ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № П/811/650/16

касаційне провадження № К/9901/39800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 (суддя - Мельник О.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Прокопчук Т.С., Чабаненко С.В.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - ОДПІ у Кіровоградській області, Інспекція) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, із урахуванням зави про уточнення позовних вимог, у якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21.04.2016 №55-17 Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про сплату податкового боргу з єдиного податку у сумі 8 796, 37грн; визнати протиправними дії Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградські області щодо відображення в інтегрованій картці платника (далі у тексті - ІКП) ФОП ОСОБА_1 суми податкового боргу з єдиного податку за четвертий квартал 2015 року у сумі 8 796, 37грн та пені нараховану на цю суму з дати нарахування цих сум; зобов`язати Світловодську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФОП ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку за четвертий квартал 2015 року у сумі 8 796, 37 грн згідно платіжного доручення від 19.10.2015 №126 відповідно до призначень платежів; зобов`язати Світловодську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФОП ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 17 732, 50 грн згідно з платіжного доручення №52 від 23.06.2016 року відповідно до призначень платежів; скасувати (виключити) суми податкового боргу та пені нарахованих на вказану суму з дати нарахування цих сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.04.2016 отримав податкову вимогу від 21.04.2016 №55-17 про сплату податкового боргу в сумі 8 796, 37 грн. Позивач зазначав, що 19.10.2015 у строк, визначений положеннями Податкового кодексу України, подав платіжні доручення ПАТ «УКРІНБАНК» до сплати податкових зобов`язань перед бюджетом. Проте, переказ коштів банком виконано не було, у зв`язку із чим виник податковий борг. Так, позивач вважає, що даний борг виник не з його вини, а оскаржувана податкова вимога винесена безпідставно.

Відповідач проти позову заперечував та вважав, що податкова вимога є законною і обґрунтованою, просив у позові відмовити повністю.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 22.08.2016 позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 Інспекція подала апеляційну скаргу, у якій просила суд скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 апеляційну скаргу задоволено частково: постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 скасовано в частині, відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині: визнання протиправними дій Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградські області щодо відображення в ІКП ФОП ОСОБА_1 суми податкового боргу з єдиного податку за четвертий квартал 2015 року в сумі 8 796, 37 грн та пені нараховану на цю суму з дати нарахування цих сум; зобов`язання Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФОП ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку за четвертий квартал 2015 року в сумі 8 796, 37 грн згідно платіжного доручення №126 від 19.10.2015 відповідно до призначень платежів; зобов`язання Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області внести зміни до ІКП ФОП ОСОБА_1 шляхом відображення сплати податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку за перший квартал 2016року в сумі 17 732, 50 грн згідно платіжного доручення №52 від 23.06.2016 відповідно до призначень платежів; скасування (виключення) суми податкового боргу та пені нарахованих на вказану суму з дати нарахування цих сум. В іншій частині постанову залишити без змін.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу, відповідач обґрунтував лише цитуванням резолютивних частин рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також зазначенням того, що відповідно до даних інтегрованої картки платника у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг у сумі 8 796, 37 грн, а згідно з вимог статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.12.2021 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 07.12.2021.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанції встановили, що ОСОБА_1 з 01.03.2012 зареєстрований фізичною особою - підприємцем та є платником єдиного податку. Так, 19.10.2015 ним самостійно визначена сума єдиного податку до сплати за IV квартал 2015 року у сумі 8 796, 37 грн була відповідно до платіжного доручення № 126 сплачена до ПАТ «УКРІНБАНК», що здійснював обслуговування поточного рахунку ФОП ОСОБА_1 , на повну суму належних до сплати податкових зобов`язань перед бюджетом, що і підтверджується відповідним платіжним дорученням № 126 від 19.10.2015 виданим СЦВ ПАТ "УКРІНБАНК".

24.12.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову за № 934 "Про віднесення ПАТ "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних", а з 25.12.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, про що повідомлено позивача листом №2074/012-16 від 03.03.2016.

21.04.2016 у зв`язку із ненадходженням від ФОП ОСОБА_1 до бюджету задекларованого єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 8 796, 37 грн відповідачем сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу від №55-17.

Не погоджуючись із правомірністю податкової вимоги, позивач оскаржив її у адміністративному порядку, за результатами якого вказане рішення контролюючого органу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідальність платника податку закінчується моментом подання до банку платіжного доручення на сплату відповідного податку, що підтверджується виключно платіжним дорученням із відміткою банку про його проведення. Фактичне ж надходження коштів до державного бюджету - це вже відповідальність самого банку. Таким чином, у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття спірної податкової вимоги, а тому вона підлягає скасуванню. Сума податку вже фактично сплачена, але в картці рахується як наявна заборгованість, що порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу.

Із даним висновком суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції зазначивши, подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 19.10.2015 до СЦВ ПАТ «УКРІНБАНК» платіжного доручення № 126 та прийняття його Банком, спрямоване на перерахування до бюджету єдиного внеску на суму 8 796, 37 грн за IV квартал 2015 року, підтверджує виконання обов`язку позивача зі сплати цього внеску та неперерахування Банком цієї суми внеску не може бути наслідком пред`явлення до позивача вимоги про перерахування цього податкового платежу до бюджету.

Однак, щодо решти позовних вимог апеляційний суд дійшов висновку про те, наслідком скасування податкової вимоги від 21.04.2016 №55-17 є виключення з ІКП ФОП ОСОБА_1 відомостей про наявність податкового боргу на суму 8 796,37 грн, а тому не підлягають нарахуванню і будь-які штрафні (фінансові) санкції та/або пеня у зв`язку із ненадходженням цієї суми до бюджету через її неперерахування ПАТ «УКРІНБАНК». Мотивуючи такий висновок тим, що правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України, способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена інформація в цій системі є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 ПКУ податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 ПКУ податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПКУ виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 14.1.175 статті 14 ПКУ передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 14.1.153 статті 14 ПКУ визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Положеннями статті 59 ПКУ установлено, що в разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що внаслідок невиконання податкового зобов`язання зі сплати самостійно визначеного авансового внеску з податку на прибуток через неправомірні дії обслуговуючого банку у позивача утворилася податкова заборгованість.

Відповідно до абзацу другого пункту 59.3 статті 59 ПКУ (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань без прийняття податкових повідомлень-рішень та/або направлення податкової вимоги не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності).

Отже, обов`язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

У матеріалах справи наявний лист Світловодського відділення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Кіровоградській області датований 31.07.2017, відповідно до змісту якого 20.07.2016 недоїмка позивача погашена, вимога від 21.04.2016 №55-17 - анульована у зв`язку із тим, що платником здійснено оплату самостійно задекларованої суми єдиного податку за І квартал 2016 року в сумі 17 732, 50 грн.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Як вбачається із ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2017, якою залишено без розгляду заяву ФОП ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, посилаючись на вказаний вище лист відповідача суд дійшов висновку про те, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 виконана контролюючим органом з власної ініціативи в повному обсязі.

Водночас, у матеріалах справи наявні долучені позивачем довідка від 22.06.2016 разом із актом звірки від 21.06.2016 №492-07 про те, що станом на дату його складання - 21.06.2016 - у позивача наявний борг з єдиного податку за 4 квартал 2015 року у сумі 8 796, 37, борг за 1 квартал 2016 року у сумі 17 732, 50 грн. Разом згідно з актом звірки - 26 528, 87 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на дату подання до суду заяви про зміну позовних вимог до суду першої інстанції - 02.07.2016 - позивач зазначає, що ним сплачено відповідно до платіжного доручення від 23.06.2016 єдиний податок за перший квартал 2016 року в сумі 17 732, 50 грн із зазначенням призначення платежу сплата єдиного податку за перший квартал 2016 року. Крім цього, вказує, що він подав повторно заяву до Світловодської ОДПІ про зарахування даної суми саме за перший квартал 2016 року, а не в порядку черговості здійснення зарахувань платежів за четвертий квартал 2015 року. Однак, зазначає, що пропри його звернення відповідач не вніс зміни до ІКП ФО-П ОСОБА_1 та здійснив зарахування платежу з єдиного податку за перший квартал 2016 року (здійснений 23.06.2016) у рахунок погашення податкового боргу (зобов`язання, яке оскаржується в судовому порядку) з єдиного податку за четвертий квартал 2015 року.

Суди попередніх інстанцій не дослідили у повному обсязі надані докази, не з`ясували стан змін в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 на дату розгляду справи у жодній з інстанцій, не витребували інші докази фактичного виконання податкової вимоги чи наявності підстав її відкликання у випадках та порядку, передбачених відповідними положеннями Податкового кодексу України та не надали будь-якої правової оцінки даним обставинам.

Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи судом апеляційної інстанції вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова