Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 944/1363/21
провадження № 61-869св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ганусяк Олег Ігорович, на рішення Яворівського районного суду Львівської області у складі судді Білецької М. О. від 17 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., від 01 грудня 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ГУ Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області, про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
2. Свої вимоги позивачі мотивували тим, щорішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі
№ 380/2553/20 задоволено їхні позовні вимоги до ГУ Держгеокадастру у Львівській області. Визнано протиправною і скасовано відмову ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19 грудня 2019 року (вх. № С-13265/0/36-19-СГ) і прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,3500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а також повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 24 грудня 2019 року (вх. № К-13858/0/36-19-СГ) та прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1500 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
3. Однак при виконанні зазначеного рішення суду встановлено, що у період до набрання ним законної сили ГУ Держгеокадастру у Львівській області, будучи стороною спору, свідомо розуміючи, що права позивачів порушуються, передало ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки, на які претендували позивачі. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відчужили вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 05 січня 2021 року ОСОБА_3 .
4. На підставі зазначеного, позивачі вважали, що їх законні інтереси щодо оформлення права власності на спірні земельні ділянки порушені.
5. Із урахуванням зазначеного, позивачі просили визнати незаконними: наказ № 1250-УБД від 24 вересня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою»; наказ № 2359-УБД від 11 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»; наказ № 1234-УБД від 24 вересня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою»; наказ № 2360-УБД від 11 листопада 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий № 4625883600:04:000:1503 від 05 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бобиляк О. І., та договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий № 4625883600:04:000:1504 від 05 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бобиляк О. І.; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625883600:04:000:1526, індексний номер 56207050 від 19 січня 2021 року, ОСОБА_6 - державного реєстратора Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області
від 17 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, а саме накладений арешт на земельну ділянку, площею 4,7 га, кадастровий номер 4625883600:04:000:1526, що на праві приватної власності належить
ОСОБА_3 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не подано жодних належних та допустимих доказів надання їм спірних земельних ділянок у користування, як і не надано доказів, що земельні ділянки (городи) позивачів розташовані саме на земельних ділянках, переданих ГУ Держгеокадастру у Львівській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Жодних документів, які б посвідчували право землекористування спірною земельною ділянкою, стороною позивачів суду не надано.
8. Крім того, судове рішення про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності у редакції, яка викладена у позовній заяві, не забезпечить позивачам можливості отримати такі земельні ділянки у порядку безоплатного відведення, оскільки новостворена земельна ділянка кадастровий номер 4625883600:04:000:1526, загальною площею 4,7 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, не відповідає по виду цільового призначення та загальній площі нормам безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року - без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області діяло на підставі закону та в межах повноважень, прийняло вмотивоване рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України. Оскільки підстави для відмови у задоволенні поданих документів були відсутні, відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 затверджено погоджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відтак відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановлений законом спосіб набули земельні ділянки і, усвідомлюючи законність набуття права власності, розпорядились своїми правами в межах, визначених законодавством, та на підставі договорів купівлі-продажу відчужили такі ділянки відповідачу ОСОБА_3 .
11. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду
від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20 не встановлено перебування земельної ділянки в користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Як на правову підставу користування земельними ділянками позивачі посилалися на рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району № 1696 від 17 квітня 2015 року «Про затвердження списку землекористувачів села Підрясне на території Домажирської сільської ради в урочищі Водонасосної станції», однак серед списку землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні. Крім цього, з 01 січня 2013 року вступив в силу новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи здійснювали повноваження щодо передачі у власність або в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Відтак Рясне-Руська сільська рада Яворівського району на момент прийняття рішення № 1696 від 17 квітня 2015 року не мала повноважень щодо розпорядження землями на території Домажирської сільської ради.
12. Підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу
від 05 січня 2021 року не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 13 січня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Ганусяк О. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області
від 17 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 01 грудня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ганусяк О. І., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18,
від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Заявниця стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у користуванні позивачів не перебували спірні земельні ділянки. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20 встановлено, що позивачі користуються спірною земельною ділянкою, ще з 1999 року. Вказані обставини також підтверджуються даними поземельної книги. Позивачка стверджує, що є належними користувачем спірної земельної ділянки.
16. Заявниця зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області, приймаючи оскаржувані накази, діяло у порушення вимог статті 118 ЗК України. Земельні ділянки, якими користуються позивачі, не вилучалися із їхнього користування, відповідної згоди вони не надавали.
17. Вважає, що відповідачі діяли недобросовісно, оскільки оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області були видані відразу після прийняття Львівським окружним адміністративним судом рішення від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20. ГУ Держгеокадастру у Львівській області було відомо про зазначене рішення Львівського окружного адміністративного суду, однак воно свідомо створило передумови для його невиконання. Окрім зазначеного, поведінка ОСОБА_4 та ОСОБА_7 також свідчить про їх недобросовісність, оскільки відразу після отримання ними земельних ділянок вони відчужили їх ОСОБА_3 .
18. Касаційна скарга містить також доводи про те, що позивачами обрано належний спосіб захисту своїх прав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 944/1363/21.
20. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 рокусправу
№ 944/1363/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20 скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 11 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду 24 січня 2023 року. У справі № 380/2553/20 суди дійшли висновку про відсутність порушень прав позивачів. Звертаючись до суду із цим позовом, позивачі не довели порушення їхніх прав прийняттям оскаржуваних наказів, укладенням оскаржених договорів купівлі-продажу та реєстрацією на підставі таких права власності за ОСОБА_3 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2019 році зверталися до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.
23. Наказами ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 17 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 та від 16 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.
24. Не погодившись із виданими наказами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду, просили визнати ці накази протиправними та скасувати їх.
25. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду
від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20 вказані накази визнано протиправними та скасовано, зобов`язано надати позивачам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Рішення набрало законної сили 15 грудня 2020 року.
26. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 відмовлено.
27. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 25 серпня 2020 року зверталися до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, для ведення особистого селянського господарства.
28. Наказами ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 вересня 2020 року надано дозвіл ОСОБА_4 та від 24 вересня 2020 року надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.
29. 11 листопада 2020 року наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 2360-УБД затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 4625883600:04:000:1503. 05 січня 2021 року за договором купівлі-продажу № 14 ОСОБА_4 відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .
30. Також 11 листопада 2020 року наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 2359-УБД затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею, 1,2 га, кадастровий номер 4625883600:04:000:1504. 05 січня 2021 року за договором купівлі-продажу № 15 ОСОБА_5 відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_3 .
31. Земельні ділянки придбані у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також земельна ділянка кадастровий номер 4625883600:04:000:1515 загальною площею 2 га (яка не є предметом даного спору) ОСОБА_3 були об`єднані у один об`єкт нерухомості - земельну ділянку кадастровий номер 4625883600:04:000:1526 загальною площею 4,7 га, змінено цільове призначення земельної ділянки - КВЦПЗ 03.15: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
32. 15 січня 2021 року державним реєстратором Лотоцькою О. Я. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4625883600:04:000:1526 загальною площею 4,7 га.
33. Судами також встановлено, що виконком Домажирської сільської ради на підставі рішення № 73 від 26 липня 2000 року надав, а виконком Рясне-Руської сільської ради прийняв в тимчасове користування земельну ділянку площею 14 га (в тому числі ріллі - 14 га) на умовах оренди строком на 5 років під городи громадян. На підставі рішення сесії було укладено договір на право тимчасового користування на землю (в тому числі на умовах оренди) та зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 27 липня 2000 року № 10.
34. На підставі рішення сесії сільської ради від 26 липня 2000 року № 73 було надано виконкому Рясне-Руської сільської ради в тимчасове користування земельну ділянку площею 16 га (в тому числі ріллі - 16 га) на умовах оренди строком на 5 років під городи громадян. На підставі рішення сесії було укладено договір на право тимчасового користування на землю (в тому числі на умовах оренди) та зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею від 27 липня 2000 року № 11.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
36. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
41. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
42. Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
43. Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
44. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
45. Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
46. Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
47. На підставі пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
48. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
49. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
51. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118 122 ЗК України.
52. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
53. Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
54. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
55. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
56. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
57. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
58. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
59. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачами не було надано доказів порушення їхніх прав на користування земельними ділянками, які були передані у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
60. Звертаючись суду із цим позовом позивачі стверджували, що їхні права порушені відповідачами, зокрема ГУ Держгеокадастру у Львівській області, оскільки у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було передано земельні ділянки, якими вони правомірно користуються, та вони претендували на отримання у власність земельних ділянок розміром 0,35 га та 0,15 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Зазначали, що земельні ділянки, які перебувають у їхньому правомірному користуванні увійшли до масиву земельних ділянок, які були передані у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
61. Однак на підтвердження зазначених обставин позивачами не надано належних доказів.
62. Слід зазначити, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/2553/20, на яке позивачі посилалися в обґрунтування порушення їхніх прав на отримання у власність земельних ділянок, було скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними і скасування відмов, зобов`язання вчинити дії було відмовлено.
63. Зазначена постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 11 листопада 2021 року залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 січня 2023 року.
64. Судовим рішеннями у справі № 380/2553/20 встановлено, що оскаржувані накази про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки винесено правомірно. У спірних правовідносинах мала місце невідповідність місця розташування земельних ділянок вимогам генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що прямо передбачено ЗК України як підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
65. Із урахуванням зазначеного, а також недоведеності заявницею належними та допустимими доказами правомірності користування земельною ділянкою площею 0, 3500 га, яка згідно з її доводами увійшла до складу земельних ділянок, що були передані ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 , суди попередніх інстанцій дійшли мотивованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
66. Як на правову підставу користування земельними ділянками позивачі посилалися на рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району
№ 1696 від 17 квітня 2015 року «Про затвердження списку землекористувачів села Підрясне на території Домажирської сільської ради в урочищі Водонасосної станції», однак серед списку землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні (т. 2, а. с. 40).
67. Однак, на підтвердження заявлених вимог позивачами не надано договорів оренди або інших доказів правомірного користування земельними ділянками у розмірі, на який вони претендують.
68. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, зробивши висновок про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановлений законом спосіб набули земельні ділянки і правомірно розпорядились ними.
69. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.
70. Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
71. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.
72. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
73. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ганусяк Олег Ігорович, залишити без задоволення.
2. Рішення Яворівського районного суду Львівської області
від 17 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович