П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/473/21
Провадження № 11-515заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Філд Лімітед» (TRADING FILD LIMITED, далі - Акціонерна компанія) на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Соколов В. М.) у справі № 9901/473/21 за позовом Акціонерної компанії до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 в частині та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду попередньої інстанції
1. 16 листопада 2021 року Акціонерна компанія звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просила визнати незаконним і скасувати Указ Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 151/2021) з моменту його видання у частині введення в дію пункту 2 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 19 березня 2021 року, прийнятого відповідно до статті 5 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII), яким РНБО вирішила підтримати внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичної особи - Акціонерної компанії строком на 3 (три) роки.
2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 листопада 2021 року позовну заяву Акціонерної компанії залишив без руху, зокрема, на підставі пропуску позивачем строку, установленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та встановив позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
3. На виконання вимог цієї ухвали Акціонерна компаніяподала, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначила, що про видання Указу № 151/2021 позивачу стало відомо з листа голови правління Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» (далі - ПАТ «Донецькоблгаз») від 30 липня 2021 року, який було направлено на електронну адресу позивача. Також Акціонерна компанія просила поновити строк звернення до суду.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14 грудня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання Акціонерної компаніїпро поновлення строку звернення до суду, а позовну заяву Акціонерної компанії разом з доданими до неї документами повернув позивачеві на підставі частини другої статті 123 КАС України.
5. Судове рішення мотивовано тим, що шестимісячний строк звернення з позовом до суду, перебіг якого розпочався з 10 квітня 2021 року, закінчився 11 жовтня 2021 року, тоді як позов було подано лише 16 листопада 2021 року. При цьому наведені позивачем підстави для поновлення пропущеного строку не можна визнати поважними, що має наслідком повернення позовної заяви.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, Акціонерна компанія подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає доведеними, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
7. Акціонерна компанія зауважила, що позивач є юридичною особою - нерезидентом, а саме резидентом Гонконгу Китайської Народної Республіки, та не має постійного представництва в Україні. Жодним державним органом позивачу не було направлено офіційного повідомлення про видання Президентом України Указу № 151/2021. Таким чином, позивач не міг дізнатися про видання цього Указу, оскільки в особливій провінції Китайської Народної Республіки Гонконг інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України» не тиражується та не продається у вільному доступі, а отже, позивач не міг ознайомитися зі змістом інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник Президента України» від 09 квітня 2021 року № 11, сторінка 3, стаття 653.
8. Скаржник також зазначив, що про видання Указу № 151/2021 позивачу стало відомо з листа голови правління ПАТ «Донецькоблгаз» від 30 липня 2021 року, який було направлено на електронну адресу позивача. Цим листом Акціонерну компанію повідомлено, що в межах підготовки до загальних зборів ПАТ «Донецькоблгаз», акціонером якого є позивач, ПАТ «Донецькоблгаз» було отримано «Перелік акціонерів, яким надсилатиметься письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства станом на 20 липня 2021 року». Отже, Акціонерна компанія вважає, що позовну заяву було подано в межах шестимісячного строку з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
9. На думку Акціонерної компанії, пропущений позивачем лише на 1 місяць та 5 днів строк на звернення до суду з адміністративним позовом є незначним, а тому в сукупності з доводами позивача про неможливість своєчасно дізнатися про видання Указу № 151/2021 застосування вказаного незначного строку як підстави для повернення позовної заяви є надмірним формалізмом з непропорційним обмеженням доступу до правосуддя позивача, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала в цій частині є протиправною.
10. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
Рух апеляційної скарги
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 грудня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерної компанії на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, а ухвалою від 13 січня 2022 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки Велика Палата Верховного Суду в межах поданої апеляційної скарги лише перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а фактичні обставини справи не підлягають з`ясуванню та оцінюванню, а такожз огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
12. У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.
13. Представник Президента України указав, що твердження апелянта щодо неможливості звернення до суду із цим позовом протягом шестимісячного терміну (до 11 жовтня 2021 року) є абсолютно необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а посилання на відсутність можливості дізнатись про видання Указу № 151 у зв`язку із тим, що позивач є нерезидентом - резидентом Гонконгу Китайської Народної Республіки, не має постійного представництва в Україні, що у свою чергу унеможливило своєчасне звернення до суду, є безпідставним.
14. На переконання представника Президента України, ведення фінансово-господарської або іншої діяльності на території України підприємствами-нерезидентами, незважаючи на відсутність у них постійних представництв, не позбавляє останніх обов`язку бути обізнаними з нормативно-правовим регулюванням видів такої діяльності. У разі здійснення такої діяльності скаржник мав знати порядок, умови та строки видання нормативних чи інших правозастосовних актів органів державної влади України, їх оприлюднення, набрання ними чинності та їх оскарження. Отже, наведені позивачем судження не дають скаржнику як іноземному суб`єкту господарювання жодних преференцій у вигляді особливого визначення моменту відліку строку на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.
15. У зв`язку з викладеним представник Президента України просить залишити апеляційну скаргу Акціонерної компанії без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Обставини, встановлені матеріалами справи
16. Указом № 151/2021 введено в дію рішення РНБО від 19 березня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
17. Не погодившись з Указом № 151/2021 у частині введення в дію пункту 2 додатку 2 до рішення РНБО від 19 березня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо застосування до Акціонерної компанії персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), позивач 16 листопада 2021 року звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
18. Відповідно до частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
19. З матеріалів провадження вбачається, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 листопада 2021 року залишив без руху позовну заяву Акціонерної компанії, зокрема, на підставі пропуску позивачем строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 122 КАС України, та встановив позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
20. На усунення недоліків позовної заяви Акціонерна компанія, зокрема, подала заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначила, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа голови правління ПАТ «Донецькоблгаз» від 30 липня 2021 року.
21. Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14 грудня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання Акціонерної компаніїпро поновлення строку звернення до суду, а позовну заяву разом з доданими до неї документами повернув позивачевіна підставі частини другої статті 123 КАС України.
23. Повертаючи позовну заяву разом з доданими до неї документами Акціонерній компанії, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскільки Указ № 151/2021 оприлюднено в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України» від 09 квітня 2021 року, № 11, сторінка 3, стаття 653, то початок перебігу строку на звернення до суду для його оскарження за загальним правилом розпочався з 10 квітня 2021 року. Тобто саме з цієї дати вважається, що особи, яких він стосується, повинні були (мали об`єктивну реальну можливість) дізнатися про існування оскаржуваного Указу.
24. Суд першої інстанції указав, що шестимісячний строк, перебіг якого розпочався з 10 квітня 2021 року, закінчився 11 жовтня 2021 року, тоді як позов було подано лише 16 листопада 2021 року.
25. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зазначив, що днем початку перебігу строку звернення до суду є момент обізнаності (забезпечення реальної можливості такої обізнаності) про видання оскаржуваного указу, що впровадив обмежувальні заходи, а не конкретні випадки застосування певного їх виду.
26. Суд першої інстанції зауважив, що протягом шестимісячного строку з 10 квітня до 11 жовтня 2021 року позивач об`єктивно не міг не знати чи не довідатися про те, що Указ № 151/2021 порушує чи обмежує його права, а строк на оскарження має обчислюватися від дати оприлюднення цього акта. Наведені ж позивачем підстави для поновлення пропущеного строку не можна визнати поважними.
27. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Указ № 151/2021 є індивідуально-правовим актом і положення частини третьої статті 264 КАС України щодо можливості оскарження нормативно-правового акта протягом усього строку його дії застосуванню не підлягають.
28. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими вказані висновки суду першої інстанції з таких міркувань.
29. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
30. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
31. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначено у статті 266 КАС України, відповідно до частини другої якої адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
32. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
34. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
35. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
36. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
37. Оцінюючи обставини звернення Акціонерної компанії з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини другої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказаною нормою встановлено строки звернення до суду адміністративної юрисдикції, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
38. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
39. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
40. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
41. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
42. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
43. Згідно з пунктом 3 Указу № 151/2021 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
44. Як правильно встановив суд першої інстанції, Указ № 151/2021 оприлюднено в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України» 09 квітня 2021 року за № 11, отже, шестимісячний строк для його оскарження розпочався 10 квітня, а закінчився о 24 годині 09 жовтня 2021 року.
45. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що звернення Акціонерної компанії із цим позовом 16 листопада 2021 року відбулосьіз пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку.
46. Не є слушними посилання скаржника на те, що позивач не міг дізнатися про видання Указу № 151/2021 у зв`язку з тим, що в особливій провінції Китайської Народної Республіки Гонконг інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України» не тиражується та не продається у вільному доступі, а отже, позивач не міг ознайомитися зі змістом інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник Президента України» від 09 квітня 2021 року № 11, оскільки вказане не позбавляє позивача як особу, яка здійснює фінансово-господарську або іншу діяльність на території України, обов`язку бути обізнаним з порядком, умовами та строками видання нормативних чи інших правозастосовних актів органів державної влади України, їх оприлюднення, набрання ними чинності та їх оскарження. При цьому законодавством не визначено обов`язку відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст указів в інший спосіб, аніж опублікування їх в офіційних виданнях.
47. Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги зміст спірних правовідносин, зокрема те, що метою застосування санкцій є захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави (частина перша статті 1 Закону № 1644-VII). До того ж факт застосування державою санкцій завжди набуває міжнародного розголосу.
48. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
50. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
51. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга Акціонерної компанії задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Філд Лімітед» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет
В. В. Британчук Л. М. Лобойко
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців В. В. Пророк
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
І. В. Желєзний В. М. Сімоненко
Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач
В. С. Князєв С. П. Штелик