Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 932/2249/21

провадження № 61-14931св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради,

третя особа - Дніпропетровська обласна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року у складі судді

Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С.,

Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Житлово-комунальна контора» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «Житлово-комунальна контора»), третя особа - Дніпропетровська обласна рада про скасування державної реєстрації житлових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що під час здійснення конституційних повноважень Дніпропетровською обласною прокуратурою встановлено факт безпідставного набуття речових прав на нежитлове приміщення, що розташоване у гуртожитку АДРЕСА_1 . Зокрема, встановлено, що під час триваючого процесу з передачі у комунальну власність територіальної громади м. Дніпро будівлі зазначеного гуртожитку, на підставі свідоцтв про право власності на житло, виданих КП «Житлово-комунальна контора», зареєстровано право приватної власності на житлові приміщення, що розташовані у вказаному гуртожитку. Видачі свідоцтв про право власності передувала реконструкція нежитлових приміщень під житлові, які за своїми технічними характеристиками, здебільшого, не придатні для постійного проживання. Крім того, для реєстрації права приватної власності використовувалися свідоцтва про право власності старого зразка (чинного до 2012 року), а реєстрація права комунальної власності, яка передувала видачі свідоцтв, проведена на підставі документів, що мають ознаки підроблення.

Дніпропетровською обласною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Дніпропетровської обласної ради, Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради скеровувалися повідомлення з інформацією про порушення інтересів держави, що полягає у безпідставному набутті речових прав на нерухоме майно комунальної власності.

Дніпровська міська рада, як власник комунального майна, та Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, який відповідно до Положення, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21 грудня 2016 року № 33/17, організує управління об`єктами житлового господарства комунальної власності територіальної громади міста, були обізнані про факт безпідставного проведення державної реєстрації права власності на окремо розташовані приміщення в житловому будинку

АДРЕСА_1 , однак не вжили належних заходів на припинення порушень, що виникли внаслідок неналежної поведінки відповідачів, скасування незаконної державної реєстрації права власності та повернення об`єкта нерухомого майна у комунальну власність.

Посилаючись на наведене, прокурор просив:

- скасувати державну реєстрацію прав, вчинену 13 липня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. (індексний номер рішення: 42110546 від 18 липня 2018 року, номер запису про право власності: 27089548), про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1601085512101)

за КП «Житлово-комунальна контора»;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження від 23 липня 2018 року

№ П-32, видане КП «Житлово-комунальна контора» про передачу у власність ОСОБА_3 квартири

АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження від 30 листопада 2017 року

№ П-26, видане КП «Житлово-комунальна контора» про передачу у власність

ОСОБА_2 квартири

АДРЕСА_3 ;

- визнати право комунальної власності територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за

№ 2027042712101;

- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради В. квартиру АДРЕСА_3 , відомості щодо якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № № 2027042712101.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року позов повернуто прокурору на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор передчасно звернувся із зазначеним позовом до суду, не надавши можливість Дніпровській міській раді самостійно звернутися до суду на захист порушеного права чи спростувати обґрунтування підстав для представництва.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради залишено без задоволення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради. Додатково апеляційний суд зазначив, що Дніпропетровська обласна прокуратура зверталася до Дніпровської міської ради по факту безпідставного вибуття з комунальної власності об`єктів нерухомого майна, розташованих у гуртожитку на АДРЕСА_1 та житлового будинку на АДРЕСА_4 лише два рази, а саме

24 грудня 2020 року та 03 березня 2021 року; Дніпровська міська рада фактично дізналася про факт безпідставного вибуття з комунальної власності об'єктів нерухомого майна 03 березня 2021 року, при цьому прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з позовом в її інтересах 17 березня 2021 року, що свідчить про передчасність дій позивача. Апеляційний суд також зауважив, що у справі відсутні відомості про звернення Дніпровської міської ради до прокурора з проханням звернутися до суду із позовом в її інтересах, та про підтримання нею позову, заявленого прокурором в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, що не узгоджується із вимогами частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, у якій заявник просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради обґрунтовувана посиланням на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з неправильним застосуванням судами норм матеріального права (статті 131-1 145 Конституції України, стаття Закону України «Про прокуратуру», статей 6, 10, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») та процесуального права (статті 4 56 57 80 81 89 185 187 263 376 382 ЦПК України), та без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 927/468/20, від 11 березня 2021 року у справі № 910/3158/19,

від 25 травня 2021 року у справі № 918/569/20, від 10 серпня 2021 року у справі № 923/833/20.

Суди не надали належної оцінки доводам прокурора про те, що його звернення до суду з позовом обумовлено тим, що внаслідок протиправних дій фізичних осіб із власності територіальної громади м. Дніпро вибуло нерухоме майно - нежитлове приміщення в гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані приміщення за досить короткий час (три роки) були декілька разів переобладнані та відчужені, що свідчить про те, що зволікання зі зверненням компетентного органу за захистом порушеного права до суду, могло призвести до чергового вибуття цього майна на користь іншої особи, його переобладнання чи перереєстрації з метою унеможливлення витребування цього майна на користь дійсного власника. Наведене підтверджує, що прокурор звернувся до суду своєчасно, з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та діючого цивільного процесуального законодавства, а тому застосований судами попередніх інстанцій підхід вважав занадто формалізованим.

Дніпровська міська рада, будучи своєчасно повідомлена про звернення прокурора із зазначеним позовом до суду, не оскаржувала наявність підстав для представництва інтересів держави в особі територіальної громади, тобто погодилася з наявністю вказаних підстав, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради як представницького органу територіальної громади м. Дніпро з метою захисту порушеного права власності, ураховуючи факт безпідставного не здійснення захисту вказаного права органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дніпровської міської ради, у якому зазначений орган місцевого самоврядування підтримав касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 17 березня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року, просив скасувати оскаржувані прокурором судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 17 березня 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КП «Житлово-комунальна контора», третя особа - Дніпропетровська обласна рада про скасування державної реєстрації житлових прав на нерухоме майно, визнання недійсним розпорядження органу приватизації, визнання права комунальної власності та витребування майна.

На обґрунтування підстав звернення до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, прокурор посилався на те, що протягом розумного проміжку часу Дніпровською міською радою не вжито заходи реагування щодо повернення до комунальної власності нерухомого майна - нежитлових приміщень № 6 та № 8 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що вибули з комунальної власності м. Дніпро незаконно, поза приватизаційною процедурою.

Судами також установлено, що зверненню до суду з позовом передували звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до Дніпровської міської ради з повідомленнями від 24 грудня 2020 року № 15/4-200вих20 та від 03 березня 2021 року №15/04-177вих-21 за фактом безпідставного вибуття з комунальної власності об`єктів нерухомого майна, розташованих у гуртожитку на АДРЕСА_1 .

10 березня 2021 року Дніпровська міська рада повідомила Дніпропетровську обласну прокуратуру про відсутність вжитих нею заходів на захист права власності територіальної громади м. Дніпро, з посиланням на те, що про факт безпідставного вибуття із комунальної власності об`єктів нерухомого майна, зокрема нежитлових приміщень, що розташовані у гуртожитку на АДРЕСА_1 , міській раді стало відомо лише з повідомлення Дніпропетровської обласної прокуратури від 03 березня 2021 року

№ 15/04-177вих-21.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», 15 березня 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура повідомила Дніпровську міську раду про звернення до суду з позовом в її інтересах.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України.

Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що крім цього, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;

2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, маєкваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, зазначене не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду».

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, перевіряючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, з метою захисту порушеного права власності територіальної громади у спосіб витребування з чужого незаконного володіння квартир АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_3 , з огляду на не здійснення захисту вказаного права органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не урахував, що Дніпропетровська обласна прокуратура у повідомленні від 24 грудня 2020 року № 15/4-200вих20, адресованому Дніпровській міській раді, доводила до її відома виявлені факти незаконного вибуття нежитлових приміщень № 6 та № 8 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з комунальної власності м. Дніпро внаслідок проведення незаконної реєстрації, проведеної на підставі документів з ознаками підроблення. На підтвердження зазначених обставин Дніпропетровською обласною прокуратурою долучено листи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної ради. Крім іншого, у повідомленні

від 24 грудня 2020 року № 15/4-200вих20 прокурор ставив питання про надання інформації про вжиті Дніпровською міською радою заходи направлені на усунення виявлених порушень, у тому числі шляхом звернення до суду із позовами.

Після спливу трьох місяців, прокурор повторно 03 березня 2020 року повідомив Дніпровську міську раду про необхідність захисту порушеного права власності територіальної громади міста, та запитав інформацію щодо звернення Дніпровської міської ради до суду з позовами про витребування з чужого незаконного володіння об`єктів нерухомого майна, що розташовані у будівлі гуртожитку на АДРЕСА_1 .

Дніпровська міська рада у повідомленні від 10 березня 2021 року № 7/11-458 довела до відома Дніпропетровської обласної прокуратури про відсутність заходів вжитих на захист права власності територіальної громади м. Дніпро.

Ураховуючи, що після звернень 24 грудня 2020 року та 03 березня 2021 року прокурора до Дніпровської міської ради як органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, цим органом так і не було вжито заходів щодо захисту порушеного права власності територіальної громади

м. Дніпро, Верховний Суд погоджується з доводами заявника про відсутність підстав для повернення прокурору позову на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали про повернення позову, наявні підстави для задоволення вимог касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статями 400 402 406 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня

2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко