ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № Б-24/158-07

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 16.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024

у справі № Б-24/158-07

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"

до Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № Б-24/158-07 про банкрутство Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг".

2. Постановою господарського суду Харківської області від 03.04.2009 року державне сільськогосподарське підприємство "Оберіг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.

3. 23.11.2023 року до суду від ліквідатора, на виконання вимог ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, надійшов кінцевий звіт ліквідатора про здійснені заходи в процедурі ліквідації та ліквідаційний баланс Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг".

4. 06.12.2023 від голови комітету кредиторів надійшло клопотання, в якому він просить суд розглянути наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс та постановити ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію юридичної особи ДСП "Оберіг".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 у справі №Б-24/158-07, яку залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Державне сільськогосподарське підприємство "Оберіг". Визнано погашеними вимоги кредиторів, що не погашені у зв`язку із недостатністю майна банкрута Державного сільськогосподарського підприємства "Оберіг". Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Визнано погашеними вимоги: АТ "Харківобленерго" на суму 332 601,12 грн.; ГУ ДПС у Харківській області на суму 1148118,12 грн.; Харківської філії ПАТ "Укртелеком" на суму 21 533,28 грн.; Фінансового управління Харківської районної Державної адміністрації на суму 131 199,00 грн.; Фізичної особи ОСОБА_1 на суму 2 788,20 грн.; ПАТ "Харківгаз" на суму 196 914,00 грн.; Харківського обласного центру зайнятості на суму 19 797,32 грн.; ГУ ПФУ у Харківській області на суму 180 241,88 грн. Провадження у справі закрито. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

5.1. Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором вжито заходи з виявлення та продажу майна боржника, здійснено інші дії, передбачені чинним законодавством про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Заступника керівника Харківської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №Б-24/158-07, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права (ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 6 ст. 12, 79, ч. 3 ст. 198 208 209 236 238 241 280 ГПК України) та матеріального права (ст. ст. 7 12 61 62 65 73 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 7 ст. 20 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 8, ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:

1) З питань виконання ліквідатором всієї повноти заходів під час ліквідаційної процедури:

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 915/112/15 (п. 13), щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, який розкривається у здійсненні ліквідатором такої якості та кількості дієвих заходів, що спрямовані на виявлення активів боржника, при якій ні у суду, ні у кредиторів банкрута не може виникати обґрунтованого сумніву щодо їх належного здійснення;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 904/9631/15 про те, що звіт та ліквідаційний баланс як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду, у зв`язку із закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом за відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника та аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду (п. 18) від 31.10.2018 у справі №903/975/14 про те, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не лише констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду (п. 20) від 31.10.2018 у справі № 903/975/14 щодо здійснення заходів, спрямованих на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, вчинення обґрунтованих та логічних дій, а також надсилання запитів до відповідних органів, з урахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора, таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду (п. 26) від 16.08.2018 у справі №923/1265/15 щодо вжиття всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, дослідження руху коштів на рахунках банкрута за період як до відкриття провадження у справі про банкрутство, так і після прийняття рішення у формі постанови про визнання боржника банкрутом у разі відсутності документів з фінансово-господарської діяльності підприємства-банкрута, а також неможливості отримати зазначені документи, оскільки саме первинна документація боржника має містити відомості про майнові активи, зокрема дебіторську заборгованість, відчужене майно, цінні папери, кошти тощо;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 915/549/16 щодо здійснення аналізу ліквідатором будь-яких договорів та інших правочинів банкрута із зазначенням їх переліку з метою визначення їх законності (особливо щодо рухомого та нерухомого майна), а також виявляти та звертатися за визнанням недійсними угод банкрута щодо майна та спростуванням майнових дій на підставі статті 20 Закону (норма, яка діяла на час розгляду справи в суді) та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України;

- висновки, викладені у постанові КГС ВС від 17.06.2020 у справі № 924/669/17 про те, що звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі;

- висновки, викладені у постанові КГС ВС від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 щодо обов`язку здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів, зокрема притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності, що є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і, як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб;

- висновки, викладені у постановах КГС ВС від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) про те, що саме детальний аналіз ліквідатором фінансового стану банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дасть змогу ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

2) З питань відсутності нерозглянутих спорів та розгляду заяв про оскарження проведення аукціону щодо продажу майна до розгляду звіту та ліквідаційного балансу ліквідатора:

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 915/112/15 (п. 13), щодо обов`язку ліквідатора пересвідчитися у відсутності нерозглянутих спорів, скарг, клопотань до розгляду звіту та ліквідаційного балансу ліквідатора, оскільки таке вирішення за участі банкрута після закінчення ліквідаційної процедури буде неможливим і може призвести до порушення прав кредиторів та невизначеного кола осіб внаслідок припинення існування банкрута як юридичної особи;

- висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 914/1964/15 ( п. 15) щодо розгляду заяв про оскарження проведення аукціону щодо продажу майна банкрута до розгляду звіту та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки одночасний розгляд порушує права учасників процедури банкрутства на оскарження аукціону.

3) З питань розгляду усіх майнових позовів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство:

- висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19;

- висновки, викладені у постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 щодо визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

4) З питань тлумачення дати, з якої суддя вважається звільненим з посади:

-висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі №815/5811/16.

5) З питань оцінки доказів судом:

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо застосування стандарту доказування "вірогідності доказів";

- висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19 (п. 7.44), від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо забезпечення стандарту доказування, принципу змагальності, повноти дослідження обставин справи, стандарту переваги більш вагомих доказів;

- висновку Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі №311/2297/21 про те, що створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі.

6) З питань виконання прокурором субсидіарної ролі:

- висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, щодо виконання прокурором субсидіарної ролі - заміни у судовому провадженні компетентного органу, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно, з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-24/158-07 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.07.2024.

9. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.07.2024 № 32.2-01/1675, у зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № Б-24/158-07.

10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № Б-24/158-07 між суддями від 31.07.2024 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.

11. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, яка подана на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі №Б-24/158-07.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі № Б-24/158-07 на 28 серпня 2024 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

13. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. Згідно положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

15. За змістом статей 61 62 63 64 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, за рахунок коштів, одержаних від продажу якого (майна та майнових активів боржника), здійснюється задоволення вимог кредиторів.

16. Відповідно до частини другої статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

17. Частиною третьою статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний окремо зазначити такі майнові активи у ліквідаційному балансі та подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

18. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

19. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

20. Отже Кодексом України з процедур банкрутства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство, чинним на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.

21. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012.

22. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка має обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18).

23. За змістом положень статей 61-65 90 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

24. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 903/975/14, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б).

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, проведення інвентаризації, формування ліквідаційної маси, тощо, ліквідатором банкрута проводились заходи у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства, про що був складений відповідний Звіт ліквідатора.

26. Судами встановлено, що зі змісту Звіту вбачається, що ліквідатором банкрута була встановлена така інформація щодо банкрута:

- Згідно інформаційної довідки від 15.01.2013 з реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про нерухоме майно відсутні.

- Згідно інформаційної довідки від 15.01.2013 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про речові права на нерухоме майно відсутні.

- Згідно листа Утківської селищної ради Харківського району Харківської області від 18.02.2015 №118/02-01 земельні ділянки, що перебували у користуванні ДСП "Оберіг" відсутні.

- Згідно листа ГУ Держземагентства у Харківській області від 21.05.2013 №33-20-9-12006/0/9-15 державні акти на право власності, право постійного користування, договорів оренди земельних ділянок в державному реєстрі земель за ДСП "Оберіг" не зареєстровано.

- Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.10.2021 №33-20-9-7956/0/19-21 державні акти на право власності, право постійного користування, договорів оренди земельних ділянок в державному реєстрі земель за ДСП Оберіг не зареєстровано.

- Згідно даних Державного реєстру цивільних повітряних суден України від 21.11.2023р. відомості щодо ДСП "Оберіг" відсутні.

- Згідно даних "Укрпатенту" від 21.11.2023 знаки для товарів та послуг, винаходи (корисні моделі), промислова власність та промислові зразки за ДСП "Оберіг" не зареєстровані.

- Згідно витягу з ЄДРПОУ від 21.11.2023 ДСП "Оберіг" не має корпоративних прав в інших підприємствах та організаціях.

- Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській області від 28.03.2023 за № 31/20/1013 транспортні засоби за ДСП "Оберіг" не зареєстровано.

- Згідно з даними Територіального сервісного центру МВС №6349 (м. Мерефа) від 19.04.2023 р. за № 31/20/19-363 за НДГ ім. 1 Травня (правонаступником якого, згідно Статуту є ДСП "Оберіг") зареєстровано 4 транспортні засоби;

- Згідно листа ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 27.03.2023 №10.0-057/2/2931-23 за ДСП Оберіг зареєстровано 3 одиниці тракторної техніки.

27. Судами встановлено, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором ДСП "Оберіг" проведено такі дії:

-01.05.2023 проведено комітет кредиторів для з`ясування питання відносно автотранспорту та тракторів, які обліковуються за ДСП "Оберіг" та прийнято рішення зобов`язати ліквідатора звернутись до Господарського суду з клопотанням про оголошення у розшук 4 автотранспортних засобів та 3 тракторів, що обліковуються за ДСП "Оберіг".

-04.05.2023 ліквідатором до суду подано клопотання про оголошення у розшук 4 автотранспортних засобів та 3 тракторів, що обліковуються за ДСП "Оберіг".

-Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 оголошено в розшук, належні Державному сільськогосподарському товариству "Оберіг" транспортні засоби.

-07.08.2023 проведено комітет кредиторів ДСП "Оберіг" та прийнято рішення зобов`язати ліквідатора звернутись до Господарського суду з клопотанням про скасування оголошеного розшуку 4 автотранспортних засобів та 3 тракторів, що обліковуються за ДСП "Оберіг".

-04.09.2023 ліквідатором до суду подано клопотання про скасування розшуку 4 автотранспортних засобів та 3 тракторів, що обліковуються за ДСП "Оберіг".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 скасовано розшук, належних Державному сільськогосподарському товариству "Оберіг" транспортних засобів.

-На виконання рішень комітету кредиторів, 09.10.2023 ліквідатором знято з обліку в ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області трактори, які обліковувались за ДСП "Оберіг": трактор колісний Т-150К, 0575ХК, 1996р.в., зав. №578779, №дв. 355, св-во АА212720; трактор гусеничний Т-150, 3960ХБ, 1997р.в., зав. №95376,№дв. 229174, св-во АА212728; трактор гусеничний Т-150, 0574ХК, 1996р.в., зав. №94551,№дв. б/н, св-во АА212730.

-12.10.2023 ліквідатором було знято з військового обліку автотранспорт, який обліковувався за ДСП "Оберіг".

-Крім того, 09.11.2023 ліквідатором знято з обліку в ТСЦ 6349 автотранспорт, який обліковувався за ДСП "Оберіг": причіп ГКБ 835270, 1986 року випуску; автомобіль УАЗ3303, , 1988 року випуску; автомобіль ГАЗ53, 1984 року випуску; автомобіль ГАЗ 5312, 1989 року випуску.

Рішенням комітету кредиторів ДСП "Оберіг" вказана автотракторна техніка була списана, в зв`язку з її відсутністю та безрезультатністю розшуку.

28. Судами встановлено, що 30.09.2020 відбулось засідання комітету кредиторів, на якому прийнято рішення зобов`язати ліквідатора провести реалізацію майна ДСП "Оберіг" відповідно до положень КУзПБ, а саме провести оцінку майна банкрута згідно п.12 ст. 96 КУзПБ та після проведення оцінки, у відповідності до п.5 ст. 48 КУзПБ скликати комітет кредиторів для погодження умов продажу майна та отримання згоди на продаж майна боржника.

29. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 по справі №Б-24/158-07 у справі про банкрутство ДСП Оберіг ліквідатора зобов`язано провести реалізацію майна ДСП "Оберіг" відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, а саме провести оцінку майна банкрута згідно ч.12 ст. 96 КУзПБ та після проведення оцінки, у відповідності до п.5 ст.48 КУзПБ скликати комітет кредиторів для погодження умов продажу майна та отримання згоди на продаж майна, без погодження з органом управління.

30. 31.03.2021 відповідно до приписів ухвали суду ліквідатором було підписано договір №02/03-2121 з суб`єктом оціночної діяльності ФОП Савченко Г.В. та отримано звіт про оцінку майна. Вартість майна, що входить до ліквідаційної маси ДСП "Оберіг", було визначено в розмірі 1640826,32 грн без ПДВ.

31. 25.08.2021 відбулось засідання комітету кредиторів ДСП "Оберіг", на якому було надано згоду на продаж майна ДСП Оберіг та погоджено умови продажу майна, яке належить Державному сільськогосподарському підприємству "Оберіг".

32. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №24/158-07, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2022, задоволено клопотання ліквідатора та комітету кредиторів про затвердження умов продажу майна банкрута; затверджено умови продажу майна ДСП Оберіг шляхом проведення реалізації майна банкрута одним лотом, цілісним майновим комплексом у складі 21 одиниці об`єктів, з визначеною вартістю за результатами незалежної оцінки, до складу якого входить: олійниця вартістю 148750,00 грн; плотня вартістю 53 416, 67 грн; склад інвентарний вартістю 29 000,00 грн; пилорама вартістю 17 041, 67 грн; автогараж вартістю 35983,33 грн; силососховище вартістю 63 500,00 грн; механічна майстерня вартістю 308 700, 00 грн; гараж механічної майстерні вартістю 1, 00 грн; гаражні бокси вартістю 323 741, 67 грн; склад ПММ механічної майстерні вартістю 51 583, 33 грн; льох № 1 вартістю 28 275, 00 грн; льох № 2 вартістю 28 275, 00 грн; фруктосховище вартістю 267 883, 33 грн; корівник вартістю 9 000, 00 грн; свинарник-маточник вартістю 1, 00 грн; свинарник - відгодувальник вартістю 1, 00 грн; будівля душу вартістю 8 333, 33 грн; контора вартістю 47 833, 33 грн; майстерня-кузня вартістю 56 333, 33 грн; піч для обжигу вартістю 134 590, 00 грн; склад ПММ вартістю 28 583, 33 грн, загальною вартістю за результатами незалежної оцінки - 1 640 826, 32 гривень.

33. Ліквідатором на виконання ухвали суду та рішення комітету кредиторів ДСП "Оберіг" від 25.08.2021, у відповідності до ст. 68-89 Кодексу України з процедур банкрутства 02.11.2021 було підписано договір з оператором авторизованого електронного майданчика - ТОВ "Українська універсальна біржа" на організацію проведення аукціону та 02.11.2021р. через авторизований електронний майданчик ТОВ "Українська універсальна біржа", в електронній торговій системі "Прозорро" розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна банкрута ДСП "Оберіг", проведення якого призначено на 22.11.2021. Аукціон з продажу майна банкрута ДСП "Оберіг" призначений на 22.11.2021, не відбувся за відсутності учасників. Ліквідатором 22.11.2021 розміщено оголошення про проведення першого повторного аукціону з продажу майна банкрута ДСП "Оберіг", проведення якого призначено на 03.12.2021. Аукціон з продажу майна банкрута ДСП "Оберіг", призначений на 03.12.2021 не відбувся за відсутності учасників.

34. Ліквідатором, 03.12.2021, розміщено оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута ДСП "Оберіг" проведення якого призначено на 14.12.2021.

35. 14.12.2021 відбувся другий повторний аукціон. Переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Локвуд" (код 39911660) з пропозицією 659612,19грн. та підписано відповідний протокол. Переможець сплатив запропоновану ціну лота на ліквідаційний рахунок ДСП "Оберіг". Між переможцем аукціону ТОВ "Локвуд" та ліквідатором ДСП "Оберіг" 04.01.2022 підписано акт №UA-PS-2021-12-03-000030-1/1 про придбання майна на аукціоні, акти прийому передачі майна, придбаного на аукціоні та акт прийому-передачі документації на майно, придбане на аукціоні.

36. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у межах справи про банкрутство ДСП "Оберіг" №Б-24/158-07 Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Харківській області та Фонду Державного майна України ініціював оскарження електронного аукціону від 14.12.2021, оформленого протоколом №UA-PS-2021-12-03-000030-01 від 14.12.2021, звернувшись до Господарського суду Харківської області із позовом у справі №Б-24/158-07(922/5190/23).

37. Позовні вимоги було мотивовано тим, що аукціон з продажу майна банкрута, ДСП "Оберіг" (21 майновий об`єкт) було проведено з порушенням норм чинного законодавства, а саме без рецензування звіту про оцінку майна боржника, з використанням недостовірної оцінки майна та, як наслідок, за заниженою ціною, що є підставою для визнання результатів аукціону недійсними.

38. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі №Б-24/158-07(922/5190/23), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні вказаного позову.

39. Суд другої інстанції встановив, що в ході розгляду справи №Б-24/158-07(922/5190/23) судами першої та апеляційної інстанції було розглянуто доводи прокурора, якими він обґрунтовував позовні вимоги, та зазначено, що чинним законодавством не передбачено обов`язковість проведення рецензії звіту про оцінку майна, а обов`язковою умовою для проведення рецензування звіту про оцінку майна є надходження відповідного запиту, серед іншого, письмового запиту органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, однак станом на дату проведення оспорюваного аукціону (14.12.2021) та до 24.05.2023 (лист Фонду державного майна України «Щодо рецензування звіту про оцінку» №10-58-12898 від 24.05.2023) жоден з учасників у справі про банкрутство, в тому числі і прокурор, не звертався із вимогою провести рецензування висновку про оцінку майна; запит на рецензування звіту про оцінку майна ДСП "Оберіг" поданий через 1,5 року після реалізації майна банкрута на аукціоні; з аналізу наданої прокурором рецензії на звіт про оцінку майна ДСП "Оберіг" убачається, що остання свідчить лише про недоліки, які були допущені оцінювачем при проведенні оцінки, при цьому позивачем не надано звіту про оцінку майна ДСП Оберіг, який би визначав вищу вартість майна ДСП Оберіг, ніж вартість, яка вказана в звіті про оцінку майна ДСП Оберіг від 03.06.2021, прокурор не звертався до суду з клопотанням про призначення експертизи з метою визначення дійсної вартості майна ДСП "Оберіг". Отже, твердження позивача щодо заниження вартості майна банкрута, як підстави для недійсності результатів проведення електронного аукціону від 14.12.2021, суди визнали такими, що не підтверджуються жодними доказами. Також судами було встановлено, що майно було продано на аукціоні за ціною попиту на нього, з урахуванням стану цього майна, та зазначено, що прокурор не довів тверджень про імовірність реалізації майна боржника за заниженою ціною та на умовах, що не відповідають інтересам кредиторів. Щодо посилань ліквідатора на не відображення ліквідатором, як замовником аукціону, відомостей про земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, споруди, які продавалися на аукціоні, судовими рішеннями у справі №Б-24/158-07(922/5190/23) встановлено, що ліквідатором 03.12.2021 розміщено оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ДСП "Оберіг" (https://sale.uub.com.ua/auction/UA-PS-2021-12-03-000030-1/), в якому в загальному описі аукціону зазначена інформація, у тому числі стосовно відомостей про земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що належать ДСП Оберіг. З урахуванням викладеного, Східний апеляційний господарський суд у постанові від 21.05.2024 погодився з висновками Господарського суду Харківської області про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання недійсними результатів проведення електронного аукціону від 14.12.2021, оформлених протоколом №UA-PS-2021-12-03-000030-01 від 14.12.2021.

40. Окрім того, під час розгляду господарським судом справи №Б-24/158-07 було встановлено такі обставини: дебіторська заборгованість ДСП "Оберіг" відсутня; 03.10.2022 ліквідатором закрито ліквідаційний рахунок ДСП "Оберіг" в ПАТ "Приватбанк"; документи, що підлягають довгостроковому зберіганню передані на зберігання до КП "Міський архів" згідно довідки №80 від 09.04.2010 та акту приймання-передавання від 09.04.2010, печатку круглу та штамп кутовий Державного сільськогосподарського товариства "Оберіг" знищено 22.11.2023, про що складено відповідний акт. Кошти, отримані від реалізації майна банкрута, направлено на: погашення вимог по заробітній платі - 102150,82грн; оплату послуг оцінки майна - 15300,00грн., оплату послуг нотаріуса за депонування заробітної плати - 9000,00 грн, оплату послуг арбітражного керуючого, згідно ухвали суду від 16.02.2021 - 498601,00 грн та згідно ухвали суду від 29.02.2024 - 32983,15грн.; послуги банку -1577,22 грн.

41. Ліквідатором банкрута складено реєстр непогашених вимог кредиторів ДСП "Оберіг", відповідно до якого загальна сума непогашених кредиторських вимог становить 2008871,44 грн.

42. 06.12.2023 голова комітету кредиторів направив до господарського суду клопотання, в якому просив суд розглянути наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс та постановити ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію юридичної особи ДСП "Оберіг".

43. Як встановлено судами, ліквідаційна процедура у цій справі № Б-24/158-07 триває з 2009 року, ліквідатори боржника неодноразово змінювалися; арбітражний керуючий Шуба В.І. виконує обов`язки ліквідатора ДСП "Оберіг" з 2016 року.

44. За цей час, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, ліквідатором вжито заходи з виявлення та продажу майна боржника, здійснено інші дії, передбачені чинним законодавством про банкрутство.

45. Скаржник, серед іншого, посилається на те, що вивченням інформації з відповідних реєстрів встановлено, що об`єктом обтяження у вигляді арешту нерухомого майна виступав гуртожиток №3 за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, м.Південне, вул. Молодіжна, буд.16; ліквідатором до затвердження звіту не вжито заходів щодо передачі гуртожитку органу місцевого самоврядування, у звіті не висвітлено матеріально-правових характеристик гуртожитку як об`єкта нерухомості, підстав для виникнення права власності боржника на гуртожиток.

46. Однак, як встановив апеляційний господарський суд, прокурором не доведено наявність у боржника такого об`єкта нерухомості. Натомість, згідно з поясненнями ліквідатора, на території м. Південне вулиці Молодіжної не існує, а право власності на будівлю гуртожитку №3, розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, с-ще Першотравневе вул. Молодіжна 1-Б, з 15.05.2007 зареєстровано за фізичною особою.

47. Скаржник вважає, що у звіті ліквідатора не висвітлено питань щодо вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, не здійснено аналізу договорів та інших правочинів банкрута з метою визначення їх законності, не вжито інших заходів, спрямованих на виявлення та повернення активів банкрута, що свідчили б про безсумнівну повноту дій ліквідатора, також звіт ліквідатора не містить висновків щодо наявності/відсутності підстав покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.

48. З цього приводу слід зазначити, що процедура банкрутства є унікальним процесом, який характеризуються специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

49. Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.(висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2024 №910/19325/13)

50. Тобто під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність, виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

51. Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, свідчить про відсутність у нього зацікавленості у ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.

52. При цьому, кредитори за умови непогодження з роботою ліквідатора, з належним виконанням покладених на нього функцій, вправі були подавати до суду скарги на його дії або бездіяльність, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, чого у цій справі судами не встановлено.

53. Прокурор також зазначив, що звіт ліквідатора розглянуто формально, судом не заслухано зміст та підстави вимог і заперечень щодо предмета позову учасників справи, не надано можливості надати пояснення по суті спору, не з`ясовано обставин справи та не досліджено докази, що свідчить про застосування судом «правового пуризму» та надмірного формалізму, не з`ясовано аргументів прокурора, його позиції щодо можливості затвердження звіту ліквідатора.

54. Однак прокурором не конкретизовано, які саме докази не були досліджені господарським судом та які слушні заперечення прокурора не були почуті. Також, як встановлено апеляційним господарським судом, за час здійснення ліквідаційної процедури ДСП "Оберіг" слухання звіту ліквідатора неодноразово відкладалося саме з причин необхідності виконання всієї повноти дій по проведенню ліквідаційної процедури, у судових засіданнях розглядались поточні звіти ліквідатора, кожний учасник справи, в тому числі, і прокурор, мав змогу висловити свою правову позицію та зауваження щодо перебігу ліквідаційної процедури.

55. Тому колегія суддів не вбачає формалізму у діях суду першої інстанції, який у судовому засіданні 21.03.2024 постановив оскаржувану ухвалу на підставі тих відомостей та обставин, що були з`ясовані ним раніше.

56. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів.

57. Отже, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

58. З огляду на викладене, аргументи скаржника визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

59. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

60. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

61. Згідно частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

62. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

63. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

64. Як вбачається з касаційної скарги, здебільшого аргументи скаржника дублюють аргументи апеляційної скарги прокурора та фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

65. Крім того, на висновки у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у цій справі доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що ліквідатором в повній мірі виконано обов`язки та вжито всіх встановлених Кодексом України з процедур банкрутства заходів, а також щодо того, що ліквідатором виконані усі необхідні дії, спрямовані на здійснення ліквідаційної процедури.

66. Також, колегія суддів звертає увагу, що ліквідаційна процедура у цій справі триває з 2009 року, тобто більше 15 років.

67. Водночас, процедури банкрутства мають строковий характер.

68. Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

69. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

70. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

71. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

72. Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

73. Отже, подальше здійснення провадження у цій справі про банкрутство, з огляду на встановлені обставини вчинення ліквідатором усіх необхідних дій, спрямованих на здійснення ліквідаційної процедури, порушувало б право на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи та унеможливило б дотримання балансу інтересів кредиторів і боржника під час такого судового провадження.

74. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

75. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

76. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

77. Згідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

79. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

80. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

81. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

83. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

84. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків попередніх судових інстанцій, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

85. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 у справі № Б-24/158-07 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков