ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 990/11/22

Провадження № 11-82заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткача І. В.

розглянула у порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Чернілевського Віталія Григоровича про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 14 липня 2022 року (судді Желтобрюх І. Л., Білоус О. В, Блажівська Н. Є., Шишов О. О., Яковенко М. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 28 листопада 2017 року № 3822/2/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Рішення № 3822/2/15-17).

На виконання вимог ухвали КАС ВС від 17 січня 2022 року, якою суд залишив позов без руху, позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з додатками. Зокрема, на думку позивача, незаконні викрадення й утримання, тримання в полоні, фактичне позбавлення волі, погіршення стану його здоров`я, а також, що є головним, персональне його ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження лише 10 грудня 2021 року дозволяють визнати поважними причинами для поновлення строку на оскарження Рішення № 3822/0/15-17, яким ВРП звільнила його ( ОСОБА_1 ) з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва, і воднораз вести відлік строку на оскарження з моменту ознайомлення його з матеріалами справи - з 10 грудня 2021 року.

Наголосив, що після ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження виявив, що Рішення № 3822/0/15-17 намагалися оскаржити адвокати Адвокатського об`єднання «Войченко і Дульський» та адвокати Адвокатського Об`єднання «Павленко Лігал Груп». Але про ці звернення до суду з позовними вимогами скасувати Рішення № 3822/0/15-17 та про зміст позовів йому не було відомо, оскільки відповідні судові оскарження відбувались без його погодження.

З погляду позивача, ці відомості не повинні впливати не визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) ухвалою від 14 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд першої інстанції зазначив, що встановлені ним обставини дають підстави виснувати, що позивач та його представник достеменно знали про рішення, яке вони оскаржували та зі змістом якого вони були ознайомлені до 10 грудня 2021 року. Невдоволеність якістю і результатами наданих правозахисниками юридичних послуг як така не утворює підстав для поновлення процесуального строку. Об`єктивних і допустимих доказів неналежного представництва адвокатами інтересів позивача не надано ні при поданні позову, ні в ході розгляду цього питання в судовому засіданні знову-таки ані самим позивачем, ані його уповноваженим представником.

В аспекті спірних правовідносин додав, що повідомлені позивачем обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та його поновлення. Зокрема, позивач не обґрунтував причини тривалого очікування з дня невиходу на роботу до моменту настання наслідків таких дій, не вказав про об`єктивну неможливість дізнатись про наявність оскаржуваного рішення з огляду на оприлюднення тексту спірного рішення та розміщенням його у вільному доступі на вебсайті ВРП. Понад те, позивач не вчинив жодних дій для запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акта, що в контексті наведеного могли б засвідчити про його намір відновити свої порушені права. Позивач не міг не усвідомлювати, що вчинені ним дії щодо відсутності на роботі призведуть до правових наслідків, які своєю чергою можуть порушити права та законні інтереси останнього.

Суд першої інстанції виокремив також, що зазначені позивачем обставини є суто суб`єктивними, а його пасивна поведінка за можливості знати про стан своїх прав та інтересів унеможливлює визнання таких причин пропуску поважними та прийнятними для поновлення строку звернення до суду.

Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивач не навів, і таких не вбачається з матеріалів позовного провадження.

3. ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чернілевський В. Г. не погодилися з цим рішенням суду і звернулися до Великої Палати Верховного Суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржники вважають, що ця ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 317 КАС України.

Вважають, що наведені ними обставини, які унеможливили своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх порушених прав, є об`єктивними та достатніми для того, аби суд продовжив розгляд справи.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 серпня 2022 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 30 серпня 2022 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.

5. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ВРП просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

Акцентує увагу на тому, що передумови для звернення до адміністративного суду з вимогами визнати протиправним Рішення № 3822/0/15-17 були такими, що об`єктивно не обмежували позивача в можливості впродовж багатьох років ознайомитися з оскаржуваним рішенням й у разі незгоди з ним звернутися до суду з позовом у визначений процесуальним законом строк, а також такими, що спростовують його надуману необізнаність з тим, що в його інтересах з вимогами про визнання протиправним і скасування Рішення № 3822/0/15-17 зверталися раніше його представники.

Переконує, що суд першої інстанції, коли залишав адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила обставин, які призвели до ухвалення незаконного судового рішення і є достатніми для того, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАСУкраїни).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України установлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Оскільки цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.

Крім того, частиною першою статті 35 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) установлено, що рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Відповідно до частини шостої статті 34 Закону № 1798-VІІІрезолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

7. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

8. У спорі, в межах якого переглядається оскаржене судове рішення, позивач та його представник наполягають, що строку звернення з адміністративним позовом позивач не пропустив, оскільки такий строк повинен обчислюватися з моменту особистого ознайомлення ним з матеріалами оскаржуваного рішення ВРП щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме з 10 грудня 2021 року.

Апелянти зазначають, що підтверджені ними документально обставини непереборного та об`єктивного характеру, які вони наводять в позовній заяві та дублюють в апеляційній скарзі, завадили позивачеві своєчасно звернутись до суду. Натомість суд першої інстанції, не в повній мірі з`ясувавши природу цих обставин, вважаючи їх суб`єктивними, постановив помилкове рішення про залишення позову без розгляду.

КАС ВС, коли ухвалював судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду, виходив з того, що Рішення № 3822/0/15-17 ВРП ухвалила 28 листопада 2017 року та оприлюднила на своєму офіційному вебсайті. ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою скасувати це рішення лише 10 січня 2022 року, тобто зі спливом більше 5 років з моменту, коли він міг ознайомитись із цим рішенням ВРП на її офіційному вебсайті. Названі позивачем обставини, які не дозволяли йому своєчасно звернутись до суду, як-от обмеження можливості особистого ознайомлення з оскаржуваним рішенням ВРП в матеріалах суддівського досьє, необізнаність у тому, що від його імені Рішення № 3822/0/15-17 оскаржувалось адвокатами двох адвокатських об`єднань, суд назвав непереконливими та суто суб`єктивними.

9. Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами КАС ВС про те, що заявник не вказав об`єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням ВРП на її офіційному вебсайті, на якому воно було опубліковане, оскільки доступ до такої інформації вільний та не обмежений, а також не повідомив, коли та за яких обставин з відкритих джерел йому стало відомо про прийняття ВРП оскаржуваного рішення.

Неспростовними є й мотиви суду про те, що позивач не міг не усвідомлювати, що відсутність на роботі тривалий час призведе до правових наслідків щодо звільнення його з посади, одним з яких може бути звільнення із займаної посади судді. Небажання позивача цікавитись [вірогідним] реагуванням компетентного органу на його тривалу відсутність на робочому місці, попри відсутність будь-яких об`єктивних перепон ознайомитися щонайменше з інформацією про те, чи компетентні органи відреагували на його відсутність на роботі, і якщо так, то яким було це реагування, чи мало воно вигляд оскаржуваного рішення ВРП про звільнення його з посади судді, - загалом давали суду підстави стверджувати, що повідомлені ОСОБА_1 та його представником обставини не містять достатніх і переконливих ознак для визнання їх поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту.

10. У світлі викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що подія ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами дисциплінарного провадження лише 10 грудня 2021 року не є тим фактором, який може свідчити про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом чи може бути поважною причиною для поновлення цього строку, позаяк ця подія не містить в собі властивостей непереборної сили, яка завадила позивачу вчасно звернутися з позовом до суду, як і значення моменту, від якого належить вести відлік строку на оскарження рішення відповідача. Ця подія не може свідчити про своєчасність подання позову та/або бути поважною причиною його пропуску, бо не спростовує ні факту пропуску строку звернення до суду без поважних причин, ні обізнаності апелянта про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, про які він знав (не міг не знати) або повинен був дізнатися ще до дати ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження - 10 грудня 2021 року.

Унеможливлюють задоволення апеляційних вимог скарг і зроблені у них посилання на самовільність дій адвокатів Адвокатського об`єднання «Войченко і Дульський» та Адвокатського об`єднання «Павленко Лігал Груп», які зверталися до суду з позовними вимогами скасувати Рішення № 3822/0/15-17, зміст яких позивачу не був відомий, а оскарження відбувалися без його погодження. Такого змісту доводи не спростовують події звернення представників ОСОБА_1 до суду раніше з аналогічними вимогами й водночас обізнаності позивача про порушення відповідачем його прав та законних інтересів й у зв`язку із цим про строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Ще раз наголосимо, навіть якщо дотримуватися версії апелянтів про невідання ОСОБА_1 щодо змісту позовних вимог, заявлених у його інтересах адвокатами названих адвокатських формувань, та про непогодження з ним текстів позовних заяв, це в будь-якому разі не заперечуватиме того, що позивач знав саме про предмет спору, не міг не знати, що ним є рішення відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а звідси повинен був знати про строк звернення до суду з позовом на таке рішення відповідача.

Невідання про зміст позовних звернень та непогодження текстів позовних заяв можуть мати значення для оцінки якості виготовлених процесуальних документів, але не для твердження про відсутність таких звернень, оскільки не можна висловлювати невдоволення чимось (змістом процесуальних документів) у тому, чого, за доводами авторів скарг, не існувало (звернень адвокатів до суду в інтересах позивача).

Інших доводів апеляційних скарг, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.

11. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду визнає, що в цій справі суд першої інстанції ухвалив судове рішення про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, яке є законним і обґрунтованим; причин для втручання в нього нема.

Покликання в апеляційних скаргах не спростовують правових висновків ухвали КАС ВС Верховного Суду від 14 липня 2022 року і не містять жодних вагомих підстав для визнання її протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Отже, апеляційніскарги позивача та його представника задоволенню не підлягають.

Керуючись статями 243 266 315 316 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - адвоката Чернілевського Віталія Григоровича залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточноюй оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: В. В. Британчук Л. Й. Катеринчук

Ю. Л. Власов Г. Р. Крет

І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко

Д. А. Гудима К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна О. Б. Прокопенко

І. В. Желєзний Л. І. Рогач

О. С. Золотніков І. В. Ткач