ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

справа № П/811/784/16

касаційне провадження № К/9901/41664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя - Л.І. Хилько Л.І., судді - Брегей Р.І., Жук Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 року в розмірі 1747648,08 грн на підставі поданої декларації з податку на додану вартість від 22.02.2016; зобов`язати відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми податку на додану вартість, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 року в розмірі 1747648,08 грн на підставі поданої декларації з податку на додану вартість від 22.02.2016.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 року в розмірі 1747648,08 грн на підставі поданої декларації з податку на додану вартість від 22.02.2016, зобов`язав відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми податку на додану вартість, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 року в розмірі 1747648,08 грн на підставі поданої декларації з податку на додану вартість від 22.02.2016.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачем зараховано дану суму до податкового кредиту, але не враховано в формулі, встановленої пунктом 200-1.3 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, чим порушено вимоги пункту 200-1.3 статті. 200 та пункту 34-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Суди дійшли висновку, що відповідачем протиправно не забезпечено автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, включеної до податкового кредиту у січні 2016 року у розмірі 1747648,08 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість за податковими накладними, складеними до 01.07.2015.

ДФС України оскаржило судові рішення попередніх інстанцій до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДФС України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначає про неврахування судами, що відповідачем на виконання вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України отримано з Державної казначейської служби України на паперових носіях зведену інформацію про суб`єктів господарювання щодо зарахування до бюджету сум податку на додану вартість у межах розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», яка включає дані щодо позивача на суму 110998,60 грн.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку підприємство має право зареєструвати податкові накладні.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.05.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.06.2023 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду на 06.06.2023.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.02.2016 платником подано декларацію з податку на додану вартість за звітний період - січень 2016 року згідно форми, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №2.

Згідно додатку 5 даної декларації розділ II таблиця 3 сума податку на додану вартість, включена до податкового кредиту за звітні податкові періоди липень - грудень 2015 року при обрахунку суми за касовим методом відповідно до пункту 187.10 статті 187 ПК України за податковими накладними, складеними до 01.07.2015 складає 2677332,00 грн.

Як вбачається із Витягу в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 22.04.2016 №25396411 по платнику податків станом на 25.04.2016 система електронного адміністрування містить наступні відомості: рядок - 21 дата операції - 22.04.2016; тип операції - «???»; номер документа - «№9021719359»; дата документа - « 22.02.2016»; сума операції « 929 683,92», що свідчить про не відображення відповідачем суми податку на додану вартість в системі електронного адміністрування у розмірі 1747648,08 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 35 підрозділу 2 розділу XX Кодексу): з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону №71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Згідно з пунктами 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статті 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 2 Прядку електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

29.07.2015 набрав чинності Закон України від 16.07.2015 №643-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», яким підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 34, відповідно до якого станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/ розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових, що були сформовані, починаючи з 01.07.2015.

Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31.07.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року) (підпункт 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Прикінцеві положення ПК України).

Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» були внесені зміни до розділу XX Перехідних положень шляхом доповнення пунктом 34-1, у відповідності до якого для платників податку, які застосовують касовий метод податкового обліку відповідно до пункту 187.10 статті 187 цього Кодексу, у обрахунку суми беруть участь суми податку, зазначені в податкових накладних, складених до 01.07.2015, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 01.07.2015.

Такі суми податку беруть участь у обрахунку суми на підставі податкової декларації з податку за звітний період, у якому платник податку, що застосує касовий метод податкового обліку, відповідно до пункту 187.10 статті 187 цього Кодексу, включає такі суми податку до податкового кредиту (з урахуванням вимог пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу), у зв`язку із застосуванням касового методу податкового обліку.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 було затверджено форму та Порядок заповнення і надання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21).

Пунктом 15 розділу III Порядку №21 передбачено, що у графах 5-7 рядка «за податковими накладними, складеними до 01.07.2015» таблиці 2 (Д5) (додаток 5) платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу, відображають обсяги та суми податку, зазначені в податкових накладних, складених до 01.07.2015, за якими право на включення таких сум до податкового кредиту виникає після 01.07.2015, у зв`язку із застосуванням такого методу податкового обліку.

Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу і за умови дотримання платником податку цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому на обліку перебуває платник податку, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання. За умови дотримання всіх вимог податкова декларація вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган не надає платнику податку повідомлення про відмову у прийнятті декларації тощо.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Згідно з пунктом 49.11статті 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Водночас, судовими інстанціями установлено, що згідно з квитанцією №2, реєстраційний номер документу 9021719438, ДФС України прийнято податкову декларацію платника з податку на додану вартість за січень 2016 року. Відмови у прийнятті вказаної декларації відповідачем не надано.

За таких обставин, Верховний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем протиправно не забезпечено автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, включеної до податкового кредиту за касовим методом за січень 2016 року в сумі 1747648,08 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а відтак про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 241 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення про задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова