Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 953/9743/21

провадження № 61-12480св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків,

треті особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року у складі судді Лисиченко С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С А., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, треті особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що він є військовослужбовцем та разом із сім`єю: дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 , постійно проживають та зареєстровані у службовій квартирі АДРЕСА_1 . У зазначену квартиру він разом із сім`єю вселився на підставі службового ордера від 07 травня 2018 року № 015431, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно з рішенням від 23 квітня 2018 року № 77 у зв`язку з проходженням військової служби.

На цей час позивач перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 Збройних Сил України та із 21 лютого 2007 року перебуває на квартирному обліку для отримання постійного житла, має вислугу років на військовій службі 20 років та є учасником бойових дій.

У квітні 2021 року на звернення позивача до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків з клопотанням про виключення квартири, в якій він проживає, із числа службового житла, надійшла відмова, яка мотивована тим, що відсутні підстави для розгляду питання виключення зазначеного житлового приміщення із числа службового.

Позивач вважає, що відмова Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків не узгоджується із чинним законодавством, а саме пунктами 3, 11 22 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року

№ 1081, пункту 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року (далі - Інструкція

№ 380).

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків направити до Чугуївської міської ради клопотання про виключення із числа службового житла квартири

АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ

м. Харків направити до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення із числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що вимоги є законними, обґрунтованими та доведеними, оскільки позивач дотримався всіх умов, що визначені чинним законодавством, проте внаслідок бездіяльності відповідача він фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на житло, гарантоване Законом України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня

2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач дотримався всіх умов, визначених Інструкцією № 380, зокрема, на цей час позивач

є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку

в Чугуївському гарнізоні у в/ч НОМЕР_2 із 13 серпня 1998 року, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду

м. Харкова від 09 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі

№ 362/6167/20.

Позиція Верховного Суду

Статтею 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково

з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду

у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги, що встановлено частиною другою статті 414 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження

у справі з таких підстав.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_1 , має військову вислугу понад 20 років, що підтверджується витягом із послужного списку.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 28 квітня 2015 року ОСОБА_1

є ветераном війни - учасником бойових дій.

07 травня 2018 року Виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення № 015431, яким позивачу разом з його родиною, яка складається з дружини ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 , надано право на заняття приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира має статус службової.

Позивач разом з дружиною ОСОБА_2 , 1984 року народження, та донькою ОСОБА_3 , 2011 року народження, зареєстровані за зазначеною адресою, що підтверджується відміткою у паспорті позивача та ОСОБА_2 , довідкою відділу реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради від 16 грудня

2020 року.

Згідно з довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків від 22 квітня

2021 року № 2069 ОСОБА_1 постійною житловою площею від Міністерства оборони України не забезпечувався.

09 квітня 2021 року позивач направив до Квартирно-експлуатаційного відділу

м. Харків заяву від 07 квітня 2021 року щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , із числа службових. Зазначена заява підписана членами родини позивача.

Листом від 11 травня 2021 року № 2251 щодо житлового питання ОСОБА_1 . Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків повідомив, що надання військовослужбовцю постійного житла шляхом виключення його із числа службової житлової площі проводиться у разі відповідності займаного житла нормам житлового законодавства. Займана родиною ОСОБА_1 житлова площа не відповідає встановленій для цього населеного пункту нормі забезпечення постійним житлом - 8,3 кв. м/особу, що буде підставою для зняття із квартирного обліку. Також під час надання житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими 9 років. У зв`язку з чим відсутні підстави для виключення займаного житла із числа службового ОСОБА_1 та надання відповідного клопотання до Квартирно-експлуатаційного відділу

м. Харків.

Згідно з довідкою від 24 червня 2021 року № 2792, виданою Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, у загальній черзі із 21 лютого 2007 року № 242,

у першочерговій - із 03 липня 2015 року № 65.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем дотримано всі умови, які визначені Інструкцією

№ 380, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 20 років, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні, у в/ч НОМЕР_2 із 13 серпня 1998 року, але постійного житла до цього часу не отримав. Відмовляючи позивачу у направленні до Чугуївської міської ради клопотання про виключення житла з числа службового, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин

і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського

й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають

з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба

є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства

(абзац третій пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами)

(пункт 2 розділу І Інструкції № 380).

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 розділу І Інструкції № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини) (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 380).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу ІІ Інструкції № 380 рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах за Інструкцією № 380 відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій щодо забезпечення жилим приміщенням в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки вимоги позивача стосуються бездіяльності відповідача щодо реалізації свого права на житло, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому спір військовослужбовця

з військовою частиною щодо реалізації цього права потрібно розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Із урахуванням викладеного спір позивача з відповідачем є публічно-правовим,

а отже належить до юрисдикції адміністративного суду.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).

Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі помилково розглянутий загальними судами першої та апеляційної інстанцій

у порядку цивільного судочинства, коли такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Наведені порушення норм процесуального права є безумовною та обов`язковою підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі та роз`ясненням позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи для розгляду судом, встановленим законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання

в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1

частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м. Харків задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, треті особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, треті особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко