ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 927/885/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі: Боржника (представник ПАТ Виробничо-торгова фірма «Сіверянка») - Гунда О.Т. (ордер КВ № 818483 від 19.05.2021)
Кредитор (представник ТОВ «Ди-Версія») - Бердник А.В. (директор)
Скаржника (представник АТ «Полікомбанк») - Смасюк А.В. (ордер АІ № 12198
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк"
на постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021
у справі
за заявою Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк"
до Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма "Сіверянка"
про визнання боржника банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 927/885/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» порушена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2017, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Балєву О.О. із зобов`язанням останньої в строк до 04.12.2017 включно провести інвентаризацію майна боржника.
2. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2017 у справі №927/885/17, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів з включенням до нього вимог наступних кредиторів:
Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» в розмірі 15 947 874,35 грн (19 200,00 грн витрат на оплату судового збору - І черга задоволення, 7 967 543,22 грн заборгованості - ІV черга задоволення, 7 961 131,13 грн пені - VІ черга задоволення);
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ди-Версія» в розмірі 23 002 280,00 грн (3 200,00 грн витрат на оплату судового збору - І черга задоволення, 22 999 080,00 грн заборгованості - ІV черга задоволення);
Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» в розмірі 334 502,93 грн (3 200,00 грн витрат на оплату судового збору - І черга задоволення, 331 302,93 грн заборгованості - ІV черга задоволення);
Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в розмірі 300 280,58 грн (VІ черга задоволення);
Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в розмірі 403 522,59 грн (3 200,00 грн витрат на оплату судового збору - І черга задоволення, 400 322,59 грн заборгованості - ІV черга задоволення);
Головного управління ДФС у Чернігівській області в розмірі 3 783 960,70 грн (3 200,00 грн витрат на оплату судового збору - І черга задоволення, 114 719,75 грн заборгованості - ІІ черга задоволення, 3 162 762,95 грн заборгованості - ІІІ черга задоволення, 190 703,41 грн штрафних (фінансових) санкцій та 312 574,59 грн пені - VІ черга задоволення);
включено окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» в розмірі 1 395 732,00 грн, які забезпечені заставою майна боржника і погашення яких здійснюється в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення; окремо до реєстру вимог кредиторів внесено відомості про майно боржника, яке є предметом застави;
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі №927/885/17, припинено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Балєвої Ольги Олександрівни; визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство Виробничо-торгова фірма «Сіверянка» з наслідками, передбаченими ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича; відхилено кандидатури арбітражних керуючих Лозової Олени Миколаївна, Приходька Дмитра Володимировича та Новосельцева Володимира Петровича; встановлено основну грошову винагороду арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; зобов`язано ліквідатора виконати дії, передбачені розділом ІV «Ліквідаційна процедура» Кодексу України з процедур банкрутства, а також надати господарському суду ліквідаційний баланс та звіт про проведену роботу; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури.
3.1. Судові рішення прийняті з посиланням на ст.ст. 205 209 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 2 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 1 28 30 44 48 49 61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» та мотивовані значною заборгованістю боржника перед кредиторами, яка не погашена, а також на відсутність у боржника активів в кількості, достатній для проведення розрахунків з кредиторами та відсутність пропозицій щодо санації боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. АТ "Полікомбанк" звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, просить їх скасувати та прийняти рішення про передачу справи до суду першоїт інстанції на стадію розпорядження майном.
4.1. Скаржник зазначив, що підставою для звернення до суду касаційної інстанції є п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ч. 6 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 238 Цивільного кодексу України та те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. ТОВ «Ди-Версія» та арбітражним керуючим Бандолою О.О. подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.
7. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
8. Предметом касаційного перегляду є постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 209 ГК України у разі нездатності суб`єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов`язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб`єкт (боржник) згідно з ч. 4 ст. 205 цього Кодексу визнається неспроможним.
10. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.
11. Частиною 4 статті 205 ГК України передбачено, що у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
12. В силу п. 1 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
13. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
14. У ч. 1 ст. 58 КУзПБ визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
15. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом.
16. Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
17. Завданням підсумкового засідання суду полягає є з`ясування ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
18. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
19. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити відомості щодо обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні зборів кредиторів.
20. Аналогічна правова позиція викладена у в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 916/4932/15, від 14.08.2019 у справі № 911/2672/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18, 09.10.2019 у справі № 910/12349/18, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18.
21. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом в порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів.
22. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника має містити відомості про актив боржника; такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) має бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.
23. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.
24. Ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд першої інстанції виходив з того, що сума грошових вимог кредиторів становить 43 772 421,15 грн, загальна вартість виявлених активів боржника, які можуть бути включені до ліквідаційної маси, становить 929 475,00 грн, тобто суми, що може бути отримана за результатами продажу майна в санації чи відновлення платоспроможності, буде недостатньо; підприємство не веде господарської діяльності, тому інші джерела для погашення вимог кредиторів, окрім грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника, відсутні.
25. Судом першої інстанції також встановлено, що станом на день проведення підсумкового засідання пропозиції клопотань про введення процедури санації ані до розпорядника майна, ані до суду не надходили; з дати відкриття провадження у справі про банкрутство боржник будь-яких доказів щодо ведення господарської діяльності та можливості відновити свою платоспроможність (погасити кредиторську заборгованість) суду не подав.
26. За результатами підсумкового засідання, враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність визначених КУзПБ підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
27. При цьому судом першої інстанції враховано, що зборами кредиторів та комітетом кредиторів неодноразово приймались рішення про звернення до суду саме з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
28. З огляду на встановлені судами обставинами, у цьому випадку має місце волевиявлення всіх кредиторів, вимоги яких визнано судом (збори кредиторів) з приводу переходу до ліквідаційної процедури ПАТ Виробничо-торгова фірма "Сіверянка", що спростовує доводи касаційної скарги про порушення судами ч. 6 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.
29. Оскільки рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у цій справі було прийнято, зокрема і зборами кредиторів боржника, як того вимагає ч. 5 ст. 48 та ч. ч. 1, 2 ст. 49 КУзПБ та яке і було, серед іншого, враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, безпідставними є доводи скаржника про відсутність підстав для переходу до процедури ліквідації боржника у зв`язку із порушенням порядку формування комітету кредиторів ПАТ Виробничо-торгова фірма "Сіверянка".
30. Разом із тим, підставою для визнання боржника банкрутом є не саме по собі рішення зборів кредиторів, а неможливість задоволення вимог кредиторів боржника інакше як через застосування щодо нього процедури ліквідації, що і було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі.
31. Призначаючи ліквідатором у цій справі арбітражного керуючого » арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича, місцевий господарський суд керувався відповідним рішенням комітету кредиторів боржника, що оформлене протоколом комітету кредиторів ПАТ ВТФ «Сіверянка» від 20.08.2021.
32. Згідно з ч. ч. 1, 4, 6 ст. 48 КУзПБ учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, який має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.
33. За змістом ч. 5 ст. 48 КУзПБ до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 1) визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; 2) дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; 3) схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; 5) обрання арбітражного керуючого у разі відсторонення арбітражного керуючого, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень; 6) інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
34. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого, що і було реалізовано комітетом кредиторів у цій справі.
35. Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
36. У справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", ЄСПЛ зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
37. У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
38. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, суди не повинні допускати "надмірного формалізму".
39. Колегія суддів враховує, що предметом касаційного перегляду у цій справі у межах цього касаційного провадження є постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та ухвалена за результатами перегляду цього судового рішення постанова апеляційного суду.
40. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках Європейського суду з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
41. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
42. У справі, що розглядається, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, а доводи, викладені в касаційній скарзі зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та не спростовують правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
43. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції ураховує, що ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, і доводи, викладені у касаційних скаргах, наведеного не спростовують.
44. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
45. Доводи касаційної скарги не дають підстав стверджувати про те, що наведені судами мотивування є необґрунтованими, позаяк правильність цих тверджень напряму випливає із матеріалів цієї справи, обставин спору та норм чинного законодавства.
46. Дотримуючись приписів статті 86 ГПК України, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки є законними та обґрунтованими.
47. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
48. За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо правомірності визнання недійсними оскаржуваних правочинів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
51. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Розподіл судових витрат
52. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полікомбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 927/885/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
Н.Г. Ткаченко