ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № П/811/1357/17
адміністративне провадження № К/9901/47483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя -Рідзель О.А. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 (судді - Федотов І.В., Губська Л.В., Літвіна Н.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа - Кропивницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову щодо видачі довідки за 2017 рік для подання до Кропивницького об`єднаного УПФУ з метою перерахування щомісячного довічного грошового утримання про те, що станом на 1 січня 2017 року розмір щомісячної суддівської винагороди відповідно до вимог пункту 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3, 5 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI становить 56320 грн. (посадовий оклад судді апеляційного суду Кіровоградської області відповідно до вимог п. 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, що становить 35 200 гривень + щомісячна доплата за вислугу років 60% від посадового окладу, що становить 21120 грн.);
- зобов`язати надати довідку за 2017 рік для подання до Кропивницького об`єднаного УПФУ з метою перерахування щомісячного довічного грошового утримання про те, що станом на 1 січня 2017 року розмір щомісячної суддівської винагороди відповідно до вимог пункту 22, 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3, 5 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI становить 56320 грн. (посадовий оклад судді апеляційного суду Кіровоградської області відповідно до вимог п. 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та згідно ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, що становить 35200 гривень + щомісячна доплата за вислугу років 60% від посадового окладу, що становить 21120 грн.).
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 займав посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 №1515-VIII позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Кропивницькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій та статус суддів».
У зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати та збільшенням суддівської винагороди працюючого за відповідною посадою судді, позивач 02.08.2017 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати довідку про розмір грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із встановленого ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розміру мінімальної заробітної плати, а саме - 3200 грн.
Листом від 03.08.2017 №265/17 відповідач надав відповідь, в якій відмовив у наданні такої довідки, оскільки судді апеляційного суду Кіровоградської області до проходження ними кваліфікаційного оцінювання передбаченого Законом №1402 отримують суддівську винагороду виходячи з посадового окладу для судді місцевого суду, який становить 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, тобто з 01.01.2017 - 1600 грн., на підставі п. 23 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ з урахуванням Закону України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, а відповідно і збільшення суддівської винагороди працюючого за відповідною посадою судді, з огляду на що, у серпні 2017 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати довідку про розмір грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із встановленого ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розміру мінімальної заробітної плати, у видачі якої відповідачем було протиправно відмовлено.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатки на оплату праці суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000,00 грн, не передбачені, відповідач не мав правових підстав для видачі позивачеві довідки про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, у іншому розмірі, який не передбачений Законами України №1402, №2453 та штатним розписом апеляційного суду Кіровоградської області.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які, на його думку, підлягають скасуванню.
Зокрема, посилався на те, що судами не надано належної оцінки зазначеним ним у позовній заяві рішенням Конституційного Суду України, відповідно до висновків якого, зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України.
Крім того, наголошував на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а тому ніхто не має права позбавляти його гарантованих та вже наданих законом прав.
Покликався на те, що має право на перерахунок отримуваного ним довічного грошового утримання у випадку зміни заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді, на якій він працював та був звільнений у відставку, оскільки Законом №1774-VІІІ не внесено змін до Закону №1402-VIII чи до Закону №2453-VI у частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому зважаючи на приписи частини першої статті 135 Закону №1402-VIII відсутні законодавчі підстави враховувати пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VІІІ при нарахуванні суддівської винагороди.
Крім того, покликався на те, що штатний розпис апеляційного суду Кіровоградської області не є законом, а тому посилання судів на те, що штатним розписом не передбачено видатки на оплату праці судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання в розмірі 32000 грн., є необгрунтованим.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Спірним у цій справі є правомірність відмови відповідача у видачі позивачу довідки про розмір грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із встановленого ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розміру мінімальної заробітної плати, а саме - 3200 грн.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постанові від 07.02.2018 у справі №825/933/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Згідно частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до пункту 22 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Згідно пункту 23 зазначеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Конституційний Суд України зазначив, що < "передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави">.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, ураховуючи, що Законом №1801-VІІІ видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн. не передбачені, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди, поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.»
У постанові від 25.06.2020 у справі №П/811/1404/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «….Закон №1774-VІІІ не містить вказівки щодо незастосування п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до Законів України №1402-VIII та №2453-VI.
Отже, законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн.
Крім того, таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, позаяк для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.»
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №805/2364/17, від 25.04.2018 у справі №820/2640/17, від 10.07.2019 №820/3217/17, від 30.07.2019 №820/1850/17, від 30.01.2020 №П/811/1358/17.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звільнений у відставку до набрання чинності Законом №1402-VIII та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).
Також судами встановлено, що згідно штатного розпису апеляційного суду Кіровоградської області підвищення розміру суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідних посадах, не відбулось, позивачем доказів такого підвищення не надано, відтак передбачені законом підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді не настали і підстави для видачі довідки для такого перерахунку відсутні.
За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність відмови відповідача видати позивачу довідку для перерахунку довічного грошового утримання та прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги таких висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись ст. 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адмінстративного суду від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М.Кравчук