Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 947/29138/19

провадження №61-17607св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 уклали договір довічного утримання від 23 грудня 2010 року, згідно з яким він передав у власність ОСОБА_3 належну йому квартиру, а ОСОБА_3 зобов`язався забезпечувати його утриманням довічно на умовах цього договору.

20 січня 2011 року між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір про зміну набувача в договорі довічного утримання.

Відповідно до пункту 7 зазначеного договору, набувач зобов`язується довічно утримувати його, при цьому сторони домовились, що утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 550 грн на місяць, які будуть надаватися йому щомісячно.

Крім того, зазначав, що набувач зобов`язався щомісячно сплачувати комунальні послуги.

Вказував, що відповідач не сплачував у повному розмірі зазначені кошти, а також не проводив індексацію суми грошового утримання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: розірвати договір про зміну набувача в договорі довічного утримання (догляду), укладений між ним та ОСОБА_2 , посвідчений 20 січня 2011 року державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю. Д. та зареєстрований за № 5-41; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір про зміну набувача в договорі довічного утримання (догляду), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 20 січня 2011 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю. Д., зареєстрований за № 5-41.Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач систематично не сплачував у строк, передбачений договором щомісячний розмір утримання позивачеві та оплату за комунальні послуги. Також, відповідач не провадив у строк індексацію сум, які підлягають сплаті.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року скасовано, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем істотних умов договору з урахуванням обґрунтування, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог.

ОСОБА_2 у повній мірі надано суду докази сплати щомісячних внесків на утримання ОСОБА_1 включаючи індексацію, після пред`явлення позивачем такої вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення районного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку доказам у справі та умовам спірного договору довічного утримання. Вважає, що відповідач суттєво порушувала умови вказаного договору, що є підставою для його розірвання.

Крім того, вказує, що судом не було враховано, що з часу укладення спірного договору суттєво змінилися його життєві обставини, різко погіршився стан здоров`я та виконання договору на попередніх умовах є неприйнятними для нього, а відповідач відмовляється змінити його умови.

Апеляційним судом не надано оцінку тим обставинам, що з часу створення ним сім`ї, відповідач перестала з ним спілкуватися та стала неприязно до нього ставитися. Вважає, що підставою для розірвання договору є й те, що з часу його укладання істотно змінилися обставини та якби він міг це передбачити, він би не укладав спірний договір (стаття 652 ЦК України).

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Фатєєва І. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків апеляційного суду, яким було забезпечено повний та всебічний розгляд справи, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії судді: ОСОБА_4, Грушицького А. І., Литвиненко І. В., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

01 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2021 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

За змістом пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши, врахувавши та надавши оцінку всім зібраними у справі доказам та доводам сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довів обґрунтованості своїх позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, оскільки ОСОБА_2 надала докази повної сплати щомісячних внесків на утримання ОСОБА_1 , включаючи індексацію після пред`явлення позивачем такої вимоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на не проведення індексації грошового забезпечення, як на підставу для розірвання договору довічного утримання, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, правильно вказавши, що відповідно до пункту 8 договору передбачено, що не проведення індексації, у випадку, якщо про це не було заявлено відчужувачем, не вважатиметься істотним порушенням умов договору, а позивач не звертався з вимогами ні до нотаріуса ні до суду з приводу внесення змін до даного пункту договору чи визнання його недійсним.

Також необґрунтованими суд апеляційної інстанції визнав й доводи про несплату відповідачем комунальних платежів позивача за послуги кабельного телебачення, оскільки ОСОБА_5 не надав ОСОБА_2 будь-якої інформації з ким і коли він уклав договори надання послуг кабельного телебачення, їй не було відомо про надання таких послуг позивачу, оскільки з дати укладення договору довічного утримання та до 2017 року, кабельне телебачення не було проведено у квартиру ОСОБА_1 .

Так само ОСОБА_2 і не було відомо про те, яка сума необхідна для сплати за використані позивачем комунальні послуги, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_5 не надає такої інформації та уникає розмов з ОСОБА_2 .

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 759/501/17, від 28 вересня 2020 року у справі № 755/8043/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 522/3958/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19, від 22 вересня 2021 року у справі № 466/8743/18, оскільки у них були встановлені інші обставини справи, відмінні від цієї справи.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції не забезпечив належного дослідження обставин справи та не відповів на всі аргументи позовної заяви, тому його постанову не можна вважати обґрунтованою, оскільки вважає, що апеляційний суд встановив обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк