ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 935/2746/21

провадження № 51-1249км24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

засудженого

(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21 серпня 2023 року й ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, потерпілої ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_9 на цю ухвалу в кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 серпня 2023 року ОСОБА_5 було засуджено за: п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі,ч. 1 ст. 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років, ч. 1 ст. 309 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 1 000 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим в умисному вбивстві двох осіб, у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, а також у носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчинених за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_5 не пізніше 8 червня 2021 року придбав для власних потреб особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 41,223 г, який переніс до місця свого тимчасового проживання - будинку АДРЕСА_1 , де зберігав до виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку 8 червня 2021 року.

Також не пізніше зазначеної дати ОСОБА_5 придбав патрони (набої) різного калібру в загальній кількості 675 шт., два корпуси оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 із двома підривачами та автомат АКС-74 промислового виробництва № НОМЕР_1 , котрі зберігав за вказаним місцем тимчасового проживання та у кущах на відстані 1,61 км від автодороги Т-0605, що між селами Вишневим та Бишевом Коростишівської територіальної громади, до виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуків 8 червня 2021 року.

Крім того, 8 червня 2021 року близько 00:25 ОСОБА_5 на ґрунті тривалих неприязних стосунків із метою вбивства ОСОБА_10 та його цивільної дружини ОСОБА_11 , узявши споряджений автомат АКС-74, прийшов до, розташованого на АДРЕСА_2 , у кімнаті якого останні відпочивали. Надалі, здійснивши через вікно з автомата не менше дев`яти прицільних пострілів, ОСОБА_5 позбавив потерпілих життя. Смерть ОСОБА_10 настала на місці події від вогнепальних кульових проникаючих поранень грудної клітки з пошкодженням легені та серця, а ОСОБА_11 померла в лікарні від вогнепальних кульових наскрізних проникаючих поранень живота з пошкодженням внутрішніх органів (кишківника, печінки), що ускладнилося розвитком комбінованого шоку.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2023 року скасував вирок у частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження. Цей вирок також було змінено: виключено з мотивувальної частини посилання на незаконне придбання, носіння та зберігання 79 мисливських гвинтівкових патронів калібру 308 Winchester Magnum (7,62х67 мм); пом`якшено призначене за п. 1 ч. 2 ст.115 КК покарання до позбавлення волі на строк 15 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, йому визначено остаточне - у виді позбавлення волі на строк 15 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати згадані вирок й ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що розгляд справи був неповний, фактичні обставини встановлено неправильно, умислу на вбивство він не мав, прагнув лише налякати боржника ОСОБА_10 , спіткнувся і при падінні сталась черга пострілів, а тому діяння належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 119 КК. Вважає, що вказані обставини місцевий суд залишив поза увагою, належно не оцінив доказів, на підтвердження винуватості в умисному вбивстві використав здобуті з порушенням КПК фактичні дані, висновки комплексної судово-медичної та судової експертизи зброї, які ґрунтуються на припущеннях, суперечливі показання медичних працівників, а також показання потерпілого та свідка (немає конкретизації), котрих вони не давали. Як акцентує засуджений, за його участю не було проведено слідчого експерименту, не витребувано і не досліджено картки виклику швидкої медичної допомоги з метою з`ясування можливості врятувати життя ОСОБА_11 . На переконання автора скарги, апеляційний суд не усунув допущених порушень, невмотивовано без дослідження доказів відхилив доводи сторони захисту і постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 370 КПК.

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , який брав участь у суді першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, апеляційний суд неправомірно закрив кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК, виключив з обсягу обвинувачення за ч. 1 ст. 263 цього Кодексу незаконне придбання, носіння й зберігання окремих патронів і пом`якшив призначене за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК покарання, обравши його за цим законом і за сукупністю злочинів замість довічного позбавлення волі у виді позбавлення волі на строк 15 років. Аргументуючи позицію зазначає, що згаданий суд не врахував неможливості внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості, доки експертним шляхом не встановлено належності вилучених речовин до наркотичних; залишив поза увагою методику дослідження боєприпасів та показання спеціаліста ОСОБА_12 , згідно з якими вилучені патрони є саморобними, споряджені до нарізної зброї і без ліцензій їх заборонено виготовляти або змінювати, а відсутність вогнепальної зброї для відстрілу не зумовлює невіднесення патронів до боєприпасів. Вважаючи явно несправедливим покарання у виді позбавленні волі на певний строк, сторона обвинувачення наголошує на тому, що всупереч статтям 50 65 КК апеляційний суд не зважив на суспільну небезпеку злочину проти життя людини та всі інші обставини, які мають правове значення, зокрема на протиправну поведінку засудженого, котрий упродовж тривалого часу зберігав велику кількість заборонених для обігу речей, свідомо нехтував найважливішими соціальними цінностями, готувався до умисного вбивства й позбавив життя двох людей під час перебування в будинку малолітніх дітей, а також залишив дітей без батьківського піклування.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції через м`якість покарання, невідповідність його ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. За твердженнями скаржниці, змінюючи вирок, згаданий суд не взяв до уваги обсяг й характер учинених ОСОБА_5 дій, їх підвищену суспільну небезпечність, планування й убивство двох людей, залишення сиротами двох дітей, невизнання засудженим провини, невиявлення жалю, співчуття та каяття, що заразом зумовлює призначення йому заходу примусу у виді довічного позбавлення волі, як це справедливо вирішив суд першої інстанції.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

До початку касаційного розгляду 25 грудня 2024 року через електронну скриньку Верховного Суду надійшли від імені засудженого непідписані й викладені іноземною мовою (російською) нібито доповнення до його касаційної скарги. Проте розгляд цього звернення процесуально неможливий, адже за приписами ст. 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ст. 12 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 29, ч. 4 ст. 427 КПК кримінальне провадження здійснюється виключно державною мовою, такою мовою складаються і подаються документи, котрі обов`язково мають бути засвідчені підписом автора.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор частково підтримав скаргу сторони обвинувачення, просив скасувати оспорювану ухвалу через м`якість заходу примусу; також вважав, що касаційну скаргу потерпілої необхідно задовільнити, а касаційні вимоги сторони захисту - відхилити. Натомість засуджений та його захисник заперечили обґрунтованість доводів прокурора та потерпілої і наполягали на задоволенні скарги сторони захисту.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, правової оцінки обставин і неуповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни оскаржених рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Натомість за змістом касаційної скарги засудженого у ній містяться посилання на неповноту розгляду справи та невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом ревізії в порядку касаційної процедури.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційне провадження здійснювалося за скаргою захисника, яку було задоволено частково. Скасовуючи оспорюваний вирок у частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК із закриттям кримінального провадження, а також уносячи зміни до вироку шляхом виключення з нього посилання на незаконне придбання, носіння й зберігання окремих патронів, своє рішення суд апеляційної інстанції належно вмотивував.

Аргументи в касаційній скарзі прокурора про незаконність такого рішення не можна визнати слушними.

Згідно із ч. 1 ст. 86 КПК доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Виходячи з положень статей 214 223 242 243 КПК, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР і за загальними правилами після цього слідчий збирає докази в конкретному кримінальному провадженні, серед іншого, за необхідності забезпечує також проведення експертизи.

Як установив апеляційний суд у цій справі, висновок експерта від 17 червня 2021 року № СЕ-19/106-21/6119-НЗПРАП було отримано до внесення (6 липня 2021 року) до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК, що не заперечує прокурор у касаційній скарзі.

Ураховуючи факт істотного порушення окреслених загальних положень досудового розслідування, суд апеляційної інстанції визнав недопустимим згаданий експертний висновок. Посилання сторони обвинувачення на відсутність підстав для внесення відомостей до вказаного реєстру до отримання відповідних результатів експертного дослідження не ґрунтуються на законі, адже суперечать приписам ч. 3 ст. 214 КПК. Застосований апеляційним судом юридичний підхід при оцінці доказу корелюється з практикою Верховного Суду (наприклад, постанова від 23 березня 2023 року у справі № 679/750/20).

За відсутності встановленого за визначеною законом процедурою предмета злочину (наркотичного засобу) суд апеляційної інстанції вмотивовано виснував, що немає достатніх даних для доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому за ч. 1 ст. 309 КК кримінального правопорушення. А тому в цій частині правомірно скасував вирок місцевого суду і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження.

Доводи прокурора про необґрунтованість виключення апеляційним судом з обсягу обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК ОСОБА_5 придбання, носіння й зберігання окремих патронів є неспроможними. Відповідно до орієнтирів, окреслених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3, для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети бойовими припасами, а також для з`ясування їх придатності до використання для ураження цілі призначається експертиза. Водночас за висновком проведеної судової експертизи зброї від 29 липня 2021 року № СЕ-19/106-21/6876-БЛ придатності досліджуваних патронів для проведення пострілів не встановлено, а пояснення допитаного в судовому засіданні спеціаліста ОСОБА_12 , на які посилається сторона обвинувачення, не спростовують цього висновку.

Не можна визнати прийнятними й аргументи прокурора про неврахування судом методики дослідження боєприпасів вогнепальної стрілецької зброї. Як уже раніше зазначалося належність предмета до боєприпасів установлюється відповідним експертним дослідженням. Тому, зважаючи на результати експертизи від 29 липня 2021 року, положення ч. 4 ст. 17 КПК, згідно з якими всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок апеляційного суду про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_5 носіння, зберігання, придбання 79 патронів є обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Переглянувши за скаргою сторони захисту вирок суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з установленими фактичними обставинами вчинення ОСОБА_5 умисного особливо тяжкого злочину проти життя осіб та з кваліфікацією діяння за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК. Відповідно до цих обставин засуджений заздалегідь підготувався до вбивства і, здійснивши з автомата не менше 9 прицільних пострілів, застрелив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Аргументи сторони захисту про необережне заподіяння смерті суд відхилив.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про надмірну суворість призначеного засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі, яке пом`якшив до позбавлення волі на строк 15 років. Мотивуючи свою позицію, суд послався на те, що ОСОБА_5 , котрий 1962 року народження, є особою похилого віку, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на спеціальних обліках не перебуває, позитивно характеризується, підтримує соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, до вчинення вбивства двох осіб його спонукала поведінка потерпілого ОСОБА_10 , який не виконував боргових зобов`язань.

Проте така позиція суду не кореспондується з вимогами статей 50 65 КК. Наведені в ухвалі дані про особу засудженого самі собою не свідчать про можливість його виправлення в разі застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Натомість характер учинених конкретних цілеспрямованих дій, заздалегідь підготовка до особливо тяжкого злочину, мотиви, застосоване знаряддя й умисне позбавлення життя двох людей навпаки вказують на підвищену суспільну небезпечність винуватця. Крім того, апеляційний суд не дав оцінки ставленню ОСОБА_5 до вчиненого та не зважив на відсутність обставин, які пом`якшують захід примусу.

Отже, апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК у постановленій ухвалі належно не обґрунтував необхідності пом`якшення покарання засудженому, і призначив за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, звідси і за правилами ст. 70 цього Кодексу захід примусу, котрий неспівмірний з учиненим й несправедливий через м`якість, про що слушно йдеться в касаційних скаргах прокурора та потерпілої.

Тому оспорювану ухвалу не можна залишити в силі, це рішення підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів засудженого про недопустимість доказів та неправильну кваліфікацію діяння за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, то вони є подібними, викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту. Наразі колегія суддів їх не ревізує, оскільки ухвала апеляційного суду скасовується й згадані доводи є предметом перевірки в ході нового апеляційного розгляду за скаргою захисника.

Таким чином, касаційні скарги: потерпілої - необхідно задовільнити, а прокурора та засудженого (котрий, серед іншого, також просив скасувати ухвалу) - задовільнити частково.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить урахувати зазначене, ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту та подібні в касаційній скарзі, здійснити провадження з додержанням положень гл. 31 КПК і за наслідками ухвалити рішення, яке відповідатиме статтям 370, 419 цього Кодексу. При цьому необхідно мати на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та встановлених фактичних обставинах справи призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк є м`яким.

Крім цього,беручи до уваги, що ухвала апеляційного суду скасовується і відповідно вирок суду першої інстанції є таким, що не набрав законної сили, колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 433 КПК, вважає необхідним обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задовольнити, касаційні скарги прокурора ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3