№ 947/2058/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2025 року

м. Київ

справа № 947/2058/21

провадження № 61-11722св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Анастасія Вадимівна, на рішення Київського районного суду м. Одеси

від 27 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Куриленко О. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, ухвалун колегією у складі суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Князюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за об`єднаними позовами

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Морський 1» (далі - ОК ЖБК «Морський 1») та ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів та визнання права власності.

В обґрунтування позову вказував, що 23 січня 2018 року він та ОК ЖБК

Морський 1» уклали персональний меморандум асоційованого члена кооперативу (далі - меморандум) № М1/НОВ/2525115378 та інструктивні декларації (далі - декларація) до нього № М1/НОВ/1А/П1/34-Н, № М1/НОВ/1/А/П1/35-Н,

№ М1/НОВ/1/А/99/3-Н, № М1/НОВ/1/Б/003-Н, № М1 /НОВ/1/А/99/1-П,

№ М1/НОВ/1/Б/002-Н з метою отримання позивачем в майбутньому нежитлових приміщень під будівельним номером АДРЕСА_1 , та квартиру під будівельним номером АДРЕСА_2 . 7 лютого 2020 року до інструктивної декларації № М1/НОВ/1/Б/002-Н від 23 січня 2018 року внесені зміни.

На виконання умов меморандуму та декларацій № М1/НОВ/1/Б/002-Н від 23 січня 2018 року та № М1/НОВ/1/Б/002-Н від 7 лютого 2020 року позивач сплатив на розрахунковий рахунок ОК ЖБК «Морський 1» грошові кошти у загальному

розмірі 968 750 грн, а на виконання декларації № М1/НОВ/1/А/99/1-П від 23 січня

2018 pоку - 620 730 грн.

Позивач вважав, що він частково виконав зобов`язання перед кооперативом, повністю сплатив вартість об`єктів нерухомості за деклараціями № М1/НОВ/1/Б/002-Н та № М1/НОВ/1/АУ99/1-П, внаслідок чого набув майнові права на вказані об`єкти нерухомості.

Листом від 23 червня 2020 року № 96 ОК ЖБК «Морський 1» повідомив позивача про припинення його асоційованого членства в кооперативі з 23 червня 2020 року на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу та повернення йому фактично сплаченої суми паю у зв`язку з порушенням терміну сплати частини паю в розмірі 74 590,79 доларів США.

Позивач стверджує, що його не повідомили про загальні збори

членів ОК ЖБК «Морький 1» і провели ці збори за його відсутності, а припинення його членства в кооперативі є неправомірним з огляду на часткове виконання зобов`язань перед ОК ЖБК «Морський 1», що має наслідком набуття майнових прав на об`єкти нерухомого майна. Отже кооператив в односторонньому порядку розірвав укладений меморандум та фактично вимагає повернення майнових прав на два спірних об`єкта нерухомості.

5 листопада 2020 року генеральний підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЮГСТРОЙ СУ-1» отримало сертифікат

готовності № ІУ123201103105 на об`єкт будівництва - багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс «Південний» (1 черга будівництва, будинок

АДРЕСА_3 .

30 листопада 2020 року ОК ЖБК «Морський 1» та ОСОБА_2 укладено правочин, за яким квартиру під будівельним номером

АДРЕСА_4 відчужено ОСОБА_2 .

За таких обставин просив:

- визнати недійсним повідомлення № 96 про припинення асоційованого членства в ОК ЖБК «Морський 1» від 23 червня 2020 року;

- визнати недійсним правочин від 30 листопада 2020 pоку, укладений

ОК ЖБК «Морський 1» та ОСОБА_2 , за яким останній набув право власності на квартиру під будівельним номером

АДРЕСА_4 ;

- визнати за ним право власності на нежитлове приміщення під будівельним номером АДРЕСА_5 на 1 поверсі та квартиру під будівельним номером

АДРЕСА_4 .

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОК ЖБК «Морський 1» про тлумачення персонального меморандуму та визнання його окремих умов недійсними.

В обґрунтування позову зазначив, що у нього з ОК ЖБК «Морський 1» виник спір щодо тлумачення персонального меморандуму асоційованого члена

кооперативу № М1/НОВ/2525115378, оскільки кооператив вважає, що цей меморандум та декларації до нього не є змішаним договором та не призводять до набуття позивачем майнових прав на об`єкти нерухомого майна, вказані в деклараціях, оскільки сторонами укладено правочин щодо асоційованого членства ОСОБА_1 в кооперативі. В свою чергу, позивач не погоджується з таким тлумаченням меморандуму і вважає, що його укладення призвело до набуття права власності на вказані в деклараціях об`єкти нерухомого майна.

Крім того, заявник не погоджується з окремими положення меморандуму про те, що:

- асоційоване членство в кооперативі припиняється в порядку, передбаченому статутом кооперативу, персональним меморандумом та діючим законодавством України, в тому числі у випадку добровільного виходу з кооперативу, виключення із кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу, припинення права власності на пай в повному обсязі, смерті асоційованого члена (фізичної особи), ліквідації асоційованого члена (юридичної особи), припинення діяльності кооперативу (пункт 3.3);

- в загальному випадку перешкоджання асоційованим членом діяльності кооперативу, досягненню цілей кооперативу, невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, відповідно до статуту кооперативу або персонального меморандуму, в тому числі інструктивних декларацій до нього, є підставою для прийняття рішення загальними зборами членів кооперативу про виключення асоційованого члена із кооперативу (пункт 3.5);

- у випадку, якщо порушення терміну сплати частин паю (крім першої частини паю) перевищує 30 днів, загальні збори членів кооперативу за ініціативою голови правління кооперативу можуть розглянути питання про виключення цієї особи з кооперативу із застосуванням наслідків щодо строків та порядку повернення фактично сплаченої частини паю, передбачених статутом та персональним меморандумом (пункт 5.5).

Заявник вважає недійсними вказані умови меморандуму, що визначають підстави припинення майнових прав на об`єкти нерухомого майна, за які сплачено пайовий внесок, оскільки, на його думку, припинення членства в кооперативі не призводить до позбавлення майнових прав.

За таких обставин просив:

- здійснити тлумачення персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № М1/НОВ/2525115378 від 21 січня 2018 року з укладеними до нього деклараціями, вказавши, що зазначені правочини є змішаним договором з елементами договору купівлі-продажу майнових прав;

- визнати недійсними пункти 3.3, 3.5 та 5.5 персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № М1/НОВ/2525115378 від 21 січня 2018 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 1 квітня 2021 року справа

за позовом ОСОБА_1 до ОК ЖБК «Морський 1» та ОСОБА_2

про визнання недійсними правочинів і визнання права власності та

справа за позовом ОСОБА_1 до ОК ЖБК «Морський 1» про тлумачення персонального меморандуму і визнання його окремих умов недійсними об`єднано в одне провадження; справі за об`єднаними позовами присвоєно № 947/2058/21.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2021 року у задоволенні позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- ОСОБА_1 прострочив майже на півтора року виконання своїх грошових зобов`язань зі сплати грошового паю за інструктивними деклараціями

№ М1/НОВ/1/А/П1/34-Н, № М1/НОВ/1/А/П1/35-Н, № М1/НОВ/1/А/99/3-Н,

№ М1/НОВ/1/Б/003-Н, укладеними сторонами до персонального меморандуму;

- в пункті 1.6 персонального меморандуму сторони погодили, що загальний розмір грошового паю дорівнює сумі всіх грошових зобов`язань асоційованого члена зі сплати паю за всіма інструктивними деклараціями; такий пай після повної сплати відповідно до персонального меморандуму та всіх інструктивних декларацій передається асоційованому члену (як майнове право на всі об`єкти нерухомості, що входять до складу пайового пулу) після прийняття в експлуатацію відповідних складових частин об`єкта будівництва;

- у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань асоційованого члена кооперативу загальними зборами членів кооперативу 23 червня

2020 року прийнято рішення про припинення (виключення) асоційованого членства ОСОБА_1 в кооперативі та повернення йому фактично сплаченої суми паю

у розмірі 1 705 480 грн, про що позивачу направлено повідомлення від 23 червня

2020 року № 96;

- ОСОБА_1 порушив строки сплати паю за всіма інструктивними деклараціями і сплатив тільки частину паю (за інструктивними деклараціями № М1/НОВ/1/Б/002-Н та № М1/НОВ/1/АУ99/1-П) та не є асоційованим членом кооперативу, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не набув майнові права на спірні об`єкти нерухомого майна і має лише право повернення внесених ним коштів за вказаним персональним меморандумом;

-повідомлення № 96 від 23 червня 2020 року про припинення асоційованого членства в ОК ЖБК «Морський 1» не є правочином, тому не може бути визнано недійсним на підставі статті 215 ЦК України;

- персональний меморандум не містить незрозумілих слів, понять, термінів, які унеможливлюють з`ясування дійсних намірів сторін, що є необхідною умовою для тлумачення правочину згідно до статті 213 ЦПК України, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині його тлумачення. Місцевий суд врахував, що позивач не зазначає, які саме умови правочину підлягають тлумаченню і така позовна вимога заявлена з метою визнання укладеного сторонами персонального меморандуму іншим за правовою природою правочином - договором купівлі-продажу майнових прав;

- підстави для визнання недійсними окремих пунктів персонального меморандуму відсутні.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду

м. Одеси від 27 липня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 11 липня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування статей 202 203 215 328 346 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року

у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 20 березня

2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19), та

у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17 (провадження № 61-21546св19), від 17 липня 2019 року у справі № 638/14101/15 (провадження № 61-13280св18), від 8 червня 2022 року у справі № 947/25597/19 (провадження № 61-3768св21), від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19 (провадження № 61-3763св21).

Так:

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року

у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 20 березня 2019 року

у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) встановлено, що позивачі повністю сплатили вартість пайового внеску за нерухоме майно, тому суди дійшли правильного висновку про визнання за позивачами майнових прав на об`єкти інвестування; крім того, у вказаних постановах касаційний суд зазначив, що позов про захист майнових прав не є корпоративним і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

- у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17 (провадження № 61-21546св19), від 17 липня 2019 року у справі № 638/14101/15 (провадження № 61-13280св18), від 8 червня 2022 року у справі № 947/25597/19 (провадження № 61-3768св21) та від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19 (провадження № 61-3763св21) касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання за позивачами майнових прав на нерухоме майно з огляду на повну сплату внеску у його будівництво та зазначив, що ефективним способом захисту прав у подібних правовідносинах є визнання за позивачами майнових прав.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Теплякова Т. Є. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила закрити касаційне провадження на підставі пункту 5

частини першої статті 396 ЦПК України, а у випадку розгляду касаційної скарги по суті - залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року

у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 20 березня 2019 року

у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19), у постановах

Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17

(провадження № 61-21546св19), від 17 липня 2019 року у справі № 638/14101/15 (провадження № 61-13280св18), від 8 червня 2022 року у справі № 947/25597/19 (провадження № 61-3768св21), від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19 (провадження № 61-3763св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 23 січня 2018 року

ОСОБА_1 уклав з ОК ЖБК «Морський 1» персональний меморандум асоційованого члена кооперативу за № М1/НОВ/2525115378 та інструктивні декларації № М1/НОВ/1/А/99/1-П, № М1/НОВ/1/А/П1/34-Н, № М1/НОВ/1/А/П1/35-Н, № М1/НОВ/1/А/99/3-Н, № М1/НОВ/1/Б/003-Н, № М1/НОВ/1/Б/002-Н.

В зазначених інструктивних деклараціях до персонального меморандуму встановлено обов`язки ОСОБА_1 зі сплати кооперативу відповідних частин грошового паю, їх розмір та графік платежів. Загальна сума грошових зобов`язань ОСОБА_1 за всіма інструктивними деклараціями складала розмір грошового паю, який ОСОБА_1 зобов`язався сплатити на користь кооперативу. Інструктивні декларації є невід`ємною частиною персонального меморандуму.

30 квітня 2018 року загальні збори членів кооперативу у зв`язку із виконанням ОСОБА_1 обов`язку щодо сплати вступного внеску та першої частини паю, прийняли рішення про затвердження рішення голови правління кооперативу про прийом ОСОБА_1 до кооперативу із наданням йому статусу асоційованого члена, про що йому видано відповідне посвідчення. Цим же рішенням затверджено тексти зазначених персонального меморандуму та інструктивних декларацій.

Пунктом 5.5 персонального меморандуму його сторони погодили, що у випадку, якщо порушення терміну сплати паю (крім першої частини паю) перевищує 30 днів, загальні збори членів за ініціативою голови правління кооперативу можуть розглянути питання про виключення цієї особи з кооперативу із застосуванням наслідків щодо строків повернення фактично сплаченої частини паю, передбачених статутом та цим персональним меморандумом.

Суди встановили, що ОСОБА_1 сплатив частину грошового паю за двома інструктивними деклараціями до персонального меморандуму, а саме:

- за інструктивною декларацією № М1/НОВ/1/А/99/1-П, в якій визначеним

об`єктом нерухомості є квартира з будівельним номером АДРЕСА_2 розрахунковою площею 121,90 кв. м, розташована в будинку № 1 секції А на 21 поверсі;

- за інструктивною декларацією № М1/НОВ/1/Б/002-Н, в якій визначеним об`єктом нерухомості є нежитлове приміщення, будівельний номер 2 розрахунковою

площею 210,00 кв. м, розташоване в будинку АДРЕСА_6 на 1 поверсі в об`єкті будівництва.

Також суди встановили, що ОСОБА_1 прострочив майже на півтора року виконання своїх грошових зобов`язань зі сплати залишку грошового паю за чотирма іншими інструктивними деклараціями до персонального меморандуму, а саме за № № М1/НОВ/1/А/П1/34-Н, М1/НОВ/1/А/П1/35-Н, М1/НОВ/1/А/99/3-Н, М1/НОВ/1/Б/003-Н. Ці обставини позивач визнає.

З пункту 1.6 персонального меморандуму суди встановили, що:

- Пай - це обов`язковий поворотний внесок асоційованого члена до кооперативу, який здійснюється у грошовій формі (грошовий пай) одним платежем або частинами в залежності від умов відповідної інструктивної декларації. Загальний розмір грошового паю дорівнює сумі всіх грошових зобов`язань асоційованого члена зі сплати паю (частин паю) за всіма інструктивними деклараціями.

- Після прийняття в експлуатацію відповідних складових частин об`єкта будівництва, в яких розташовані об`єкти нерухомості, повної виплати грошового паю відповідно до всіх інструктивних декларацій до нього, пай у майновому вигляді передається (повертається) асоційованому члену як право на всі об`єкти нерухомості, що входять до складу пайового пулу, в порядку, передбаченому персональним меморандумом.

Зі змісту пункту 7.3.11 Статуту ОК ЖБК «Морський 1» суди встановили, що асоційоване членство в кооперативі припиняється у разі:

- несплати внесків та інших платежів у порядку, визначеному

Статутом кооперативу та персональними меморандумами (якщо такі були складені) (пункт 7.3.11.2 Статуту);

- невиконання або виконання неналежним чином зобов`язань, прийнятих на себе згідно зі Статутом або персональним меморандумом (якщо такий був складений) (7.3.11.7 Статуту).

Пунктом 7.3.14 Статуту ОК ЖБК «Морський 1» передбачено, що асоційований член кооперативу, який не виконує або виконує неналежним чином зобов`язання, прийняті на себе згідно зі статутом, або будь-яким чином перешкоджає досягненню мети кооперативу, може бути виключений з кооперативу на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу.

З укладеного сторонами персонального меморандуму суди встановили, що:

- асоційоване членство у кооперативі припиняється в порядку, передбаченому статутом кооперативу, персональним меморандумом та діючим законодавством України, в тому числі у випадку добровільного виходу з кооперативу, виключення з кооперативу за рішенням загальних зборів членів кооперативу, припинення права власності на пай в повному обсязі, смерті асоційованого члена (фізичної особи), ліквідації асоційованого члена (юридичної особи), припинення діяльності кооперативу (пункт 3.3);

Суди встановили, що 23 червня 2020 року загальними зборами

членів ОК ЖБК «Морський 1» прийнято рішення про припинення (виключення) асоційованого членства ОСОБА_1 в кооперативі та повернення йому фактично сплаченої суми паю у розмірі 1 705 480 грн, про що ОСОБА_1 направлено повідомлення від 23 червня 2020 року № 96.

30 листопада 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про вступ до ОК

ЖБК «Морський 1» та отримання статуса асоційованого члена і цього ж дня ОСОБА_2 уклав з ОК ЖБК «Морський 1» персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № М1/НОВ/3159112396 разом з інструктивними деклараціями до нього № № М1/НОВ/1/А/1А-21-3-П, М1/НОВ/1/А/1А-21-К1-Н, М1/НОВ/1/А/1А-21-К2-Н.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.

Щодо вирішення позову про визнання недійсними правочинів та визнання права власності

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц

(провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що:

- за укладеним сторонами меморандумом будь-які майнові права щодо об`єктів нерухомості, визначених в інструктивних деклараціях до персонального меморандуму, можуть виникнути виключно у члена чи асоційованого члена кооперативу після прийняття до експлуатації відповідних складових частин об`єкта будівництва та при повній оплаті всіх грошових зобов`язань асоційованого члена зі сплати паю (частин паю) за всіма інструктивними деклараціями;

- ОСОБА_1 сплатив частину грошового паю за двома інструктивними деклараціями № № М1/НОВ/1/А/99/1-П та № М1/НОВ/1/Б/002-Н;

- позивач прострочив майже на півтора року виконання грошових зобов`язань зі сплати залишку грошового паю за іншими інструктивними деклараціями

№ № М1/НОВ/1/А/П1/34-Н, М1/НОВ/1/А/П1/35-Н, М1/НОВ/1/А/99/3-Н, М1/НОВ/1/Б/003-Н;

- 23 червня 2020 року загальними зборами членів ОК ЖБК «Морський 1» прийнято рішення про припинення (виключення) асоційованого членства ОСОБА_1 в кооперативі та повернення йому фактично сплаченої суми паю

у розмірі 1 705 480 грн, про що ОСОБА_1 направлено повідомлення

від 23 червня 2020 року № 96.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , не сплативши у повному обсязі майновий пай (за усіма інструктивними деклараціями), не набув майнові права на нежитлове приміщення під будівельним номером АДРЕСА_5 на 1 поверсі та квартиру під будівельним номером

АДРЕСА_4 , тому підстави для визнання за ним права власності на ці об`єкти нерухомого майна відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), від 20 березня

2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та

- у вказаних справах суди попередніх інстанцій встановили факт повної сплати позивачем пайових внесків (внесків у будівництво), що мало наслідком виникнення майнових прав;

- у справі, яка переглядається, суди встановили, що, враховуючи погодження сторонами персонального меморандуму моменту набуття майнових прав (виконання всіх грошових зобов`язань асоційованого члена зі сплати паю за всіма інструктивними деклараціями та введення в експлуатацію об`єкта нерухомості), ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі зобов`язання зі сплати майнового паю (сплатив його за двома з шести інструктивних декларацій), тому майнові права на спірні об`єкти нерухомого майна не набув.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 жовтня 2021 року

в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) та від 22 лютого 2022 року

в справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначила, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року

у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх

договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що правовідносини у справах № 761/32696/13-ц, № 761/20612/15-ц, № 638/12414/17, № 638/14101/15, № 947/25597/19, № 947/25617/19 не є подібними правовідносинам сторін у справі, що переглядається, в контексті встановлення обставин виконання умов договорів щодо повної сплати пайових внесків.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним повідомлення № 96 від 23 червня 2020 року про припинення асоційованого членства в ОК ЖБК «Морський 1» у зв`язку з тим, що зазначене повідомлення не є правочином, тому не може бути визнано недійсним на підставі статті 215 ЦК України

Враховуючи встановлені судами обставини щодо відсутності у ОСОБА_1 майнових прав на квартиру під будівельним номером

АДРЕСА_4 , колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав вважати порушеними права позивача укладеним ОСОБА_2 та

ОК ЖБК «Морський 1» персональним меморандумом № М1/НОВ/3159112396 щодо вказаної квартири, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання цього правочину недійсним.

Доводи касаційної скарги не спростовують таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо вирішення позову про тлумачення персонального меморандуму та визнання його окремих умов недійсними

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що у нього з ОК

ЖБК «Морський 1» виник спір щодо тлумачення умов персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № М1/НОВ/2525115378, оскільки кооператив вважає, що цей меморандум та інструктивні декларації до нього не є змішаним договором і їх укладення не призводить до набуття позивачем майнових прав на об`єкти нерухомого майна, які вказані в деклараціях, оскільки сторонами укладено правочин щодо асоційованого членства ОСОБА_1 в кооперативі. В свою чергу, позивач не погоджується з таким тлумаченням меморандуму і вважає, що його укладення сторонами призвело до набуття ним майнового права на вказані в деклараціях об`єкти нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 126/746/17 (провадження № 61-27355св18) зазначено, що «відповідно до частини першої

статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія особи, яка відображає її внутрішню волю. Якщо волевиявлення виражене нечітко, можливе різне тлумачення волі сторін правочину, тому виникає необхідність у встановленні особливих правил тлумачення волі сторони правочину.

Статтею 213 ЦК визначено суб`єктів тлумачення правочину та правила тлумачення правочину.

Суб`єктом тлумачення правочину, насамперед, є його сторона (сторони).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частина друга статті 213 ЦК України).

Правила тлумачення правочину мають застосовуватися і в разі автентичного тлумачення правочину його сторонами, і в разі тлумачення правочину судом.

Але якщо в разі автентичного тлумачення ця норма має рекомендаційний характер, то в разі випадку тлумачення змісту правочину судом застосування правил частин третьої, четвертої статті 213 ЦК є обов`язковим.

Відповідно до цих норм при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо і в такий спосіб неможливо визначити справжню волю осіб, які вчинили правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду

у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року

у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)».

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 925/106/17 зазначено, що при тлумаченні умов договору суд не має права створювати нові його умови, які відсутні у змісті такого договору, а лише роз`яснює вже існуючі умови.

Встановивши, що умови персонального меморандуму викладені зрозуміло та послідовно, він не містить незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри сторін, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність необхідних умов для тлумачення правочину згідно зі статтею 213 ЦПК України, тому правильно відмовив у задоволенні позову в частині тлумачення персонального меморандуму.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання недійсними пунктів 3.3, 3.5 та 5.5 персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № М1/НОВ/2525115378 від 21 січня 2018 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій, належних аргументів про неправильне застосування судами норм права з посиланням на висновки Верховного Суду, які суди не врахували, заявник не навів.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальне право, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Теплякової Т. Є. про закриття касаційного провадження у справі, яке викладено у відзиві на касаційну скаргу, оскільки вважає відсутніми підстави, передбачені положеннями статті 396 ЦПК України, для його закриття.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Теплякова Тетяна Євгенівна, у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Анастасія Вадимівна, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська