П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/588/19
Провадження № 11-47заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (судді Стрелець Т. Г., Стародуб О. П., Саприкіна І. В., Тацій Л. В., Чиркін С. М.) у справі № 9901/588/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправними й скасування рішень та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 06 березня 2019 року про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова Ігоря Юрійовича та Яремка Василя Васильовича .
2. Позов мотивовано тим, що незаконним, на думку позивача, прийняттям рішень щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В. у межах конкурсу, що проводився ВККС, здійснено серйозне ущемлення прав ОСОБА_1 у частині можливості отримання справедливого, чесного та неупередженого судочинства.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
3. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, оскільки позивач не навів обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями його прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а також не заявив про поновлення пропущеного строку на звернення до суду й не навів поважності причин такого пропуску. Водночас суд установив позивачу для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу, оскільки він не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.
5. Судове рішення мотивовано тим, що: оскаржувані рішення ВККС за своєю суттю є актами індивідуальної дії, оскільки стосуються конкретних фізичних осіб - Гулейкова І. Ю. й Яремка В. В. та породжують права і обов`язки виключно для цих суб`єктів; позивач не надав належних обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями ВККС своїх прав; незгода особи із судовим рішенням не є підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправними рішень ВККС про призначення суддів, які входили до складу колегії, що приймала таке рішення; позивач пропустив установлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строкзвернення до адміністративного суду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив про порушення судом першої інстанції положень статті 55 Конституції України, статей 5 6 242 266 КАС України, а також статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), адже позивачу фактично відмовлено у доступі до суду.
7. На думку скаржника, у відповіді на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про залишення позовної заяви без руху він у належний спосіб обґрунтував факт порушення ВККС його права на справедливий суд, ураховуючи розгляд справи № 553/4211/15-ц за його позовомдо Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго») про скасування наказу та поновлення на роботі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду нелегітимним складом суду, до якого входили призначені на посади у незаконний спосіб судді Гулейков І. Ю. та Яремко В. В. Отже, оскаржуваними рішеннями відповідача було порушено не лише публічні, а й приватні права позивача як учасника процесу у вказаній цивільній справі.
8. ОСОБА_1 також указав, що про порушення оспорюваними рішеннями відповідача його прав він дізнався після отримання копії судового рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 553/4211/15-ц, а тому звернення його до суду із цим позовом до ВККС 26 листопада 2019 року відбулося в межах визначеного частиною другою статті 122 КАС України процесуального строку.
9. На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно постановив оскаржувану ухвалу у колегіальному складі суддів без повідомлення позивача про зміну складу суду, що унеможливило заявлення ним відводу суддям Тацій Л. В. та Чиркіну С. М., рішення ВККС про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання яких на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду оскаржувались ним з аналогічних підстав у межах справи № 9901/590/19.
10. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Позиція інших учасників справи
11. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 лютого 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, а саме з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
14. З матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви.
15. У вказаній ухвалі, зокрема, зазначено, що позивач: не навів обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача його прав, свобод та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду; не заявив про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та не навів поважності причин такого пропуску.
16. На усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції пояснення, у яких зазначив, що незаконним, на його думку, прийняттям рішень щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка І. І. у межах конкурсу, що проводився ВККС, здійснено серйозне ущемлення його прав у частині можливості отримання справедливого, чесного та неупередженого судочинства, оскільки він є позивачем у справі № 553/4211/15-ц. Проте призначені у незаконний спосіб судді Гулейков І. Ю. та Яремко І. І. у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду 18 вересня 2019 року прийняли постанову у вказаній справі, яка за європейськими засадами справедливого та чесного судочинства не може вважатися законною. Позивач переконаний, що подібні дії суддів, які розглядають справи, не будучи законно призначеними на посади суддів, істотно порушують його право на отримання правосуддя судом, установленим законом. Також позивач вважає, що призначення суддів Гулейкова І. Ю. та Яремка І. І. до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду неповноважними особами та визнання переможцями конкурсу осіб, які можливо такими не стали б, якби кваліфікаційне оцінювання відбувалося у легітимний спосіб, порушує передбачене статтею 6 Конвенції його право на справедливий суд. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що дізнався про порушення свого конвенційного та конституційного права на справедливий суд у частині незабезпечення розгляду його справи судом, установленим законом, лише 01 листопада 2019 року після отримання копії постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 553/4211/15-ц, а тому звернення його до суду із цим позовом до ВККС 26 листопада 2019 року відбулося в межах визначеного частиною другою статті 122 КАС України процесуального строку.
17. Аналізуючи пояснення ОСОБА_1 , надані на усунення недоліків позовної заяви, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
18. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. На підставі пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
21. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
22. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
23. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
24. Наведеним вище положенням чинного законодавства, якими передбачено право звернення фізичної особи до суду з адміністративним позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, кореспондує закріплений у пункті 9 частини п`ятої статті 160 КАС України обов`язок позивача обґрунтувати в позовній заяві у справі щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.
25. Як убачається з матеріалів позовної заяви, оскаржуваними рішеннями ВККС від 06 березня 2019 року визначено результати кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В.
26. Відповідно до частини другої статті 84, частин першої та другої статті 88 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» за результатами кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
27. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
28. У цьому позові йдеться про оскарження актів індивідуальної дії, ухвалених ВККС за результатами кваліфікаційного оцінювання стосовно суддів.
29. З викладеного вище вбачається, що право на оскарження рішень (актів індивідуальної дії) ВККС, що приймаються за результатами кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), має лише суддя, якого це рішення стосується, в порядку, передбаченому КАС України.
30. Отже, оскаржуване рішення відповідача визначає права та обов`язки конкретних осіб (у цьому випадку суддів Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В.), тобто є актом індивідуальної дії.
31. Звертаючись до суду з позовом про скасування вказаних актів індивідуальної дії, якими визначено права та обов`язки суддів Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В., позивач зазначив, що вказані судді призначені до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у незаконний спосіб, а тому участь цих суддів у вирішенні судом касаційної інстанції справи № 553/4211/15-ц за його позовом до ПАТ «Полтаваобленерго» про скасування наказу та поновлення на роботі порушило його право на справедливий суд.
32. Водночас незгода ОСОБА_1 з постановленим у справі № 553/4211/15-ц судовим рішенням не є належним обґрунтуванням порушення оскаржуваними рішеннями відповідача щодо кваліфікаційного оцінювання суддів прав та інтересів позивача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не надав належних обґрунтувань порушення оскаржуваними рішеннями ВККС його прав, є обґрунтованим.
33. Правильним є і висновок суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим адміністративним позовом.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
35. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
37. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
38. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
39. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
40. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
41. Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
42. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду із врахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини другої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено строки звернення до суду, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
43. Як установлено матеріалами справи, позивач оскаржує рішення ВККС від 06 березня 2019 року про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулейкова І. Ю. та Яремка В. В.
44. Затверджений ВККС 06 березня 2019 року за результатами кваліфікаційного оцінювання рейтинг кандидатів на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18, було в той же день опубліковано на офіційному вебсайті ВККС (https://vkksu.gov.ua/ua/news/riejting-kandidatiw-na-posadi-suddiw-wierchownogo-sudu/).
45. Отже, у разі порушення оскаржуваними рішеннями ВККС його прав та інтересів, ОСОБА_1 повинен був дізнатися про це в березні 2019 року.
46. Проте позивач звернувся до суду з відповідним позовом до ВККС лише 25 листопада 2019 року, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подав.
47. На виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позивач клопотання про поновлення строку звернення до суду не подав та не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах установленого КАС України процесуального строку.
48. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 01 листопада 2019 року після отримання копії постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 553/4211/15-ц, оскільки, як зазначено вище, у разі порушення оскаржуваними рішеннями ВККС його прав та інтересів ОСОБА_1 повинен був дізнатися про це в березні 2019 року, а саме після оприлюднення ВККС на її офіційному вебсайті рейтингу кандидатів на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням відповідача від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, незгода особи з постановленим у справі за її позовом судовим рішенням не є підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправними рішень ВККС про призначення суддів, які входили до складу колегії під час ухвалення цього рішення.
49. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
50. Оскільки ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунув недоліків позовної заяви, на які вказано в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції про повернення ОСОБА_1 його позовної заяви є правильним.
51. Щодо доводів скаржника стосовно постановлення оскаржуваної ухвали неповноважним складом суду Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
52. Відповідно до частини п`ятої статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
53. Отже, за загальним правилом повернення без розгляду позовної заяви та доданих до неї документів здійснюється суддею суду першої інстанції, яким було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у разі неусунення позивачем недоліків цієї заяви.
54. Водночас за змістом частини другої статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
55. Частиною шостою статті 169 КАС України визначено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
56. Згідно із частиною шостою статті 33 КАС України адміністративні справи, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше трьох суддів.
57. Відповідно до частини третьої статті 18 КАС України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
58. Як убачається з матеріалів справи, за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2019 року в цій справі визначено такий склад суду: Стрелець Т. Г. - головуючий суддя, Стародуб О. П., Саприкіна І. В., Тацій Л. В., Чиркін С. М.
59. Отже, з урахуванням наведених вище норм частини другої статті 123 та частини шостої статті 169 КАС України вирішення питання про повернення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неусуненням ОСОБА_1 її недоліків колегіальним складом суду, визначеним за результатами автоматизованого розподілу справи, не може вважатися розглядом справи неповноважним складом суду.
60. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що аналіз положень статей 32 та 33 КАС України, якими врегульовано здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово та колегією суддів, свідчить про те, що законодавець запровадив колегіальний розгляд складних справ та перегляд справ судами апеляційної та касаційної інстанцій з метою додаткового забезпечення об`єктивності результатів судового розгляду таких справ.
61. Крім того, згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України саме суду у колегіальному складі (у разі розгляду справи колегією суддів відповідно до статті 33 КАС України) надано право залишення позовної заяви без розгляду у випадках, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, а також якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
62. Наведене додатково підтверджує викладений вище висновок про те, що повернення без розгляду позовної заяви та доданих до неї документів колегіальним складом суду, визначеним за результатами автоматизованого розподілу справи, у зв`язку з неусуненням позивачем її недоліків, зокрема внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду, не може вважатися розглядом справи неповноважним складом суду.
63. Не є обґрунтованими й доводи скаржника щодо неможливості заявлення ним відводів суддям Тацій Л. В. та Чиркіну С. М., оскільки після визначення складу суду в цій справі за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2019 року, за допомогою вебпорталу «Судова влада України» будь-який громадянин України мав можливість отримати інформацію про стан розгляду справи, а саме щодо стадій її розгляду та звітів про автоматизований розподіл (https://court.gov.ua/fair/).
64. Таким чином, у день надходження справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гуйван П. Д. мав можливість отримати інформацію щодо звіту про автоматизований розподіл справи, а відтак дізнатися про визначення судді-доповідача, колегії суддів для розгляду справи № 9901/588/19 та за наявності підстав, визначених статтями 36 - 38 КАС України, заявити колегії суддів або окремим суддям, що входять до її складу, відвід.
65. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо можливої необ`єктивності суддів Тацій Л. В. та Чиркіна С. М., рішення ВККС про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання яких на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду оскаржувались ОСОБА_1 з аналогічних підстав у межах справи № 9901/590/19, оскільки у вказаній справі до прийняття оскаржуваного рішення в цій справі ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року було відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
67. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
В. С. Князєв