ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2025 року
м. Київ
справа № 953/2500/23
провадження № 61-15013св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Юрлагіної Т. В.,
від 24 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В., від 31 січня
2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, яка була придбана під час шлюбу.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона та відповідач у період з 17 січня 2009 року до 24 лютого 2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. 21 лютого 2012 розу позивачкою було продано квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю. В., за № 302.
4. Того ж дня, 21 лютого 2012 року, за кошти від продажу вказаної квартири вона придбала квартиру АДРЕСА_2 (далі - спірна квартира), згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю. В., за № 307.
5. Квартира
АДРЕСА_1 була придбана нею до шлюбу, згідно договору купівлі-продажу
від 29 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В. О., за № 4374.
6. Посилаючись на положення статті 57 СК України ОСОБА_1 зазначала, що спірна квартира, була придбана в результаті продажу іншої квартири, яка належала їй на праві особистої приватної власності, тобто за її особисті кошти, а тому є її особистою приватною власністю.
7. Водночас відповідач заперечує її право особистої приватної власності на спірну квартиру, що зумовило звернення до суду.
8. Враховуючи викладене, позивачка просила суд визнати квартиру АДРЕСА_2 , яка була придбана під час шлюбу, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
9. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, позов задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_2 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна квартира була придбана ОСОБА_1 у день продажу квартири, що належала їй на праві особистої приватної власності, за грошові кошти, отриманої від продажу цієї квартири, а отже є її особистої приватною власністю.
11. Також суди відхилили, як безпідставні, доводи відповідача щодо відсутності предмета позову у зв`язку із наявністю рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2012 року у справі
№ 2018/16867/2012.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзіОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 04 листопада 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 953/2500/23, які у травні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15, від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16, від 23 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17, від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16,
від 26 березня 2021 року у справі № 414/277/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 214/3609/18, від 12 квітня 2022 року у справі№ 750/11996/18, від 07 лютого 2023 року у справі № 1527/2-109/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Вважає, що не дослідження зібраних у справі доказів призвело до того, що справу розглянуто з іншим предметом позову, оскільки позов був заявлений щодо однієї квартири, а позивачка отримала право власності на іншу, з іншими технічними характеристиками та іншою вартістю.
18. Звертає увагу, що технічний стан оспорюваної квартири був поліпшений, площа збільшилась, вартість зросла. Таким чином, не тільки була збільшена площа квартири, а і її вартість - обсяг спільного нажитого майна (більше, ніж у чотири рази).
19. Суди не стали з`ясовувати джерело і час придбання майна, яке було придбано під час шлюбу, проігнорувавши той факт, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Селезень С. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
21. Зазначає, що спірне нерухоме майно було придбане позивачкою за грошові кошти, які вона отримала від продажу квартири, що належала їй на праві особистої приватної власності, тобто за особисті грошові кошти.
22. Вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують встановлених судами обставин та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками судів.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
23. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 січня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2023 року.
24. Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу квартири від 29 липня
2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В. О., зареєстрованого в реєстрі за № 4374, ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 . Факт реєстрації права власності
ОСОБА_1 на придбану квартиру підтверджено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8000896 від 09 серпня 2005 року.
25. Згідно з договором купівлі-продажу від 21 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю. В., зареєстрованого в реєстрі за № 302, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_7 прийняла у власність квартиру
АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2 договору продаж вчинено за суму 272 000 грн, еквівалент - 34 000 доларів США. Відповідно до пункту 4 договору, продавець свідчить, що на момент підписання цього договору щодо квартири не існує будь-яких прав третіх осіб.
26. Згідно з договором купівлі-продажу від 21 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю. В., зареєстрованого в реєстрі за № 307, ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 . Квартира складається з 2-х кімнат, житловою площею - 27, 3 кв.м, загальною площею - 46, 9 кв.м. Відповідно
до пункту 2 договору, продаж вчинено за суму 276 000 грн, еквівалент
34 500 доларів США.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
31. Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
32. Подібні положення містить і стаття 368 ЦК України.
33. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. постанови Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц).
34. Водночас стаття 57 СК України визначає перелік майна, що є особистою приватною власності одного з подружжя.
Зокрема, за змістом пункту 3 частини першої статті 57 СК України майно, набуте дружиною, чоловіком, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
35. У постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі
№ 711/5108/17 сформульовано висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що у випадку набуття одним з подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є його особистою приватною власністю.
36. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати право особистої приватної власності на спірну квартиру, яка хоча і була придбана нею під час шлюбу, однак за її особисті кошти отримані нею від продажу іншої квартири, що належала їй до шлюбу.
37. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
38. Суди попередніх інстанцій, оцінивши в межах своїх повноважень наявні у справі докази та встановивши, що позивачкою спростована презумпція спільності майна подружжя, оскільки спірна квартира придбана ОСОБА_1 21 лютого 2012 року, за кошти, що належали їй особисто і були одержані від продажу того ж дня її власної квартири АДРЕСА_1 , дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
39. Верховний Суд погоджується із цими висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на встановлених у справі обставинах, оцінці наданих сторонами доказів та правильному застосуванні норм права.
40. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
41. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для задоволення касаційної скарги.
42. За встановлених обставин, висновки судів по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду
від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15, від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16, від 23 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17, від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16, від 26 березня 2021 року у справі
№ 414/277/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 214/3609/18, від 12 квітня 2022 року у справі № 750/11996/18, від 07 лютого 2023 року у справі
№ 1527/2-109/11, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
43. Апеляційний суд також проаналізував доводи заявника щодо збільшення вартості спірної квартири внаслідок ремонту та реконструкції і обґрунтовано їх відхилив, встановивши, що на момент придбання спірної квартири 21 лютого 2012 року її вартість становила еквівалент 34 586 доларів США, а станом
на 02 травня 2023 року, згідно з документами, наданими відповідачем, - еквівалент 31 205 доларів США. При цьому сама по собі реконструкція квартири з облаштуванням балконів, за рахунок чого житлова площа квартири збільшилась на 3,4 кв.м із 27,3 кв.м до 30,7 кв.м, не свідчить про істотність збільшення вартості спірного майна.
44. Наявність рішення Київського районного суду м. Харкова
від 06 листопада 2012 року у справі № 2018/16867/2012 за позовом
ОСОБА_1 до Харківської міської ради, яким фактично була узаконена самочинна реконструкція спірної квартири з облаштуванням балконів, на правильність висновків судів у розглядуваній справі не впливає та не свідчить про відсутність предмету спору чи вихід судів за межі позовних вимог.
45. З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
46. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
47. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников