№ 953/750/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 953/750/23

провадження № 61-9761св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Бородіної Н. М., та постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт спільного проживання сторін з 01 березня 2010 року до 29 серпня 2017 року, визнати спільною сумісною власністю рухоме та нерухоме майно та провести поділ спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2023 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на таке майно: автомобіль «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску (№ кузова НОМЕР_2 ); гаражний бокс № НОМЕР_3 в літ. «Е-1» в гаражно-будівельному кооперативі «ЗІРКА-2», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24,8 кв. м; в якості компенсації різниці суми майна, а саме ювелірних виробів згідно з інвентаризаційним описом ФОП ОСОБА_2 від 01 січня 2023 року, наявних у володінні ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2 260 316,50 грн;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на таке майно: навушники «Apple AirPods wi»; ноутбук «HP ENVYx360 13-ar»; диван « Дублин Line »; каво-машину «Delonghi ECAM610.74.MB»; кухонну машину «Kenwood КМХ750ВК»; вбудовану духовку «WHIRLPOOL AMW 730/NB»; вбудовану духовку «WHIRLPOOL AKZM 8420NB»; кухонний скляний фартух «Скінарі 4мм RAL9001 »; ноутбук «HP Pavillon laptop 15-ehl000ua» (4L5Z3EA); кухонний стіл «Д130» розміром 110*70*75, білого кольору; база з раковиною «Like, Н»; цифровий апарат «CANON EOS 850D 18-55 IS STM»; ювелірні вироби згідно з інвентаризаційним описом ФОП ОСОБА_2 від 01 січня 2023 року на загальну суму 2 623 995,50 грн;

- визнати його особистою приватною власністю таке майно: з 04 квітня 2017 року до 24 січня 2023 року автомобіль «DACIA Logan», НОМЕР_4 , 2008 року випуску (№ двигуна НОМЕР_5 ); майно ФОП ОСОБА_2 , а саме: стілець офісний (чорний) 10 шт.; шафа офісна (2-х стулкова, бежева, МДФ) 1 шт.; стіл письмовий (бежевий, МДФ) 1 шт.; стіл комп`ютерний (бежевий, МДФ, 4 шухляди) 1 шт.; тумба 5 шт.; стіл верстальний (ДСП, світло-коричневий) 10 шт.; стіл комп`ютерний (під інжектор) 1 шт.; стіл закріплювальний (металеві ніжки) 1 шт.; лампа настільна освітлювальна 7 шт.; металоконструкція під ливарне устаткування (5-ти секційне, стаціонарна) 1 шт.; раковина металева 1 шт.; система вентиляції (витяжка) 3-х секційна, металева, стаціонарна 1 шт.; ультразвуковий очищувач «EJ1MA» 1 шт.; восковий інжектор 1 шт.; муфельна піч з блоком управління 1 шт.; опоки (металеві, циліндрична форма) 6 шт.; верстат полірувальний настільний двосторонній «ALEX MACHINE» 1 шт.; компресор повітряний 1 шт.; плавильна піч «MOD.FE2NKW1.3» 1 шт.; вальці електромеханічні (12 струмів) 1 шт.; вібростіл вакуумний 1 шт; галтовка барабанна 2 шт.; лещата 1 шт.; фільєраї; клещі для опокі; бачок для компресора 2 шт ; мікроскоп МБС-9 1 шт.; мікрохвильова піч «SAMSUNG» 1 шт.; чайник електричний побутовий «ОРІОН» 1 шт.; матриці воскові 50 шт.; дошка для пайки 1 шт.; дріль ручна 1 шт.; пінцет 1 шт.; чипет 2 шт.; кусачки 1 шт.; плоскогубці 1 шт.; тримач для плавильної ложки 2 шт.; насос 1 шт.; штіфтовнік для швензи 1 шт.; блок керування сигналізацією «AI Грифон АІ49.01-04М» 1 шт.; лічильник електричний однофазний 2 шт.; магнітний пускач ПМА 331293В 2 шт.

Також ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони відчуження такого майна:

- гаражний бокс № НОМЕР_3 в літ. «Е-1» в Гаражно-будівельному кооперативі «ЗІРКА- 2», розташований за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, 35, загальною площею 24,8 кв. м, зареєстрований за договором купівлі-продажу гаражного боксу від 15 січня 2019 року і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мисочкою Д. М. (зареєстровано в реєстрі за № 31);

- речей, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: навушники «Apple AirPods wi»; ноутбук «HP ENVYx360 13-ar»; диван « Дублин Line »; каво-машину «Delonghi ECAM610.74.MB»; кухонну машину «Kenwood КМХ750ВК»; вбудовану духовку «WHIRLPOOL AMW 730/NB»; вбудовану духовку «WHIRLPOOL AKZM 8420NB »; кухонний скляний фартух «Скінарі 4мм RAL9001»; ноутбук «HP Pavillon laptop 15-ehl000ua» (4L5Z3EA); кухонний стіл «Д130» розміром 110*70*75, білого кольору; база з раковиною «Like, Н»; цифровий апарат «CANON EOS 850D 18-55 IS STM»; ювелірних виробів зі срібла у кількості 8 793 шт., вагою 29224,11 грамів на суму 4 884 312,00 грн згідно з інвентаризаційним описом ФОП ОСОБА_2 від 01 січня 2023 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову задоволено частково.

Заборонено відчуження такого майна:

- речей, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 : навушники «Apple AirPods wi»; ноутбук «HP ENVYx360 13-ar»; диван « Дублин Line »; каво-машину «Delonghi ECAM610.74.MB»; кухонну машину «Kenwood КМХ750ВК»; вбудовану духовку «WHIRLPOOL AMW 730/NB»; вбудовану духовку «WHIRLPOOL AKZM 8420NB»; кухонний скляний фартух «Скінарі 4мм RAL9001»; ноутбук «HP Pavillon laptop 15-ehl000ua» (4L5Z3EA); кухонний стіл «Д130» розміром 110*70*75, білого кольору; база з раковиною «Like, Н»; цифровий апарат «CANON EOS 850D 18-55 IS STM».

У решті у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження ювелірних виробів зі срібла залишено без змін.

В іншій частині ухвала не оскаржувалась та не переглядалась.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони відчуження ювелірних виробів зі срібла, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, щоОСОБА_2 не надав суду доказів наявності підстав вважати, що незабезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, доказів існування якого не надано, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кузнецов А. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони відчуження ювелірних виробів зі срібла, не надали належної правової оцінки доказам, які надані на підтвердження того, що вказані вироби, які виготовлені ОСОБА_2 і належать йому як суб`єкту підприємницької діяльності, перебувають у ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що ОСОБА_1 не заперечувала, що спірні прикраси перебувають у її володінні, а також не врахували, що ці вироби у незаконний спосіб відчужуються дочкою ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Крім того, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, не розглянув клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова А. І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судові рішення в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова А. І. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії(пункт 2).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 у заяві про забезпечення зустрічного позову просив заборонити відчуження ювелірних виробів зі срібла у кількості 8 793 шт., вагою 29224,11 грамів на суму 4 884 312,00 грн згідно з інвентаризаційним описом ФОП ОСОБА_2 від 01 січня 2023 року.

На підтвердження заяви про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 надав суду перелік ювелірний виробів зі срібла згідно з інвентаризаційним описом ФОП ОСОБА_2 від 01 січня 2023 року, у якому зазначені 1 225 найменувань ювелірних виробів, їх артикул, кількість, вага та ціна (а. с. 156-179, т.1).

Суди попередніх інстанцій правильно врахували, що цей доказ не містить інформації про те, що ці ювелірні вироби знаходяться у ОСОБА_1 або що вона їх отримала на відповідальне зберігання тощо. Зміст вказаного переліку ювелірних виробів зі срібла згідно інвентаризаційного опису ФОП ОСОБА_2 від 01 січня 2023 року є одностороннім документом, який належним чином не оформлений.

Договір купівлі-продажу таких ювелірних виробів укладається у простій письмовій формі, а тому відслідкувати укладення таких договорів неможливо, що унеможливлює забезпечення ефективного примусового виконання заборони відчуження цих виробів, які до того ж не мають унікального номеру, за яким їх можна ідентифікувати, які індивідуальну річ. Наявність клейма надає можливість визначити лише походження такого ювелірного виробу, що за відсутності інших, унікальних ознак: номеру, шифру чи іншої назви, яка не повторюється та дозволяє його у достатній мірі надійно відрізнити від ювелірних виробів з аналогічним артикулом та клеймом, свідчить про те, що ці ювелірні вироби мають лише родові ознаки, які не роблять їх незамінними.

Згідно зі статтею184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 у звязку із незаконним заволодінням ювелірними виробами ФОП ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів, однак не надав суду відповідного вироку або постанови суду про закриття кримінального провадження, які за змістом частини шостої статті 82 ЦПК України обов`язкові для суду, що розглядає цивільну справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів наявності на день розгляду заяви про забезпечення зустрічного позову ювелірних виробів у ОСОБА_1 чи третьої особи, а також, що саме щодо цього майна виник спір у справі, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони відчуження ювелірних виробів зі срібла.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, не розглянув клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова А. І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки вказане формальне порушеннямапеляційним судом норм процесуального права не вплинуло на вирішення справи. Доказів обмеження заявника у здійсненні процесуальних прав, що мали наслідком перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник