Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 939/917/21

провадження № 61-7287св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області у складі судді Герасименко М. М. від 01 жовтня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С., від 30 червня 2022 року та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У квітні 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначало, що

21 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 04-МСБ/П-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 196 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути кредитні кошти в строк до 20 серпня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,5 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором банком прийнято в заставу автобус марки «Богдан», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , та автобус марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Позивач вказував, що позичальник ОСОБА_4 свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 150 966,96 грн заборгованості за кредитним договором, 528,28 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (справа № 2-246/11). 16 грудня 2011 року на виконання зазначеного рішення Бородянським районним судом Київської області видані виконавчі листи.

07 грудня 2020 року на адресу банку надійшла постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 24 березня

2020 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За розрахунками банку станом на 07 жовтня 2018 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становила 480 913,62 грн, з яких: 133 510,17 грн - заборгованість за кредитом; 248 883,01 грн - заборгованість за процентами; 35 513,71 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 63 006,73 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів в межах строку позовної давності.

20 січня 2021 року банк звернувся до Бородянської районної державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов`язок спадкоємців та 18 лютого 2021 року отримав лист приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області Король Р. А., відповідно до якого із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 звернулись його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким доведено до відома про пред`явлення вимоги кредитора.

Посилаючись на те, що до спадкової маси увійшло цінне рухоме та нерухоме майно, однак відповідачі у добровільному порядку не вчиняють дій щодо задоволення вимог кредитора, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь у межах вартості спадкового майна померлого ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором

від 21 серпня 2008 року № 04-МСБ/П-08, яка станом на 07 жовтня 2018 року становила 480 913, 62 грн.

Стислий виклад позицій відповідачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості та пропуск строку звернення із зазначеними вимогами, встановленого частиною третьою статті 1281 Цивільного кодексу України.

Додатково посилались на пропуск позивачем позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору визначено до 21 серпня 2013 року, а після ухвалення у травні 2011 року судового рішення про стягнення заборгованості банк не вчиняв жодних дій з повернення решти суми боргу.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стягнення суми заборгованості, визначеної за життя позичальника відповідним судовим рішенням, повинно відбуватися шляхом заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні, а не шляхом пред`явлення нового позову до спадкоємців боржника про стягнення коштів, відносно яких існує невиконане судове рішення. Суми, нараховані банком за неправомірне користування кредитом після строку кредитування, суд першої інстанції вважав необґрунтованими, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти та штрафні санкції за кредитним договором. При цьому суд зазначив, що порядок нарахування зазначеної заборгованості є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов`язання за кредитним договором, зокрема на підставі статті 625 ЦК України.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк».

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в рівних частинах заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року у розмірі 150 966, 96 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 135 510, 17 грн, заборгованості за процентами у розмірі 12 969, 89 грн та заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 4 486, 90 грн, тобто по 75 483, 48 грн з кожного, в межах вартості успадкованого майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що виконавче провадження щодо стягнення з позичальника встановленої судовим рішенням суми заборгованості за кредитним договором закінчене у зв`язку зі смертю позичальника, а тому, враховуючи необхідність забезпечення права сторони на доступ до суду, а також виконання банком вимог частини другої статті 1281 ЦК України, зі спадкоємців позичальника, які прийняли спадщину, у складі якої наявне нерухоме майно, підлягає стягненню сума заборгованості спадкодавця, встановлена рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року. Нарахування банком процентів та штрафних санкцій за договором після ухвалення зазначеного судового рішення про стягнення кредитної заборгованості апеляційний суд вважав необґрунтованим, з огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти, комісію та штрафні санкції за кредитним договором, а вимог про стягнення сум на підставі положень статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

Узагальнені доводи касаційних скарг

28 липня 2022 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та змінити мотивувальну частину рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня

2021 року в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду

від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували недотримання позивачем, як кредитором, вимог, визначених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України. На думку заявника, суд першої інстанції взагалі не встановив зазначених обставин, а апеляційний суд помилково взяв до уваги дані, наведені позивачем, не звернувши уваги на те, що про смерть позичальника кредитору було відомо ще у березні 2020 року, з огляду на повідомлення спадкоємцями приватного виконавця про смерть боржника за виконавчим провадженням, а також винесення останнім відповідної постанови про закриття виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника 24 березня 2020 року.

Особа, яка подала касаційну скаргу, посилається на те, що належних та допустимих доказів того, що зазначену постанову приватного виконавця банк отримав лише 07 грудня 2020 року позивачем не надано, як і не встановлено невиконання приватним виконавцем вимог законодавства щодо направлення копії постанови стягувачеві та не реалізації банком свого права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив йому у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів повідомлення банка про смерть позичальника ще у березні 2020 року.

Додатково посилається на не врахування судом апеляційної інстанції заяви відповідачів про застосування позовної давності.

12 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 755/30334/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 274/5179/14-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/750/18, від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, від 14 травня 2019 року у справі № 910/22858/17, від 22 серпня 2019 року у справі № 906/778/18, а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення процентів, не врахував, що положеннями кредитного договору передбачено нарахування процентів до дня погашення кредиту. Оскільки позичальник ОСОБА_4 користувався кредитними коштами і після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості, банк вважає, що наявні правові підстави для нарахування процентів до дня смерті позичальника.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.

12 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзивів на касаційні скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ПАТ АБ «Укргазбанк» посилається на безпідставність доводів відповідачів щодо пропуску банком строків, визначених частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України, з огляду на те, що зазначеними положеннями встановлено шестимісячний строк для пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців боржника, який обраховується з дати прийняття спадкоємцями боржника спадщини або дати коли кредитор дізнався про прийняття спадкоємцями спадщини. Банк стверджує, що про наявність спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , він дізнався з листа приватного нотаріуса Бородянського нотаріального округу Київської області Король Р. А. (18 лютого 2021 року). Крім того посилається на невиконання відповідачами свого обов`язку з повідомлення банка про смерть позичальника.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» представник

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на безпідставність доводів банку щодо наявності правових підстав для нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Звертає увагу, що умови кредитного договору не передбачають нарахування процентів на прострочену заборгованість, при цьому з огляду на наявність судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі з ОСОБА_2 , як поручителя, безпідставним є нарахування банком простроченої заборгованості за кредитом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 серпня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 04-МСБ/П-08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 196 000,00 грн строком з 21 серпня 2008 року по 20 серпня 2013 року зі сплатою 21,5 % річних, а останній зобов`язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені договором строки.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору 21 серпня

2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави, предметом якого є транспортні засоби, а саме: автобус марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автобус марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21 серпня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 04-МСБ/П-П-08, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати по борговим зобов`язанням ОСОБА_4 за кредитним договором від 21 серпня 2008 року

№ 04-МСБ/П-08.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-246/11 стягнуто у солідарному порядку з

ОСОБА_4 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 150 966,96 грн заборгованості за кредитним договором, 528,28 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16 грудня 2011 року на виконання рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-246/11 Бородянським районним судом Київської області видано виконавчий лист, де боржником було зазначено ОСОБА_4

11 січня 2012 року зазначений виконавчий документ був пред`явлений для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції.

06 лютого 2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 31184398, однак за заявою стягувача постановою державного виконавця від 30 липня 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу.

У подальшому вказаний виконавчий документ був пред`явлений до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М.

07 жовтня 2019 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 60255699. Постановою приватного виконавця від 06 лютого 2020 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із надходженням заяви стягувача про відмову взяти на баланс арештоване майно боржника.

21 лютого 2020 року виконавчий документ був пред`явлений до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Телявському А. М., того ж дня приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 61362658. Постановою приватного виконавця від 24 березня 2020 року виконавче провадження закінчено у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже позичальник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

30 березня 2019 року ОСОБА_2 та 08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Короля Р. А. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (колишня дружина спадкодавця) звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь сина померлого - ОСОБА_2

20 січня 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Бородянської районної державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов`язок спадкодавця - ОСОБА_4 сплатити на користь кредитора - ПАТ АБ «Укргазбанк» 480 913,62 грн заборгованості за кредитним договором. Вказану вимогу листом від 26 січня 2021 року

№ 43/01-16 перенаправлено за належністю до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Короля Р. А.

Листом від 08 лютого 2021 року № 27/02-14 приватний нотаріус Бородянського районного нотаріального округу Король Р. А. повідомив

ПАТ АБ «Укргазбанк» про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини звернулись його сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Спадкоємцям, які прийняли спадщину, доведено до відома про пред`явлення вимоги кредитора про задоволення претензій.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 січня 2020 року № 196927112 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок йогосмерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України регламентовано, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

За змістом частини першої, другої статті 1281 ЦК України, у редакції, яка були чинна на час відкриття спадщини, cпадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Таким чином, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини між кредитором і спадкоємцями боржника, та спірні питання вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, ПАТ АБ «Укргазбанк» заявило вимогу до спадкоємців позичальника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, нарахованої станом на 07 жовтня 2018 року (до дати смерті позичальника).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за життя позичальника банк реалізував своє право на дострокове стягнення кредиту, відсотків та пені і рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-246/11, яке набрало законної сили, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 21 серпня 2008 року № 04-МСБ/П-08 у розмірі 150 966,96 грн (133 510,17 грн - заборгованість по кредиту; 12 969,89 грн - заборгованість за процентами;

4 486, 90 грн - заборгованість з пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів).

Зазначене судове рішення (виконавчий лист) пред`являлося до виконання. Постановою приватного виконавця округу міста Києва Телявського А. М. від 24 березня 2020 року виконавче провадження щодо стягнення з боржника ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 150 966,96 грн закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із смертю боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалася.

Згідно з положеннями статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Встановивши, що рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-246/11 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором не виконане, заборгованість у визначеному судом розмірі не погашена, а виконавче провадження закінчене 24 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини, які виникли між банком та боржником ОСОБА_4 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, визначеної судовим рішенням, після смерті останнього трансформуються у зобов`язальні правовідносини між кредитором і спадкоємцями боржника та підлягають вирішенню у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

Частиною другою статті 1282 ЦК України, зокрема, передбачено, що у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

При перевірці дотримання кредитором строків пред`ялення вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений шестимісячний строк не пропущено, оскільки відповідачі, як спадкоємці померлого позичальника ОСОБА_4 , не повідомили банк про відкриття спадщини. Про відкриття спадщини кредитор дізнався лише 07 грудня 2020 року при отриманні постанови приватного виконавця Телявського А. М. про закінчення виконавчого провадження (що підтверджується відміткою на супровідному листі про направлення зазначеної постанови), тоді як вимогу (претензію) до спадкоємців банк заявив 20 січня 2021 року.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази та надану їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про потенційну можливість отримання позивачем інформації про смерть позичальника ОСОБА_4 у березні 2020 року такими, що ґрунтуються на припущеннях. Ці доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у

справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо незастосування судами наслідків спливу позовної давності щодо задоволених апеляційним судом вимог, оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Такий висновок щодо застосування норми права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Доводи касаційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів також заборгованості у розмірі 329 946,66 грн, що є процентами та штрафними санкціями (пенею), нарахованими позивачем після ухвалення у 2011 році Бородянським районним судом Київської області рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та до дня смерті боржника ОСОБА_4 , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ПАТ АБ «Укргазбанк» скористалося правом дострокового повернення кредитних коштів, звернувшись у 2011 році до суду із позовною заявою про стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого змінило строк виконання основного зобов`язання, дійшов правильного висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, у якій Велика Палата Верховного Суду також відхилила аргументи про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України кредитор мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

В контексті застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що позивач не заявляв вимог про стягнення сум, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

Доводи касаційної скарги щодо обумовленої сторонами у пунктах 3.1.7, 3.1.10 та 7.4 кредитного договору процентної ставки, яка нараховується до дня погашення кредиту, колегія суддів вважає такими, що не підтверджують обґрунтованості позовних вимог, з огляду на те, що проценти у розмірі 248 883,01 грн, обраховані, в тому числі, за період після ухвалення рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2011 року у справі № 2-246/11, тобто після спливу строку кредитування.

Ураховуючи наведене, загалом правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов`язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вмотивованості висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Посилання касаційних скарг на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах є необґрунтованими.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович