ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 990/84/22

Провадження № 11-81заі22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткача І. В.

розглянула у порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника Желудкова Владислава Володимировича, про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2022 року (судді Смокович М. І., Данилевич Н. А.,КалашніковаО. В., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), про скасування Указу (в частині) та

ВСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування пункту 587 додатку 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України Зеленського В. О. від 21 травня 2021 року № 203/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 203/2021).

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд виходив з того, що позивач подав позовну заяву після закінчення строків на звернення до адміністративного суду та за відсутності поважних причин для його поновлення, тому висновок, якого суд дійшов в ухвалі про відкриття провадження, був передчасним.

Під час розгляду справи суд з`ясував, що про порушення Указом № 203/2021 прав та інтересів позивача останньому мало бути відомо принаймні у серпні 2021 року, коли його зобов`язали покинути територію України. З огляду на додатково з`ясовані в цій справі (нові) обставини, про які суду не було відомо на час відкриття провадження, шестимісячний строк для оскарження Указу № 203/2021 закінчився не у квітні 2022 року, як вважав представник позивача, а все-таки в середині листопада 2021 року, тобто через шість місяців від дати видання Указу № 203/2021, як стверджує представник відповідача.

3. ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням суду і через представника Желудкова В. В. звернувся до Великої Палати Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги в основному подібні тим, що висловлені ним у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, стосуються такого.

Апелянт, відтворюючи ті самі обставини прийняття Указу № 203/2021 та Указу Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021, яким введено в дію рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 497/2021), документів Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), прийнятих на виконання Указу № 203/2021, вважає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи, що зумовило помилкове застосування положень статті 123 КАС України.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо підтвердження обізнаності позивача про застосування санкцій відносно нього Указом № 203/2021, повторно наполягає, що в ньому йшлося про іншу особу - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважає, що суд першої інстанції визнав, що в цьому Указі була допущена помилка в написанні імені «підсанкційної» особи, тому, з його погляду, мав би прийняти інше рішення. Доводить, що хоча в документах ДМС України, які приймались на виконання Указу № 203/2021, значиться власне ім`я позивача, цим Указом затверджено рішення стосовно іншої особи, а тому не можна сказати, що до позивача застосовано санкції на виконання Указу № 203/2021. Тим паче, якби не було сумнівів, що особа, стосовно якої застосовуються санкції, зазначена і в Указі № 203/2021, і в документах ДМС України, одна і та сама, то було потреби вносити зміни в написанні імені цієї особи в цьому Указі.

Позивач наполягає, що юридичні наслідки щодо нього настали лише з моменту набрання чинності Указом № 497/2021, коли були внесені зміни до персональних даних осіб, до яких застосовані санкції.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 серпня 2022 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 29 серпня 2022 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.

5. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, вважаючи її необгрунтованою, просить у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила обставин, які б призвели до ухвалення незаконного судового рішення і були б достаніми для того, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Предметом оскарження в межах заявленого позову є Указ № 203/2021 у частині уведення в дію пункту 587 додатку 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

На переконання суду першої інстанції, обставини справи свідчать, що про порушення Указом № 203/2021 прав та інтересів позивача останньому мало бути відомо принаймні у серпні 2021 року, коли його зобов`язали покинути територію України.

Суд виснував, що з документів, які надав представник відповідача, видно, що помилка в персональних даних позивача, яку було допущено в рішенні РНБО від 14 травня 2021 року (пункт 587 додатку 1), введеного в дію Указом № 203/2021, не стала на заваді застосуванню до нього санкцій щодо перебування на території України (на чому власне і зосередив увагу представник позивача) і задовго до видання Указу № 497/2021 заходи, які вимагалися для виконання рішення РНБО від 14 травня 2021 року в цьому сегменті, уже почали застосовуватися.

На думку колегії суддів, та обставина, що Указом № 497/2021 введено в дію рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року й таким чином виправлено допущені помилки в рішенні РНБО від 14 травня 2021 року в цьому описаному випадку, свідчить не про те, що згадані рішення органів ДМС України (видані до видання Указу № 497/2021) стосувалися іншої особи, як вважає представник позивача, а якраз навпаки - що в пункті 587 додатку 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року йшлося про позивача - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , й рішення органів ДМС України, які надав представник відповідача, стосувалися саме його.

Беручи до уваги зазначене, суд не встановив підстав для визнання причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом поважними.

7. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАСУкраїни).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

На підставі частини четвертої статті 123 КАС Україниякщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

8. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

9. У спорі, в межах якого переглядається оскаржуване судове рішення, позивач наполягає, що строку звернення з адміністративним позовом він не пропустив, оскільки такий строк повинен обчислюватись з дати набрання чинності Указом № 497/2021, яким внесені зміни до написання власного імені позивача в рішенні РНБО від 14 травня 2021 року (пункт 587 додатку 1), введеного в дію Указом № 203/2021.

Висловлені ним доводи апеляційної скарги про те, що рішення органів ДМС України, видані на виконання Указу № 203/2021, не можуть йому відповідати, бо ним затверджено рішення РНБО відносно іншої особи, а також про те, що позивач фактично не відчув на собі наслідків таких рішень після видання Указу № 203/2021, власне спростовуються виданням Указу № 497/2021, яким уведено в дію рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року й таким чином виправлено допущені помилки в рішенні РНБО від 14 травня 2021 року. Те, що позивач не відчув наслідків виконання згаданих рішень, не означає, що Указ № 203/2021 його не стосувався, оскільки з документів ДМС України вбачається, що відносно позивача почалось застосування санкцій.

Послідовність подій видання указів № 203/2021 та № 497/2021, рішень органів ДМС України, а також їх зміст дає підстави вважати, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про залишення позову без розгляду.

Покликання в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

10. За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 243 266 315 316 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточноюй оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв

Ю. Л. Власов Г. Р. Крет

І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко

Д. А. Гудима К. М. Пільков

Ж. М. Єленіна О. Б. Прокопенко

І. В. Желєзний Л. І. Рогач

О. С. Золотніков І. В. Ткач

Л. Й. Катеринчук