ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/575/19
Провадження № 11-1253заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С.
розглянула в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року (суддя ОСОБА_34) в адміністративній справі № 9901/575/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вища рада правосуддя (далі - ВРП), Президент України, про визнання протиправними та скасування рішень та
ВСТАНОВИЛА:
1. 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії від 06 березня 2019 року
№ 477/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 ;
№ 479/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_3 ;
№ 480/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_26.;
№ 483/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_27;
№ 486/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_4 ;
№ 487/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_5 ;
№ 488/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_6 ;
№ 490/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_7 ;
№ 495/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_8 ;
№ 497/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_9 ;
№ 499/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_10 ;
№ 501/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_11 ;
№ 502/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_12 ;
№ 508/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_28. ;
№ 509/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_14 ;
№ 510/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_15 ;
№ 516/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_16 ;
№ 517/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_17 ;
№ 519/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_18 ;
№ 523/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_19 ;
№ 525/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_29. ;
№ бн/вс-19 про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду ОСОБА_21 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 06 березня 2019 року № 28/зн-19 у частині затвердження рейтингів кандидатів на вакантні посади суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 06 березня 2019 року № 622/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_22 ;
№ 623/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 ;
№ 624/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_30. ;
№ 625/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_26.;
№ 626/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_27;
№ 627/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_4 ;
№ 628/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_5 ;
№ 629/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_6 ;
№ 630/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_31.;
№ 631/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_8 ;
№ 632/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_9 ;
№ 633/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_32. ;
№ 634/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_11 ;
№ 635/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_25 ;
№ 636/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_33 ;
№ 637/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_14 ;
№ 638/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_15 ;
№ 639/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_16 ;
№ 640/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_17 ,
№ 641/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_18 ;
№ 642/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_19 ;
№ 643/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_29.;
№ 644/вс-19 про надання рекомендації щодо призначення кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду ОСОБА_21 ;
- зобов`язати ВККС провести в належному складі та у встановлений чинним законодавством спосіб повторне кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
На обґрунтування вказаних вимог зазначав, що він є учасником справ №5534211/15-ц, № 760/18306/18, № 760/29108/17, які розглянуті або мають розглядатися Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду. Спірними рішеннями ВККС порушено публічні права та інтереси позивача внаслідок постановлення їх незаконним складом Комісії, у зв`язку із чим спотворено результати проведеного кваліфікаційного оцінювання, що є підставою для визнання протиправним рекомендацій про призначення суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження.
Своє рішення обґрунтував тим, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Право на оскарження рішень (актів індивідуальної дії) ВККС, що приймаються за результатами кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), має лише суддя, якого це рішення стосується у порядку, передбаченому КАС України.
Оскільки позивач не є учасником спірних правовідносин та не є особою щодо якої прийнято такі акти, то між позивачем і Комісією відсутній публічно-правовий спір щодо рішень, які оскаржуються.
3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеною ухвалою суду і подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду.
Як на підставу для відводу судді-доповідача послався на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України, а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.
На обґрунтування вказаної підстави ОСОБА_1 зазначив, що в пунктах 35, 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гуров проти Молдови» названо критерії, які визначають наявність неупередженості судді в конкретній справі, зокрема об`єктивний, за яким встановлюється, чи суд, а також, серед іншого, його структура забезпечили відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.
Указав, що суддя ОСОБА_34 є переможцем конкурсу на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеного рішенням Комісії від 2 серпня 2018 року № 185/зп-18, тому не є упередженим та безстороннім.
Посилається на те, що суд фактично обмежив усіх громадян України та його зокрема на оскарження рішень органів влади, які зачіпають їх публічні права та інтереси.
У відзиві ВРП зазначає, що положення статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України не дозволяють скаржитися щодо законодавства абстрактно, лише тому, що з погляду заявника такі норми впливають на його правове становище. Право на звернення до суду виникає тоді, коли між собою та суб`єктом владних повноважень існували чи існують публічно-правові відносини, у результаті яких порушено права, свободи чи інтереси цих осіб. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 20 січня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
5. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й вирішити питання про відкриття провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема законності актів ВККС (пункти 2, 3 частини першої статті 266 КАС України).
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 266 цього Кодексу Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати акт ВККС протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині.
Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень.
Однак, як установлено судом, ОСОБА_1 не довів, на підставі чого ґрунтуються його вимоги в розрізі порушених прав рішеннями Комісії від 06 березня 2019 року, та яким чином таке рішення порушує його конституційні права та інтереси.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що за приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відсутність у позивача прав та/або обов`язків у зв`язку з прийняттям ВККС рішень від 06 березня 2019 року не породжує у нього і права на захист шляхом звернення до суду з цим позовом.
Щодо висновків суду першої інстанції проте, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому, суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
6. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що розгляд його позовних вимог здійснив незаконний склад суду, оскільки у розгляді справи брав участь суддя ОСОБА_34, який мав би бути відведений за належного повідомлення позивача про склад суду.
Позивач вважає, що суддя ОСОБА_34, який пройшов конкурсний відбір до Верховного Суду, буде зацікавлений у тому, щоб результати кваліфікаційного оцінювання визнати законними, позаяк зможе таким чином захистити свої результати відбору. З погляду скаржника, переслідуючи таку мету, суддя не зможе визнати незаконними дії Комісії.
У статті 36 КАС України передбачені підстави, за яких суддя може бути відведений від розгляду справи. Однією з таких підстав є наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункт 4 частина перша).
Ця норма не містить вичерпного чи примірного переліку (опису) обставин, за яких суддя сам або за заявою учасника справи відводиться від участі у розгляді справи. Отже, закон дозволяє в кожному конкретному випадку визначати (оцінювати), чи є певні обставини, на які робиться посилання для відводу, такими, що своїм зовнішнім вираженням демонструють, що і в судді, незалежно від його суб`єктивного сприйняття, і в зацікавленої та/чи сторонньої особи можуть викликати обґрунтовані побоювання чи припущення, що суддя не обов`язково, але принаймні візуально так може здаватися, діятиме тенденційно й небезсторонньо в розгляді справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року цей Суд у контексті фактичних обставин тієї справи (вирішувалося питання, чи належить визнавати суд небезстороннім, коли відповідач у цій справі на прохання голови суду безкоштовно надав суду матеріальну допомогу) констатував, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain) від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
У тій справі Суд визнав, що якщо голова місцевого суду, який одноособово розглядав справу заявниці у суді першої інстанції та чиї рішення були залишені без змін судами вищих інстанцій, просив та безоплатно отримував певне майно від компанії-відповідача, то побоювання заявниці щодо небезсторонності голови суду можна вважати об`єктивно виправданими, незважаючи на той факт, що місцевий суд задовольнив одну із скарг заявниці.
Велика Палата Верховного Суду оцінила обставини для відводу і вважає, що вони не викликали ні реальних, ні потенційних побоювань, що суддя ОСОБА_34 буде небезстороннім під час розгляду позову скаржника.
7. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року немає.
Керуючись статтями 122 243 266 315 316 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
Т. О. Анцупова В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук