Постанова

Іменем України

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 937/2310/21

провадження № 61-19373св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Костянтинівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області,

третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Сєдов Віталій Владленович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Скворцової Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2021 року у складі судді Іваненко О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району за участю третьої особи - приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Сєдова Віталія Владленовича, про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивувала тим, що із 30 липня 1960 року по 29 червня 1965 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 ,, від якого має сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 1983 році ОСОБА_3 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у Вашингтоні помер її син - ОСОБА_4 , який 17 років до смерті проживав у Сполучених Штатах Америки (далі - США).

Після смерті сина залишилося спадкове майно, зокрема житловий будинок на АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_1 зареєстрована та проживає.

Після відкриття спадщини ОСОБА_1 більше року чекала апостильоване свідоцтво про смерть, тому пропустила шестимісячний строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

05 листопада 2020 року нотаріус виніс постанову, якою відмовив у відкритті спадщини за законом у зв`язку із пропуском строку на її прийняття.

Просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 30 червня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області позов задовольнив.

Визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нотаріальної контори терміном 3 (три) місяці з часу набрання рішенням законної сили.

Рішення суд першої інстанції мотивував поважністю причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, пов`язаних з об`єктивними, істотними труднощами, а саме з неможливістю вчасно у шестимісячний строк подати заяву про прийняття спадщини, оскільки тривалий проміжок часу зайняло отримання апостильованої копії свідоцтва про смерть сина, який помер в США із перекладом на українську мову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Адвокат Скворцова О. В. у інтересах особи, яка не приймала участь у справі, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення місцевого суду.

Постановою від 26 жовтня 2021 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника Скворцової О. В. залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував посиланням на поважність пропуску строку для прийняття спадщини, який пов`язаний з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначив. що ОСОБА_1 з об`єктивних та поважних причин пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема через тривалий строк очікування апостильової копії свідоцтва про смерть сина.

Суд апеляційної інстанції врахував похилий вік позивача та запровадження карантинних заходів як на території України так і на території США на час прийняття спадщини останньою, що також фактично вплинуло на час звернення до нотаріуса.

Відтак вважав поважними причини пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, адвокат Скворцова О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Скворцова О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 1272 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2021 року у справі № 179/2076/19, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц (провадження № 61-1750св18), від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що місцевий суд розглянув справу без залучення ОСОБА_2 , як третьої особи, за відсутності у ней доказів родинних відносин із спадкодавцем на час розгляду цієї справи.

Вважає, що позивачка пропустила без поважної причини строк на прийняття спадщини після смерті сина, а суд апеляційної інстанції не усунув зазначені порушення та не скасував рішення місцевого суду.

Зазначила, що позивач не мав істотних непереборних труднощів для подання у встановлений строк заяви про прийняття спадщини, а причини пропуску строку визначені судами, а саме запровадження карантинних обмежень та похилий вік позивача, не є поважними.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду у лютому 2022 року, ОСОБА_1 , просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вашингтоні США (а. с. 16-20).

За договором купівлі-продажу від 04 серпня 2015 року, ОСОБА_4 належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилась спадщина на цей житловий будинок.

З 1963 року до дня смерті спадкодавця у цьому будинку проживала позивачка де і була зареєстрована (а. с. 11).

Після відкриття спадщини позивачка більше року чекала апостильоване свідоцтво про смерть із Вашингтона , тому пропустила шестимісячний строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

05 листопада 2020 року нотаріус виніс постанову про відмову у відкритті спадщини за законом у зв`язку із пропуском строку на її прийняття.

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області ухвалою від 30 червня 2021 року відмовив в задоволенні клопотання Скворцової О. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про залучення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 як третіх осіб, оскільки заявники не надали доказів на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина третя статті 3 ЦПК України визначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Визначаючи позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 з об`єктивних поважних причин, зокрема через тривалий строк очікування для отримання апостильованої копії свідоцтва про смерть сина, який помер в США із перекладом на українську мову.

Також суд апеляційної інстанції врахував похилий вік позивачки і запровадження карантинних заходів, в тому числі, як на території України так і на території США, на час прийняття спадщини ОСОБА_1 , що також фактично вплинуло на пропущення строку звернення до нотаріуса.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Постановою від 05 листопада 2020 року приватний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 за пропуском строку на прийняття спадщини та не підтвердженням фактичного прийняття спадщини.

Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини перевіряється шляхом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану.

За неможливістю пред`явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Якщо смерть громадянина зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, для подання заяви про прийняття спадщини, суд вирішує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З цим висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Вирішуючи по суті спори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обов`язковому встановленню підлягають факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини.

Зазначений висновок міститься Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20).

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц (провадження № 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (провадження № 61-2397св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, висловленого у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17, постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, не знайшов підтвердження у справі, оскільки у висновок у справі, яка переглядається, не суперечить висновкам, що містяться у постановах, на які послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права.

Крім того, перелік підстав для визначення додаткового строку на прийняття спадщини не є вичерпним і у кожному випадку вони досліджуються судом та їх поважність визначається, виходячи з обставин справи, які у справах № 6-1486цс15, № 6-1320цс17, № 565/1145/17 та у справі, яка переглядається, є різними.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, викладені у мотивувальних частинах рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення ОСОБА_2 як третьої особи за відсутності доказів родинних відносин із спадкодавцем на час розгляду цієї справи, є неприйнятними.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 23 липня 2021 року звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_4 , а отже визнала відсутність підтвердження родинних відносин між нею та спадкодавцєм на час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про надання додаткового строку.

Крім того, посилаючись на відсутність поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 також зазначила про те, що вона також пропустила строк на прийняття спадщини та лише у серпні 2021 року звернулась до суду з відповідною заявою про поновлення строку.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином касаційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Оскільки Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2021 року зупинив дію рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, слід поновити дію цих судових рішень.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Скворцової Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 червня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська