ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 931/190/23
провадження № 61-14591 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «П`ятидні»,
третя особа - державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Устилузької міської ради Волинської області Михалець Анна Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Яни Валеріївни, на постанову Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року
у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю «П`ятидні» (далі - ТОВ «П`ятидні»), третя особа - державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Устилузької міської ради Волинської області
(далі - державний реєстратор) Михалець А. Ю., про усунення перешкод
у користуванні земельними ділянками.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_2 , зокрема земельних ділянок: площею 2,5552 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470
та площею 2,6269 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, які розташовані за адресою: Локачинська селищна рада, Володимирський район, Волинська область.
Указані земельні ділянки належали померлому ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку:
від 23 червня 2008 року серії ВЛ № 047755 та від 15 листопада 2007 року
серії ВЛ № 039434.
08 жовтня 2021 року вона зареєструвала право власності на земельні ділянки
на підставі відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька.
Проте, їй стало відомо, що 05 липня 2019 року державним реєстратором
Михалець А. Ю. було проведено державну реєстрацію договору оренди землі
від 25 лютого 2019 року, об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка,
площею 2,5552 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: ТОВ «П`ятидні», термін дії договору - 10 років. У цей самий день, 05 липня 2019 року, державним реєстратором Михалець А. Ю. було проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 25 лютого 2019 року, об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, площею 2,6269 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, цільове призначення: для ведення особистого селянською господарства, орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: ТОВ «П`ятидні», термін дії договору - 10 років.
Разом із цим, державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок
від 25 лютого 2019 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Пятидні», було проведено державним реєстратором 05 липня 2019 року, тобто вже після смерті орендодавця - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач указувала, що вона не може користуватися земельними ділянками, оскільки вони перебувають у користуванні ТОВ «П`ятидні».
З метою досудового врегулювання спору вона надсилала на адресу товариства вимогу про розірвання договорів оренди земельних ділянок, а також внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права шляхом проведення державної реєстрації припинення права оренди земельних ділянок. Проте товариство не надало відповіді
на відповідну пропозицію.
Вважала, що ТОВ «П`ятидні» незаконно користується земельними ділянками,
а тому вищевказані договори оренди є недійсними (нікчемними), а рішення
про державну реєстрацію права оренди землі підлягають скасуванню.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- зобов`язати ТОВ «П`ятидні» усунути їй перешкоди у користуванні майном, а саме належними їй земельними ділянками: площею 2,5552 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470, та площею 2,6269 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 25 лютого 2019 року № б/н, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія: землі сільськогосподарського призначення, які розташовані за адресою: Локачинська селищна рада, Володимирський район, Волинська область, номери запису про інше речове право від 10 липня 2019 року: 47706176 та 47706649, що зареєстровані державним реєстратором Михалець А. Ю.;
- повернути зазначені земельні ділянки в її користування;
- вирішити питання понесених нею судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 травня
2023 року у складі судді Масляної С. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ТОВ «П`ятидні» усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні майном - належною їй земельною ділянкою, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470, площею 2,5552 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; категорія: землі сільськогосподарського призначення, що розташована за адресою: Волинська область, Володимир-Волинський район, Локачинська селищна рада, шляхом повернення земельної ділянки в її користування.
Скасовано державну реєстрацію договору від 25 лютого 2019 року № б/н оренди земельної ділянки, площею 2,5552 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; категорія: землі сільськогосподарського призначення, що розташована
за вищевказаною адресою, номер запису про інше речове право: 47706176
від 10 липня 2019 року, що зареєстрований державним реєстратором
Михалець А. Ю.
Зобов`язано ТОВ «П`ятидні» усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні майном - належною їй земельною ділянкою, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, площею 2,6269 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; категорія: землі сільськогосподарського призначення, що розташована за адресою: Волинська область, Володимир-Волинський район, Локачинська селищна рада, шляхом повернення земельної ділянки в її користування.
Скасовано державну реєстрацію договору оренди від 25 лютого 2019 року № б/н земельної ділянки, площею 2,6269 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; категорія: землі сільськогосподарського призначення, що розташована
за вищевказаною адресою, номер запису про інше речове право: 47706649
від 10 липня 2019 року, що зареєстрований державним реєстратором
Михалець А. Ю.
Стягнуто з ТОВ «П`ятидні» на користь ОСОБА_1 2 147,20 грн судового збору
та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із того,
що цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті. ОСОБА_2 , який був орендодавцем у договорах оренди землі від 25 лютого 2019 року, помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто він не міг підписати оспорювані правочини та акти приймання-передачі земельних ділянок. Тому ці договори оренди землі
є неукладеними, а позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками у визначений позивачем спосіб підлягають задоволенню.
При цьому державна реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди землі порушує майнові права та законні інтереси ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем померлого орендодавця, тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації договорів оренди землі також підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції вважав, що позивачем обрано належний спосіб судового захисту порушених прав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині судового збору районний суд урахував положення частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, та врахував, що клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило, а тому стягнув із товариства
на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «П`ятидні» задоволено.
Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що смерть орендодавця
не є підставою для припинення дії договору оренди, як і для його розірвання
чи зміни умов договору. Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до спадкоємців, які зобов`язані продовжувати виконувати всі умови договору оренди землі.
Апеляційний суд указав, що строк дії договорів оренди землі, укладених
між ОСОБА_2 та ТОВ «П`ятидні» 01 липня 2007 року, розпочався з 24 лютого 2009 року, так як саме цього дня договори були зареєстровані у Локачинському районному відділ Волинської регіональної філії Державного земельного кадастру за номерами: 0409080001222 та 040908000121.
Оскільки орендодавець - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дії договору оренди землі, до позивачки - ОСОБА_1 , як спадкоємця, перейшли всі права орендодавця. При цьому остання протягом одного місяця з дня закінчення дії попереднього договору оренди землі (24 лютого 2019 року) та з моменту набуття права власності на земельну ділянку (08 жовтня 2021 року)
не повідомляла орендаря про заперечення у поновленні договорів оренди землі. Тому такі договори вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі.
Після смерті ОСОБА_2 товариство використовувало орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням, а ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого орендодавця, отримувала від товариства орендну плату, починаючи з 2017 року
по 2022 рік включно, а 01 жовтня 2022 року підписала з товариством додаткові угоди до договорів оренди землі.
Тому суд апеляційної інстанції виходив із відсутності правових підстав
для усунення перешкод позивачці у користуванні спірними земельними ділянки шляхом повернення їх в її користування.
Крім того, ОСОБА_1 просила суд скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 0722481800:04:000:0470
та 0722481800:04:000:0448, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що такі договори укладені з ОСОБА_2 вже після його смерті, а тому останній не міг
їх підписувати.
Разом із цим, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 липня 2019 року державним реєстратором Михалець А. Ю. 05 липня 2019 року було проведено державну реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 25 лютого 2019 року. Тому право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин відповідні норми
ЦК України ЗК України, Закону України «Про оренду землі», врахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кінах Я. В., звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи. Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, визначених
в ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Я. В., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті вирішення спору, надав невірну оцінку доказам і не врахував відповідну судову практику Верховного Суду.
Оспорювані правочини були укладені товариством із ОСОБА_2 у лютому 2019 року, тобто вже після смерті останнього (жовтень 2017 року). Державна реєстрація відповідних договорів оренди, які не можна вважати укладеними
між сторонами, так як орендодавець не міг їх підписати, оскільки на момент укладення договорів уже помер, порушує права ОСОБА_1 . Тому у спірних правовідносинах наявні підстави для усунення ОСОБА_1 , як спадкоємцю, перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення їй земельних ділянок та скасування державної реєстрації відповідних договорів оренди.
При цьому відповідач не звертався до орендодавця (його спадкоємця)
з повідомленням про переукладення договорів оренди, укладених
з ОСОБА_2 у липні 2007 року, а ОСОБА_1 проти цього заперечувала, надіслала товариству лист із вимогою розірвати договори.
Для підтвердження вищевказаної інформації ОСОБА_1 подала до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та про виклик і допит свідка, в задоволенні яких суд апеляційної інстанції відмовив.
Посилаючись на відповідні норми ЗК України та правові висновки Верховного Суду, вважає, що у ТОВ «П`ятидні» відсутнє переважне право на поновлення відповідних договорів оренди. Факт отримання ОСОБА_1 орендної плати
від товариства не свідчить про погодження між сторонами умов договорів оренди землі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ТОВ «П`ятидні», в якому вказується, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Товариство зазначає, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату від нього
за спірні земельні ділянки.
У травні 2023 року на підставі відповідного судового рішення позивач звернулася до державного реєстратора із заявою про скасування права оренди товариства щодо спірних земельних ділянок, за наслідками розгляду якої право оренди товариства було припинено. Крім того, позивач у подальшому відчужила земельні ділянки третій особі. З цього приводу товариство направило скаргу на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 липня 2007 року між ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 (позивач),
та ТОВ «П`ятидні» були укладені договори оренди землі, за якими орендодавець передав у платне користування орендарю земельні ділянки: площею 2,56 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470 та площею 2,6270 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, строк дії договорів - 10 років, що підтверджується відповідними договорами оренди землі, які були зареєстровані у Локачинському районному відділі Волинської регіонаьної філії Державного земельного кадастру 14 лютого 2009 року за номерами: 040908000122 та 040908000121, актами прийомки-передачі об`єкта оренди, актами визначення меж земельної ділянки
в натурі (а. с. 72-79).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 09 жовтня 2017 року серії НОМЕР_1 (а. с. 16).
ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_2 , набула
у власність земельні ділянки: площею 2,5552 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470 та площею 2,6269 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, що підтверджується копіями свідоцтв про право
на спадщину за законом від 08 жовтня 2021 року № 1962 та № 1961, витягами
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких право власності за ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки зареєстровано 08 жовтня 2021 року (а. с. 10-15).
На підставі договорів оренди землі від 25 лютого 2019 року, укладених
між ОСОБА_2 і ТОВ «П`ятидні», орендодавець передав у платне користування орендарю земельні ділянки, площею 2,56 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470 та площею 2,6270 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, строк дії договорів - 10 років (а. с. 55-58, 59-62).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
про реєстрацію іншого речового права від 10 липня 2019 року державним реєстратором Михалець А. Ю. 05 липня 2019 року було проведено державну реєстрацію права оренди двох земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 25 лютого 2019 року, а саме: земельної ділянки, площею 2,5552 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0722481800:04:000:0470; земельної ділянки, площею 2,6269 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0722481800:04:000:0448; цільове призначення земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства, орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: ТОВ «П`ятидні». Строк дії договорів - 10 років (а. с. 12, 15).
Після смерті ОСОБА_2 (орендодавець), ОСОБА_1 (позивач) протягом
2017-2022 років отримувала орендну плату від ТОВ «П`ятидні» (відповідач)
за користування земельними ділянками (а. с. 84-95).
01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 підписала з ТОВ «П`ятидні» додаткові угоди
до договорів оренди землі, за якими сторони домовилися внести зміни
до договорів оренди землі, а саме доповнити їх пунктами 12, що орендар має право перераховувати орендну плату на рахунок орендодавця за відповідними реквізитами (а. с. 96-100).
06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «П`ятидні» з вимогою
про розірвання договорів оренди земельних ділянок та внесення змін
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на яку відповіді не отримала (а. с. 17-19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Я. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до ТОВ «П`ятидні», третя особа - державний реєстратор Михалець А. Ю., в якому просила суд зобов`язати ТОВ «П`ятидні» усунути їй перешкоди
у користуванні спірними земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 25 лютого 2019 року
та повернути зазначені земельні ділянки в її користування.
Апеляційним судом установлено, що 01 липня 2007 року між ОСОБА_2 , батьком позивача - ОСОБА_1 , та відповідачем - ТОВ «П`ятидні», було укладено договори оренди землі, за якими орендодавець передав у платне користування орендарю земельні ділянки: площею 2,56 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470 та площею 2,6270 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, строк дії договорів - 10 років. Ці договори оренди землі були зареєстровані у Локачинському районному відділі Волинської регіональної філії Державного земельного кадастру 14 лютого 2009 року за номерами 040908000122 та 040908000121.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька набула у власність вищевказані земельні ділянки.
Крім того, на підставі договорів оренди землі від 25 лютого 2019 року, укладених
між ОСОБА_2 та ТОВ «П`ятидні», орендодавець передав у платне користування орендарю спірні земельні ділянки, строком на 10 років.
05 липня 2019 року державним реєстратором Михалець А. Ю. було проведено державну реєстрацію права оренди вищевказаних земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 25 лютого 2019 року.
ОСОБА_1 посилається на те, що державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від 25 лютого 2019 року було проведено державним реєстратором уже після смерті орендодавця. Державна реєстрація відповідних договорів оренди, які не можна вважати укладеними між сторонами,
так як орендодавець не міг їх підписати, оскільки на момент укладення договорів уже помер, порушує її права. При цьому вона не може користуватися земельними ділянками, оскільки вони перебувають у користуванні ТОВ «П`ятидні».
Разом із цим, апеляційним судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 позивач - ОСОБА_1 , протягом 2017-2022 років отримувала орендну плату
від ТОВ «П`ятидні» за користування земельними ділянками.
01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 підписала з ТОВ «П`ятидні» додаткові угоди
до договорів оренди землі, за якими сторони домовилися внести зміни
до договорів оренди землі, а саме доповнити їх пунктами 12, що орендар має право перераховувати орендну плату на рахунок позивача за відповідними реквізитами, які вона надає як орендодавець, що свідчить про те, що договори оренди землі між сторонами продовжували виконуватися.
06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «П`ятидні» з вимогою
про розірвання договорів оренди земельних ділянок та внесення змін
до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на яку відповіді не отримала.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,
що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права
та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї самої статті).
У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічне визначення права оренди земельної ділянки закріплено і статтею 1 Закону України «Про оренду землі», яким також урегульовано процедуру укладення, вимоги та припинення договору оренди землі.
У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,
а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 14 указаного Закону договір оренди землі укладається в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Cуд апеляційної інстанції вірно врахував, що між ОСОБА_2 та ТОВ «П`ятидні» 01 липня 2007 року було укладено договори оренди спірних земельних ділянок, строком на 10 років, які були зареєстровані у Локачинському районному відділі Волинської регіональної філії Державного земельного кадастру 14 лютого
2009 року.
Апеляційний суд, із урахуванням відповідних норм ЦК України та ЗК України, зокрема у редакції, чинній на час укладення договорів оренди, вірно вважав,
що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі статей 210,
640 ЦК України, статті 125 ЗК України і статті 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Тобто строк дії указаних договорів оренди землі розпочався з 24 лютого
2009 року.
Суд апеляційної інстанції надав відповідну правову оцінку положенням договорів, зокрема пункту 8, за яким договори укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Питання переважного право орендаря на укладення договору оренди землі
на новий строк регламентовано статтею 33 Закону України «Про оренду землі»,
що враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Установлено, що ОСОБА_2 , орендодавець, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_2 , набула
у власність земельні ділянки: площею 2,5552 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0470 та площею 2,6269 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0448, що підтверджується копіями свідоцтв про право
на спадщину за законом від 08 жовтня 2021 року № 1962 та № 1961, а також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких право власності за ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки зареєстровано 08 жовтня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням відповідних норм Закону України
«Про оренду землі», обґрунтовано зазначив про те, що перехід права власності
на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (стаття 32). При цьому особа, яка набула право власності на земельну ділянку,
що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України (стаття 31).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом позову ОСОБА_1
є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 25 лютого 2019 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «П`ятидні», за якими орендодавець передав у платне користування орендарю спірні земельні ділянки на строк 10 років
та повернення цих земельних ділянок в її користування.
Разом із цим, апеляційним судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 позивач отримувала орендну плату від ТОВ «П`ятидні» за користування останнім спірними земельними ділянками, а у жовтні 2022 року ОСОБА_1 підписала
з ТОВ «П`ятидні» додаткові угоди до договорів оренди землі, які стосувалися способу оплати за користування земельними ділянками.
Указане свідчить про те, що договори оренди землі між сторонами продовжували виконуватися.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що орендодавець
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії договору оренди землі. До ОСОБА_1 , як спадкоємця, перейшли всі права орендодавця,
і, при цьому, остання після закінчення дії попереднього договору оренди землі
та з моменту набуття права власності на земельні ділянки не повідомляла орендаря про заперечення у поновленні договорів оренди землі.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року
у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:
«6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину
є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233
ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі
(що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.».
У вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі),
то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше)
не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який
не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.».
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З урахуванням усіх обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно вважав,
що відсутні підстави для усунення перешкод позивачу в користуванні спірними земельними ділянки в обраний нею спосіб, оскільки правовідносини з оренди землі продовжують діяти між сторонами по справі на підставі договорів оренди землі, строк дії яких почався із 24 лютого 2009 року, і, починаючи з 25 лютого
2019 року, фактично продовжився на той самий строк.
Доводи ОСОБА_1 про те, що її батько не міг підписати договори від 25 лютого 2019 року, оскільки помер на той час, не впливають на вказані висновки,
так як у спірних правовідносинах встановлено, що відповідач користується земельними ділянками, які належать позивачу, а останній отримує за це орендну плату.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок
в її користування не підлягають до задоволення.
Крім того, ОСОБА_1 просила суд скасувати державну реєстрацію договорів оренди спірних земельних ділянок, посилаючись на те, що договори укладені
з ОСОБА_2 уже після його смерті, тому останній не міг їх підписати.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя,
а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також
на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження
№ 12-158гс18).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив
на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,
та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені
у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися
до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права
та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу,
за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом
у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або
є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу
не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову
в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі
№ 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі
№ 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
про реєстрацію іншого речового права від 10 липня 2019 року державним реєстратором Михалець А. Ю. 05 липня 2019 року було проведено державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 25 лютого 2019 року.
У спірних правовідносинах, з урахуванням предмета та підстав позову, відповідних положень законів України: «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.
Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року
у справі № 663/3745/19 (провадження № 61-8192св21).
Вирішуючи відповідний спір, суд повинен виходити також із оцінки позовних вимог заявника, ефективності обраного позивачем способу судового захисту порушеного права.
Суд апеляційної інстанції зробив вірні висновки у цій частині, доводи касаційної скарги їх не спростовують, так як зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору.
Таким чином, висновки апеляційного суду у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційним судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України апеляційним судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави
їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються
на неправильному тлумаченні норм права, зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить
до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності,
які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують,
на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат касаційним судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кінах Яни Валеріївни, залишити без задоволення.
Постанову Волинського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць