ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № П/811/1507/16
адміністративне провадження № К/9901/32645/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №П/811/1507/16 за позовом Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна підприємства, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (суддя Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А. Дадим Ю.М.),
ВСТАНОВИВ:
Кропивницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області звернулась до адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна підприємства.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кропивницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №П/811/1507/16.
Ухвалою суду від 27.05.2022 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 30.05.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган викладає обставини справи, посилається на те, що судами не надано правову оцінку та не досліджено документальні докази. Позивач зазначає, що останнім доведено суду, що контролюючим органом вжито всіх заходів щодо стягнення боргу з відповідача, саме поданням позову у відповідності до вимог статті 95 КАС України та позовною заявою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, тим самим податковий орган реалізувавши своє право, зміг би наповнити бюджет України коштами, як стягненими за рахунків відповідача, так і за рахунок реалізації майна, адже це є головним завданням податкового органу. У касаційній скарзі податковий орган не вказує норми права, які, на думку позивача, судами першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення, порушено. Кропивницька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Натомість, відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що майно, яке описано податковим органом, не належить на праві власності відповідачу, а перебуває у його володінні, у зв`язку з чим, воно не може бути використано як джерело погашення податкового боргу. Доводи податкового органу спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2018, 20.10.2014 та 18.07.2016 з державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» стягнуто податкові борги на суми 1157376,27 грн., 87453,90 грн. і 1901829,44 грн. (т. 1 а.с. 25-26, 189-193).
На виконання зазначених постанов податковим органом виставлялися інкасові доручення у серпні, вересні та жовтні 2016 року щодо стягнення коштів з рахунків у банках, які повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів (т. 1 а.с. 34-67).
10.06.2016 податковим органом складено акт опису майна №13, в який включено майно, котрим володіє відповідач, а також зареєстровано обтяження майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ), що підтверджується відповідними витягами з зазначених реєстрів (т. 1 а.с.27-32).
У зв`язку з тим, що за відповідачем, станом на 01.06.2017 рахується податковий борг за зазначеними судовими рішеннями в розмірі 1736348,88 грн. (т. 2 а.с.125-126), позивач звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що майно, яке описано податковим органом, не належить на праві власності відповідачу, а перебуває у його володінні, у зв`язку з чим, воно не може бути використано як джерело погашення податкового боргу.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1.175 статті 175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Рішення суду щодо надання дозволу, згідно з пунктом 95.3 Податкового кодексу України, є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
У справі, що розглядається судами з`ясовано, що судовими рішеннями з Підприємства стягнуто податкові борги на суми 1157376,27 грн., 87453,90 грн. і 1901829,44 грн.
До податкового органу повернулись інкасові доручення, згідно яких банківські установи сповістили про неможливість стягнення коштів з рахунків Підприємства (відсутність коштів).
Податковий орган склав акт опису майна, в який включив майно, котрим володіє відповідач.
Обтяження майна зареєстровані в державних реєстрах обтяжень рухомого та нерухомого майна.
До згаданого списку майна увійшли основні фонди (об`єкти нерухомості та обладнання).
Згідно інформації податкового органу станом 01.06.2017 податковий борг Підприємства за згаданими судовими рішеннями становить 1736348,88 грн.
В матеріалах справи міститься повідомлення Фонду державного майна України, що останній не є органом управління Підприємства.
Державний концерн "Укроборонпром" (далі - Концерн) повідомив, що є уповноваженим суб`єктом з управління майном Підприємства.
Податковий орган не звертався до Концерну за погодженням стосовно реалізації описаного майна.
Відповідно до Статуту підприємства, затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 27.09.2012, Державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» (змінено назву Державне підприємство "Ремонтний завод радіотехнічного обладнання") засноване на державній формі власності та передано в управління Державного концерну «Укроборонпром».
Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
При цьому, частиною 1 статті 2 Закону України «Про особливості управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» передбачено, що до об`єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну «Укроборонпром»; майно, передане в установленому порядку Державному концерну «Укроборонпром».
Статутом Державного концерну «Укроборонпром», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №93, передбачено, що Концерн відповідно до законодавства має право забезпечувати в установленому законом порядку ефективне управління об`єктами майнового комплексу його учасників для реалізації прав держави як власника таких об`єктів з метою підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу.
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Статуту Підприємства його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Підпунктом 4.7 пункту 4 цього ж Статуту визначено, що відчуження Підприємства майнових об`єктів, що належить до основних фондів, здійснюється виключно на конкурентних засадах за погодженням з Концерном в порядку, встановленому законодавством.
Приписами частини 2 та 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.
Загальнодержавне значення мають об`єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.
Об`єкти державної власності, вказані у частині другій цієї статті, не підлягають приватизації незалежно від їх включення до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України.
З повідомлень Концерну слідує, що робота Підприємства забезпечує обороноздатність держави. Основні фонди Підприємства не підлягають приватизації.
Таким чином, майно відповідача є об`єктом управління, що здійснюється уповноваженим суб`єктом господарювання в оборонно-промисловому комплексі.
Як слідує, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
В силу пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог підпункту 87.3.2 цього Кодексу, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.
Таким чином, майно, яке описано податковим органом, не належить на праві власності Підприємству, а перебуває лише у його володінні. Отже, воно не може бути використане як джерело погашення податкового боргу.
Статтею 96 Податкового кодексу України передбачений окремий порядок застосування заходів стягнення податкового боргу із зазначеної категорії платників податків за рахунок їх майна, а саме: у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи констатували, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Кропивницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області здійснювалися заходи на виконання вимог підпунктів 96.2.1 - 96.2.4 пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що майно відповідача є об`єктом управління, що здійснюється уповноваженим суб`єктом господарювання в оборонно-промисловому комплексі. Таким чином, майно, яке описано податковим органом, не належить на праві власності відповідачу, а перебуває у його володінні, у зв`язку з чим, воно не може бути використано як джерело погашення податкового боргу.
КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими.
Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Правилами частини другої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №П/811/1507/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду