№ 932/5120/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 932/5120/21

адміністративне провадження № К/990/24808/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 932/5120/21

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя: Царікова О. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року (колегія у складі: головуючого судді Чабаненко С. В., суддів: Чумака С. Ю., Юрко І. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточненого позову, просила:

- визнати бездіяльність Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради протиправною, з приводу непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , яка викладена у листі від 06 квітня 2021 року № 8/21-329;

- зобов`язати Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути звернення № 072/02-21 та погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою:

АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про те, що нею в процесі формування технічної документації було визначено межі відповідної ділянки, винесено їх в натурі на місцевості, що підтверджується відповідним актом погодження меж землекористування, що міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також, з метою погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, позивачем були направлені листи та подано оголошення в газету, однак останні проігнорували ці обставини, у зв`язку з чим позивач вважає відмову відповідача неправомірною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ознак протиправності в діях чи рішеннях відповідача не встановлено так само, як і не встановлено протиправної бездіяльності з розгляду звернень позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 13 вересня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року, в якій скаржниця просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, судами не враховано правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14, у справі № 350/67/15 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц.

Також, судами попередніх інстанцій не враховано висновку, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2022 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року.

9. 19 жовтня 2022 року на адресу Верховного Суду від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

10. 08 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14 лютого 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору дарування земельної ділянки (зареєстровано за № 2-239) та договору дарування житлового будинку з господарськими побутовими будівлями (зареєстровано за № 2-238), посвідчених 23 лютого 2018 року Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 належить земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:09:015:0083, площею 0,0600 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

13. Факт реєстрації за позивачем права власності на означені об`єкти нерухомості підтверджується також доданими до позовної заяви копіями витягів з Державного реєстру речових права на нерухоме майно за № 115157931 та № 115168461 від 23 лютого 2018 року.

14. 10 березня 2020 року позивач зверталася до голови Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га, на території

АДРЕСА_1 . 21 жовтня 2020 року Дніпровська міська рада на сесії VII скликання прийняла рішення за № 396/62, яким надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,05 га.

16. 28 жовтня 2020 року Приватне підприємство «Новомосковське бюро експертної оцінки» розробило для позивача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:09:015:0083.

17. ОСОБА_1 у позовній заяві зауважила, що у цьому проекті не погоджено межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами, якими є ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 ).

18. Позивач стверджує, що вона зверталася до означених осіб із заявами про узгодження меж земельної ділянки шляхом направленням останнім листів та публікації оголошення в газеті «Дніпровська неділя» у випуску за № 44 від 11 листопада 2020 року, однак вищезазначеними особами звернення позивача проігноровано.

19. Згідно кадастрового плану земельної ділянки 1210100000:09:015:0083, опис меж: від А до Б по АДРЕСА_2 (1210100000:09:015:0068), від Б до В вул. Марії Приймаченко, 12-А, від В до Г вул. Марії Приймаченко, 10, від Г до А по вул. Марії Приймаченко.

20. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим № 1210100000:09:015:0068, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на праві власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

21. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , розташовано житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, власниками якого на праві спільної часткової власності є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з розміром часток кожного по 1/2.

22. Згідно акту відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 07 грудня 2018 року, складеного сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_7 , було проведено відновлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:09:015:0068) та перевірка місцерозташування огорожі між суміжним домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:09:015:0083). Межа між домоволодіннями не порушена, положення огорожі співпадає з межею приватизації.

23. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки з метою встановлення правильних меж, виявлення факту захоплення земельної ділянки від 10 березня 2020 року, складеного сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_8 , вбачається, що виконавець Мосейчук А. К. передав, а замовник ОСОБА_1 прийняла на збереження межові знаки, встановлені на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , у кількості 5 штук, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:015:0083. Під час виносу межових знаків було помічено, що фактичні межі земельної ділянки не збігаються з межами, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі, а саме: паркан між земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , зміщений між точок 1 та 2 на 0,33 м., тим самим знаходиться на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 зайнятої ділянки складає 3 кв. м.

24. Матеріалами комплексних топографо-геодезичних робіт щодо обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 09 лютого 2021 року встановлено, що виступаюча частина огорожі та кадастрова межа утворюють трикутник площею 2,4 кв. м.

25. Актами складеними квартальним ОСОБА_9 у присутності двох свідків від 30 березня 2021 року, зафіксовано, що між ділянками, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_1 , огорожа чи будь-яка інша конструкція відсутня, що також вбачається з наданих фотознімків.

26. Вищенаведені обставини викладені в рішенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2021 року у справі № 206/5766/20, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 206/5766/20.

27. 25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до начальника головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради із заявою щодо надання інформації про отримання останнім проекту землеустрою, який розроблено для позивача Приватним підприємством «Новомосковське бюро експертної оцінки».

28. У відповідь на означене звернення Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту складено та направлено позивачу лист за вих. № 8/21-321 від 05 квітня 2021 року, в якому відповідач підтвердив факт надходження на адресу Департаменту відповідного проекту разом з клопотанням стосовно підготовки висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:

АДРЕСА_1 . За результатами розгляду означеного клопотання та проекту землеустрою, Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту направлено директору ПП «Новомосковське бюро експертної оцінки» ОСОБА_10 лист-відповідь за вих. №8/21-329 від 06 квітня 2021 року, в якому зазначено про відсутність у наданому проекті землеустрою матеріалів погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем, що свідчить про невідповідність проекту землеустрою вимогам законів України, посилаючись на ст. 198 Земельного кодексу України.

З урахуванням наведеного відповідач у вищезазначеному листі зазначив, що подані матеріали проекту землеустрою потребують доопрацювання.

30. 06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного архітектурно-планувального управління стосовно того, що вона не може погодити з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 меж земельної ділянки.

Позивач звернулася до начальника Головного архітектурно-планувального управління Департаменту та до Департаменту із заявами від 02 червня 2021 року щодо скликання комісії для встановлення меж її земельної ділянки із сусідніми землевласниками та землекористувачами.

31. У відповідь на означені звернення позивач отримала від Головного архітектурно-планувального управління Департаменту листи від 16 червня 2021 року за вих. № 88/21-521 та за вих. № 8/21-522, в яких зазначено, що Управлінням було розглянуто клопотання від Приватного підприємства «Новомосковське бюро експертної оцінки» стосовно підготовки висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (від 26 березня 2021 року № 30/514).

32. В означених листах зауважено, що зважаючи на відсутність у наданому проекті погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами в повному обсязі, що свідчить про невідповідність вимогам законів України, розробнику повідомлено про необхідність доопрацювання матеріалів проекту землеустрою. Також у цих листах додатково зауважено, що утворення комісій для вирішення питань узгодження меж земельної ділянки при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не належить до повноважень Управління.

33. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

35. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

37. Згідно із статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

38. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЗК України).

39. Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

40. Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

41. Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

42. Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

43. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17).

44. Аналіз положень абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним.

45. Отже, відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

Відповідні висновки сформовані Верховним Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

46. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

47. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

48. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

49. Відтак, відведенню земельної ділянки передує погодження проекту землеустрою, розробленого особою.

50. Приписами частини четвертої статті 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

51. Так, за правилами частин першої - другої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

52. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).

53. При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

54. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (абзац 1 частини шостої статті 186-1 ЗК України).

55. Водночас абзацом 2 частини шостої статті 186-1 ЗК України визначено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

56. Згідно із частиною восьмою статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

57. Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру отримання в користування земельної ділянки, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.

58. При цьому алгоритм дій на етапі погодження проекту землеустрою з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України передбачає таку послідовність:

1) розробник проекту землеустрою подає його на погодження до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

2) територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері;

3) погоджений проект землеустрою подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення державної експертизи землевпорядної документації, у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій експертизі.

59. За приписами ст. 198 ЗК України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку в обов`язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

60. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду клопотання та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту направлено директору ПП «Новомосковське бюро експертної оцінки» ОСОБА_10 лист-відповідь за вих. №8/21-329 від 06 квітня 2021 року, в якому зазначено про відсутність у наданому проекті землеустрою матеріалів погодження меж земельної ділянки із суміжним землекористувачем, що свідчить про невідповідність проекту землеустрою вимогам законів України, посилаючись на ст. 198 Земельного кодексу України. З урахуванням наведеного відповідач у листі зазначив, що подані матеріали проекту землеустрою потребують доопрацювання.

61. Також, 06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного архітектурно-планувального управління стосовно того, що вона не може погодити з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 меж земельної ділянки.

62. У відповідь на означені звернення позивач отримала від Головного архітектурно-планувального управління Департаменту листи від 16 червня 2021 року за вих. № 88/21-521 та за вих. № 8/21-522, в яких зазначено, що Управлінням було розглянуто клопотання від Приватного підприємства «Новомосковське бюро експертної оцінки» стосовно підготовки висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (від 26 березня 2021 року № 30/514).

63. В означених листах зауважено, що зважаючи на відсутність у наданому проекті погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами в повному обсязі, що свідчить про невідповідність вимогам законів України, розробнику повідомлено про необхідність доопрацювання матеріалів проекту землеустрою. Також у цих листах додатково зауважено, що утворення комісій для вирішення питань узгодження меж земельної ділянки при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не належить до повноважень Управління.

64. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що поданий позивачем на затвердження проект землеустрою не містив погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що свідчить про його невідповідність вимогам законів.

65. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу непогодження позивачу проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії.

Між тим, слід звернути увагу, що повторна відмова у погодженні проекту землеустрою не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

66. Посилання скаржниці на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14, у справі № 350/67/15 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки правовідносини у вказаних справах та в цій справі № з932/5120/21 не є подібними.

Слід звернути увагу, що висновок про те, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів, стосується іншого етапу - затвердження технічної документації, проте в цій справі предметом оскарження є бездіяльність відповідача щодо непогодження проекту землеустрою.

67. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.

68. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

69. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

70. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

71. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

72. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

73. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

75. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій