду у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до обставин, що істотно змінилися.

7.12.Розглядаючи цю справу, суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18, за якою однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17).

З аналізу статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

На підставі наведеного Суд у вказаній справі зазначив, що для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити, чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) особи, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

7.13. У справі, що розглядається, суди встановили, що 14.08.2019 Позивач висловив свою пропозицію Відповідачу про розірвання Договору, на яку останній відповіді не надав, однак зазначений доказ суди не дослідили та не надали йому оцінки, зокрема, щодо зазначених у цій претензії підстав для розірвання Договору.

Також суди не перевірили, чи передбачені умовами укладеного сторонами Договору підстави та порядок його розірвання.

7.14. Суди також не встановили, чи було допущено прострочення виконання зобов`язань за Договором як замовником, так і підрядником, наведені сторонами доводи в цій частині суди не перевірили та надані докази не дослідили, в той же час, вказавши, що жодна з п`яти партій замовленої за Договором продукції не була поставлена у передбачений у Договорі строк та кількості. Суди не з`ясували, чи мало місце прострочення за Договором, чи було воно істотним відповідно до змісту статті 651 ЦК України, що може мати наслідком розірвання договору у судовому порядку.

7.15. Відповідно до частини другої статті 840 ЦК України, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

7.16. Суди встановили, що 13.06.2019 сторони підписали акт приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів), однак належну оцінку цьому акту не надали, а саме не з`ясували, яку саме та який обсяг сировини передано та, відповідно, прийнято за цим актом, чи заявлялись Позивачем заперечення щодо якості та обсягу переданої давальницької сировини.

7.17. Вказані обставини є істотними для встановлення дійсних прав та обов`язків сторін цього спору, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

7.18. З огляду на наведене передчасними є також висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, переданих як попередня оплата, відшкодування збитків у вигляді вартості неповернутої давальницької сировини, стягнення 3 % річних, інфляційних, 3 % від несвоєчасно виконаного замовлення, а також процентів за користування грошовими коштами.

7.19. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.20. Враховуючи викладене, з огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи спір, не врахували правову позицію, викладену у постанові від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18, та не дослідили зібрані у справі докази, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

7.21. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, перевірити доводи сторін, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку відповідно до положень процесуального закону та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

8. Судові витрати

8.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грядунова Дмитра Валерійовича задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2020 у справі №927/784/19 скасувати.

Справу направити до Господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак