ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №П/811/3240/15

адміністративне провадження №К/9901/26676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Хилько Л.І. від 11 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Шальєвої В.А., Білак С.В. від 27 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» до Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Управління Державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» (далі - позивач, Товариство) до Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач 1, ОДПІ, контролюючий орган) та Управління Державної казначейської служби України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (далі - відповідач 2, УДКС) про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2014 року в розмірі 101373,59 грн. та пені в розмірі 13078,03 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що внаслідок набрання законної сили постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №П/811/1535/14, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ОДПІ №0000011520 від 29 квітня 2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 101373,59 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в розмірі 25343,40 грн., мало правомірні очікування, що контролюючий орган протягом п`яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач 1 не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування. Крім того на суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року в розмірі 101373,59 грн. та пеню, нараховану на суму невідшкодованого податку, в розмірі 13078,03 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОДПІ протиправно не подано протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, та узгодження суми податку в розмірі 101373,59 грн., визначеної Товариством у декларації за січень 2014 року та заявленої до відшкодування, до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, адже обставини набрання законної сили судовим рішенням в силу вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України зобов`язують орган державної податкової служби вчинити такі дії. Також суд визнав наявність підстав для відшкодування позивачу пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 цього Кодексу за 144 календарних днів (з 12 червня 2015 року по 02 листопада 2015 року).

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 січня 2016 року визнав нечинною постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року в частині стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 101373,59 грн. та в цій частині провадження у справі закрив, задовольнивши заяву Товариства про відмову від позову в частині позовних вимог у зв`язку із частковим виконанням у добровільному порядку ухваленого судового рішення; в іншій частині (щодо стягнення пені в розмірі 13078,03 грн.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав законним та обґрунтованим судове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, однак з огляду на обставини, які виникли після його ухвалення, та положення статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи; далі - КАС України) визнав таке рішення у частині позовних вимог нечинним і закрив у такій частині провадження у справі.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, відповідач 1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, не погоджується із рішенням як суду першої інстанції, так і апеляційного суду у частині вирішення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства пені, нарахованої на суму невідшкодованого ПДВ, в розмірі 13078,03 грн., яка задоволена за результатами вирішення спору.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначив, що у відповідності до чинного на час виникнення спірних відносин Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №68/23 від 03 лютого 2011 року, податкові органи в областях можуть подати до органів казначейства висновок про відшкодування сум ПДВ, які перевищують 100 тис.грн., лише після отримання відповідної інформації від центрального органу державної податкової служби, однак на момент подання апеляційної скарги по цій справі такої інформації отримано не було. Також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій того, що в силу положень статті 200 ПК України та з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту прав платника податку, адже визначений законом порядок не передбачає бюджетного відшкодування у спосіб судового стягнення.

Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У зв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що контролюючим органом за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2014 року складено акт від 08 квітня 2014 року №00038/1520/35712447, у якому не підтверджено задекларовану суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 201860 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом 29 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011520 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 201860 грн. та застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 50465 грн.

Позивач не погодився із згаданим податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його у судовому порядку. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №П/811/1535/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2014 року №0000011520 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 101373,59 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в розмірі 25343,40 грн. Рішення суду набрало законної сили.

За таких обставин, на думку Верховного Суду, оскільки в силу вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження результатів перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та у зв`язку із тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано податкове повідомлення-рішення, яким зменшено заявлену Товариством суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року у розмірі 101373,59 грн., то у відповідача 1, як правильно зазначили суди у цій справі, не було підстав для ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому суди правильно зазначили, що вищенаведені норми ПК України не ставлять здійснення бюджетного відшкодування в залежність від отримання чи неотримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ від центрального органу державної податкової служби (ДФС), а таке повинно здійснюватися у порядку і строки, встановлені законом.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання контролюючим органом до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 03 червня 2014 року (справа №21-131а14).

За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2014 року, кількості днів прострочення та застосованої при розрахунку облікової ставки Національного банку України, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми пені у розмірі 13078,03 грн.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 16 вересня 2015 року (№21-881а15), згідно якої відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, оскільки у справі, що розглядається, суди вирішували спір (у частині позовних вимог, яка оскаржується ОДПІ у касаційній скарзі), який виник між сторонами на підставі пункту 200.23 статті 200 ПК України з приводу права позивача на нарахування та стягнення з Державного бюджету України пені внаслідок несвоєчасного отримання Товариством бюджетного відшкодування ПДВ. Тобто оскаржувані судові рішення у оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові Верховного Суду України, оскільки ухвалені у спорі, що виник у правовідносинах, які не є подібними.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача 1 відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду