ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

справа № П/811/25/18

адміністративне провадження № К/9901/60211/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів -Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 (суддя - Брегей Р.І.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі №П/811/25/18.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) від 12.09.2017 № 0003631303.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що під час проведення перевірки контролюючий орган не врахував, що в ціні реалізації товару було включено податок на додану вартість, тоді як дохід не перевищував 1000000 грн., тому обов`язку реєструватись платником податку на додану вартість 01.07.2016 не виник. Судами першої та апеляційної інстанцій не дослідили зазначені обставини, що призвело до неправильного застосування норми матеріального права, а саме пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 30.06.2017.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДФС у Кіровоградській області складено акт від 31.08.2017 № 268/11-28-13-03/ НОМЕР_1 , в якому, зокрема відображено висновки про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.10, 201.14 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання податку на додану вартість на загальну суму 77533,05 грн., в тому числі: за період з 11.07.2016 по 31.07.2016 - 20861,84 грн., серпень 2016 року - 13034,40 грн., вересень 2016 року - 3262,67 грн., жовтень 2016 року - 4645,30 грн., листопад 2016 року - 5303,62 грн., грудень 2016 року - 7447,55 грн., січень 2017 року - 4663,89 грн., лютий 2017 року - 1147,25 грн., березень 2017 року - 2165,29 грн., квітень 2017 року - 2624,96 грн., травень 2017 року - 4273,70 грн., червень 2017 року - 8102,58 грн.

Такі висновки обґрунтовано тим, що на підставі наданих Книг обліку розрахункових операцій та даних Z-звітів денних (фіскальні чеки) перевіркою встановлено факт отримання позивачем через реєстратори розрахункових операцій готівкових коштів від реалізації підакцизної групи товарів кінцевому споживачу за період з липня 2015 року по червень 2016 року включно на загальну суму 1028531,18 грн., у зв`язку із чим відповідачем встановлено порушення п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України щодо не проведення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Відповідачем визначено базу оподаткування операцій з постачання товарів починаючи з 11.07.2016.

Позивачем не включено до обсягу поставки кошти, отримані від реалізації підакцизної групи товарів через реєстратори розрахункових операцій за період з 11.07.2016 по 30.06.2017 на загальну суму 387665,27 грн. та не визначено податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 77533,05 грн.

На підставі названого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 № 0003631303, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 77533,05 грн. та накладено штрафну санкцію в сумі 19383,26 грн.

Приймаючи рішення про відмову в позові суди попередніх інстанцій про правомірність нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пунктом з підстав недотримання позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України

Відповідно до абзацу 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що, зокрема підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, визначені у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, податкове законодавство пов`язує виникнення в особи обов`язку із реєстрації платником податку на додану вартість із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Як вбачається з акту перевірки, наявність у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість податковий орган встановив на підставі суми виручки (1028531,18 грн.), отриманої ФОП ОСОБА_1 у період з липня 2015 року по червень 2016 року на підставі наданих Книг обліку розрахункових операцій та даних Z-звітів денних (фіскальні чеки).

Проте, під час вирішення справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися документи, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення граничного обсягу операцій, який дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість, та не перевірено дотримання відповідачем методології, встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Такі обставини входять до предмету доказування у цій справі та підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів.

Вимоги частин четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

У порушення вищезазначених положень процесуального законодавства судами попередніх інстанцій не перевірено правильності обчислення відповідачем загального обсягу здійснених позивачем операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню (без урахування податку на додану вартість) за період з липня 2015 року по червень 2016 року у порядку, встановленому пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про недотримання судами попередніх інстанцій одного із основоположних принципів адміністративного судочинства - офіційного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, що потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №П/811/25/18 скасувати.

Справу №П/811/25/18 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова