Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 953/17837/19

провадження № 61-11143св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном, стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що її дочка, ОСОБА_3 , з 31 серпня 2002 року знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від сумісного проживання у них народився її онук, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її дочка, померла та з того часу її онук, проживає у неї. Його батько, ОСОБА_2 , з початку 2017 року не приймає ніякої участі у вихованні сина, не цікавиться успіхами та бажаннями дитини, станом його здоров`я, матеріально допомагає дуже рідко. Онук спостерігається у багатьох медичних спеціалістів, раз у рік йому потрібно обов`язково робити МРТ головного мозку, оскільки він перебуває на обліку в Інституті охорони здоров`я дітей та підлітків, міської клінічній лікарні № 4, КНП «Міська дитяча поліклініка №23» та знаходиться на диспансерному обліку у лікаря- невропатолога з діагнозом - арохноідальна кіста головного мозку, ВСД. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням зайнятися лікуванням ОСОБА_4 , але відповідач не реагував на її прохання, сам мешкає з іншою сім`єю в іншому місті та забирати сина або повертатися до нього не збирається.

Вказує, що батько ні особисто, ні телефоном з класним керівником не спілкується, батьківські збори не відвідує. Оскільки на теперішній час відповідач є законним представником дитини, вона не може отримати деякі документи, які підтверджують особу онука, відправити його ані на відпочинок, звернутися до деяких медичних спеціалістів, де, відповідно закону, необхідна згода батька. ОСОБА_4 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Київському району як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що його батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків протягом тривалого часу, тому вона є потенційним кандидатом у опікуни/піклувальники та вимушена звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав та проханням призначити її піклувальником онука.

Враховуючи викладене, просила:

позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

призначити ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім онуком ОСОБА_4 ,

стягнути з відповідача на користь піклувальника позивача аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 .

Призначено ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім онуком ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач допомагав та допомагає сину, але зазначає, що матеріальне забезпечення дітей є обов`язком батьків. Проте, відповідач свідомо, злісно, без будь-яких наявних причин нехтує своїми батьківськими обов`язками, не займається вихованням та матеріальним утриманням дитини, не створює умов для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд погоджується з висновком Департаменту служб у справах дітей, та в інтересах дитини вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 . З наданих до суду доказів суд зробив висновок, що ОСОБА_1 житлом забезпечена, до кримінальної відповідальності не притягувалася, протипоказань за станом здоров`я щодо призначення її опікуном не має, вона створила всі умови, необхідні для проживання, повноцінного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , тому може бути призначена опікуном ОСОБА_4 . Щодо позову в частині стягнення з відповідача аліментів суд зазначив, що відповідач позов в цій частині визнав, є здоровою, працездатною людиною, інших осіб на утриманні не має, має можливість.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2020 року в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 скасовано.

В задоволенні позову в цій частині - відмовлено.

В частині призначення піклувальником ОСОБА_1 рішення суду залишено без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач проживає в АР Крим, має напружені стосунки із сином і непорозуміння, у них несистематичні зустрічі і спілкування та на час карантину у відповідача не має постійного заробітку, відтак, організацією нормальної життєдіяльності, укладу життя та забезпеченням інтересів та прав неповнолітньої дитини ОСОБА_4 займається позивач. Представництвом у лікарнях, військкоматі, питаннями соціального забезпечення тощо, де необхідна безпосередня присутність батьків. Тобто, без надання статусу «піклувальника» будуть обмежені можливості дій позивача від імені батьків та в інтересах дитини, за умови неможливості постійної присутності батька і призведе до звуження прав неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2020 року директор Департаменту служб у справах дітей - Малько О. П. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року в частині скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , а рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року у вказаній частині залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вирішуючи питання щодо позбавлення батька батьківських прав відбулось без врахування думки неповнолітнього. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 17 жовтня 2019 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відношення батька до виконання своїх обов`язків не змінилося до теперішнього часу: ані після бесід в Службі у справах дітей, ані після розгляду справи про позбавлення батьківських прав у суді.

Відповідач ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення від 26 лютого 2020 року лише в частині позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина, тобто не заперечує проти того, щоб сину призначили піклувальника - ОСОБА_1 та стягували з нього аліменти на утримання сина, оскільки відповідач не має наміру виконувати батьківські обов`язки: виховувати сина, проживати разом, займатися його лікуванням та утриманням, і не заперечує проти того, щоб дитина залишилась проживати з бабусею, як це і було раніше.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року поновлено Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 953/17837/19 надійшли до Верховного Суду та 05 березня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 214/1048/15-ц; від 22 січня 2020 року у справі № 243/1457/18; від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17; від 16 жовтня 2019 року у справі № 404/3287/18; від 16 жовтня 2019 року у справі № 404/4279/17; від 15 травня 2019 року у справі № 490/10338/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Відповідно до листа КЗ «Харківська загальноосвітня школа 1-3 ступенів № 158 Харківської міської ради Харківської області» від 17 липня 2019 року № 444, вбачається, що ОСОБА_4 є учнем даної школи, вихованням дитини займається бабуся, дідусь та його тітка. Батько ОСОБА_2 ні особисто ні телефоном з класним керівником не спілкувався, батьківські збори не відвідував.

Відповідно до листа Департаменту охорони та здоров`я Харківської ради КНП «міська дитяча поліклініка 23» від 16 липня 2019 року № 938, вбачається, що ОСОБА_4 знаходиться під наглядом фахівців лікувального закладу. Лікарню відвідує у супроводі бабусі та дідуся. ОСОБА_4 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря - невропатолога з діагнозом - арохноідальна кіста головного мозку. ВСД. Батько станом здоров`я дитини не цікавиться, мешкає окремо.

З акту обстеження умов проживання від 03 вересня 2019 року, вбачається, що для виховання та проживання створені усі належні умови.

У судовому засіданні, за участю педагога, неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що з 2014 року він проживає з бабусею та тіткою, які про нього піклуються, бажає і далі проживати разом із ними. Зазначив, що після смерті матері протягом року він спілкувався батьком, потім спілкування зійшло нанівець, оскільки вони завжди сварилися, в них різні погляди на життя, батько ніколи не підтримував його у складних ситуаціях, не надавав моральної підтримки. Батько не цікавиться його успіхами у школі, станом здоров`я, не цікавився, тим, як він сходив до військкомату. Вони ніколи разом не проводять часу.

ОСОБА_2 проживає за межами м. Харкова в АР Крим, має напружені стосунки із сином ОСОБА_4 і непорозуміння, у них несистематичні зустрічі і спілкування та на час карантину у відповідача не має постійного заробітку, відтак, організацією нормальної життєдіяльності, укладу життя та забезпеченням інтересів та прав неповнолітньої дитини ОСОБА_4 займається позивач ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позивач посилались, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не приймає участі у житті дитини, не забезпечує необхідного утримання дитини, не спілкується з сином.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Висновок Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України).

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з сином та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, Верховний Суд погоджується з висновком судуапеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого підтвердження.

Отже, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, винну поведінку відповідача щодо виконання своїх батьківських обов`язків.

Аргументи касаційної скарги про те, що у ОСОБА_2 відсутній інтерес як батька щодо навчання дитини, відсутній інтерес спілкування з дитиною, байдуже ставлення батька до сина, байдуже ставиться щодо лікування дитини, є безпідставними, оскільки судами не встановлено винної поведінки відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей…Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків…Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена. Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також звернення ОСОБА_2 ще у 2016 році до органів опіки та піклування із заявою про встановлення порядку участі у вихованні дитини, що свідчить насамперед про інтерес батька до дитини, намагання брати участь у вихованні доньки, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує і хоче брати участь у її вихованні, суди правильно відмовили в задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав».

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставини на підставі недопустимих доказів, відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, що за змістом статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судове рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов