ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № П/811/620/17

касаційне провадження № К/9901/47449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області (далі - Інспекція) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя Притула К.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016: № 0003851115 - в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 212138,54 грн.; № 0003831115 - в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 2552,16 грн.

На обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалося на те, що при виплаті заробітної плати Філією «Олександрівський райавтодор» паралельно здійснювалася сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підтверджено розрахунком повноти і своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору Філією «Олександрівський райавтодор» за період з 01.08.2011 по 30.06.2016 включно, який додано до акту перевірки.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016: № 0003851115 - в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 212138,54 грн.; № 0003831115 - в частині донарахування штрафних санкцій у розмірі 2552,16 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: відповідач безпідставно застосував до Філії «Олександрівський райавтодор» штрафні санкції відповідно до статті 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що такий обов`язок позивачем було виконано в повному обсязі, що відображено в акті перевірки, з якого встановлено, що під час виплати заробітної плати податок було утримано в повному обсязі та перераховано до бюджету (а.с. 30-34).

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 04.05.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою і витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: в акті перевірки було вказано, що перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) військового збору встановлено, що станом на 30.06.2016 за даними бухгалтерського обліку по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковується кредитове сальдо 287487,42 грн. (не виплачена заробітна плата), відповідно, рахується і не виплачена сума військового збору; згідно розрахунку штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб штрафна санкція у сумі 288499,19 грн. була застосована згідно статті 127 Податкового кодексу, а штрафна санкція згідно статті 126 цього Кодексу була нарахована окремо; відповідно до розрахунку штрафних санкцій по військовому збору штрафна санкція на суму неперерахованого військового збору була застосована відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України у розмірі 25% та склала 4253,56 грн.

Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 20.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Філії «Олександрівський райавтодор» Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, результати якої оформлені актом від 24.10.2016 № 282/11-26-14-00-26177440, за висновками якого Підприємством були порушені, зокрема, вимоги: підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що мало вираз у неперерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 у сумі 379902,10 грн.; пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, абзаців «а», «г» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що мало вираз у неперерахуванні до бюджету військового збору у загальній сумі 17014,25 грн., що призвело до його заниження на вказану суму.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум з податку на доходи фізичних осіб (починаючи із залишку на 1-е число місяця, в якому проводилася попередня перевірка, до 1-го числа місяця, в якому проводиться ця перевірка) встановлено: залишок сальдо на 01.01.2013 - 116490,76 грн., нараховано податку (за період, який перевірявся) - 1437044,16 грн., перераховано до бюджету - 1173632,82 грн., залишок сальдо на 30.06.2016 - 379902,10 грн., що свідчить про те, що станом на 30.06.2016 загальна сума неперерахованого податку на доходи фізичних осіб становить 379902,10 грн. (розрахунок суми податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб - додаток № 1); перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) військового збору встановлено, що станом на 30.06.2016 за даними бухгалтерського обліку по рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковується кредитове сальдо 287487,42 грн. (не виплачена заробітна плата), відповідно, рахується і не виплачена сума військового збору.

На підставі висновків акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016: № 0003851115, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на 288499,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003831115, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на 17014,25 грн. - за податковим зобов`язанням, на 4253,56 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 825,40 грн. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на платника податку накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач безпідставно застосував до Філії «Олександрівський райавтодор» штрафні санкції відповідно до статті 127 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу за ненарахування, неутримання та несплату (неперерахування) податків, оскільки при розгляді справи встановлено, що такий обов`язок позивачем було виконано в повному обсязі, що відображено в акті перевірки, з якого встановлено, що під час виплати заробітної плати податок було утримано в повному обсязі та перераховано до бюджету (а.с. 30-34).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої правової оцінки обставинам, викладеним у пункті 3.5.4 «Перевірка повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб» щодо наявності у Філії Підприємства заборгованості по заробітній платі працівникам, а також заборгованості з податку на доходи фізичних осіб (арк. справи 27-29), та, відповідно, обставинам щодо сплати до бюджету військового збору (арк. справи 39), доказів, які підтверджують/спростовують зазначені обставини не витребували, тоді як Підприємство у позовній заяві посилалося на своєчасну сплату таких податків та зборів, на підтвердження чого вказувало на наявність у нього розрахунку повноти і своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору Філією «Олександрівський райавтодор» за період з 01.08.2011 по 30.06.2016 включно, який додано до акту перевірки, тоді як Інспекція, в свою чергу, в обґрунтування своїх доводів посилалась на розрахунок суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (додаток № 1 до акту). При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували/спростовували доводи жодної із сторін.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Згідно частини другої статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.Я.Олендер