№ п/811/812/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

справа № П/811/812/17

адміністративне провадження № К/9901/58540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №П/811/812/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 (суддя Хилько Л.І.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (головуючий суддя Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В. Чумак С.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №П/811/812/17 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі №П/811/812/17.

Ухвалою суду від 25.07.2022 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 26.07.2022.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про обставини справи, вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано положення підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України. Позивач посилається на неповне дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі. Як вважає позивач, підставою для висновків акту слугували дані, які посадовими особами відповідача визначено самостійно, без документів, конкретний перелік яких не витребовувався. Крім того, на думку позивача, підставою для скасування рішень податкового органу слугують процедурні порушення у процесі здійснення перевірки, зокрема, нескладення податковим органом акту про ненадання платником документів на перевірку. У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, позивач вважає, що у цій справі є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Податковий орган проти доводів касаційної скарги заперечив, вказав, що в ході проведення перевірки не вдалось підтвердити достовірність декларування витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, відображених в деклараціях, у зв`язку з ненаданням позивачем документів, що підтверджують задекларовані показники. Станом на дату складання акта перевірки документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, позивачем не надані. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Як встановлено у справі, що розглядається, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у виконавчому комітеті Кіровоградської області 25.11.2008, номер запису про державну реєстрацію 24440000000015123, перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ з 26.11.2008, фактичне місце знаходження: АДРЕСА_1 .

Наказом Кіровоградської ОДПІ від 29.11.2016 №1363 (з урахуванням змін до наказу від 05.12.2016 №1378) визначено провести документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 терміном на десять робочих днів з 16.12.2016 року (а.с.8-9 т.1).

Згідно повідомлення від 29.11.2016 ФОП ОСОБА_1 повідомлялась про надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (а.с.10 т.1).

14.12.2016 позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано заяву, якою позивач зазначила, що їй не надано конкретного переліку документів, які необхідно подати до контролюючого органу та просила направити на її адресу такий перелік (а.с.11-12 т.1).

15.12.2016 Кіровоградською ОДПІ направлено позивачу запит про надання 16.12.2016 в повному обсязі документів, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та які підтверджують задекларовані нею показники в податковій звітності, подані до податкового органу за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 (а.с.13-14 т.1).

Позивачем до Кіровоградської ОДПІ області повторно подано заяву від 21.12.2016 в якій зазначено, що їй не надано конкретного переліку документів, які необхідно подати до контролюючого органу та необхідність надати такий перелік (а.с.15-16 т.1).

29.12.2016 Кіроворадською ОДПІ області надано ФОП ОСОБА_1 запит про необхідність визначення місця проведення перевірки та надання в повному обсязі документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та які підтверджують задекларовані показники в податковій звітності, поданій до Кіровоградської ОДПІ за період 01.01.2014 по 31.12.2015, а саме: виписки банків по банківським рахункам; книги КОРО; книги обліку доходів і витрат; податкові та видаткові накладні; ліцензії на право здійснення торгівлі підакцизними товарами; договори оренди торгових точок (свідоцтва на право власності); трудові договори укладені з найманими працівниками; заяви на застосування податкової соціальної пільги; відомості нарахування та виплати заробітної плати; табелі обліку відпрацьованого часу; документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні); договори укладені з контрагентами за перевіряємий період; чеки, квитанції, що підтверджують вартість понесених витрат; акти виконаних робіт, наданих послуг (у разі здійснення робіт, послуг); інші документи пов`язані з господарською діяльністю, що підтверджують задекларовані показники (а.с.17-19 т.1).

Крім того, вказаним листом позивачу роз`яснено, що у випадку ненадання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, до закінчення перевірки, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Листом від 04.01.2017 Кіровоградська ОДПІ повторно повідомила ФОП ОСОБА_1 про необхідність подання до контролюючого органу в повному обсязі документів, які пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та які підтверджують задекларовані показники в податковій звітності, поданій до Кіровоградської ОДПІ за період 01.01.2014 по 31.12.2015 (а.с.20-21 т.1).

Листом Кіровоградської ОДПІ від 05.01.2017 відтворено зміст листа від 04.01.2017 та направлено його на адресу ФОП ОСОБА_1 (а.с.22-23 т.1).

Листом від 19.01.2017 ФОП ОСОБА_1 повідомила Кіровоградську ОДПІ, що їй не надано конкретного переліку документів необхідних для проведення перевірки, таким чином, подальші дії відповідача щодо звинувачення в умисному зриві проведення перевірки та застосування адміністративних санкцій є завідомо протиправними (а.с.26.)

ГУ ДФС у Кіровоградській області проведена документальна планова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 16.01.2017 №№3/11-23-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.8-9, 27-78), яким встановлено наступні порушення:

п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.2, пп.177.4.3, пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами і доповненнями та у відповідності з вимогами п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України позивачу донараховується податок на доходи фізичних осіб в сумі 3' 106' 907,01грн., в т.ч. за 2014 рік в сумі 829791,93грн. та за 2015 рік 2' 277' 115,078грн.;

п.2 ст.6, п.2 частини 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачу донараховано єдиного внеску в сумі 162986,35грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 78778,86грн. та за 2015 рік в сумі 84207,49грн.;

пп.1.1 ст.161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями позивачу донараховано військового збору за 2015 рік в сумі 170766,76грн.;

п.44.1 ст.44, п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України за ненадання посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки.

Позивачем до податкового органу подано заперечення від 23.01.2017 на акт перевірки, в яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не погоджується з висновками акта, вважає його таким, що є протиправним та поверхневим. Перевірка проведена без вивчення наявних у позивача документів, а тому, висновки є необ`єктивними (а.с.79-81).

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 24.01.2017 подане позивачем заперечення призначено до розгляду та зазначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку визначеному статтею 44 ПК України. До поданого заперечення не надано ніяких додаткових документів (а.с.85).

Розглянувши заперечення ФОП ОСОБА_1 від 23.01.2017, Головне управління ДФС у Кіровоградській області листом від 31.01.2017 повідомило позивача про правомірність встановлених правопорушень в зв`язку з ненаданням документів на підтвердження задекларованих у податковій звітності показників (а.с.90-92).

01.02.2017 ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу доповнення до заперечення (а.с.86-87).

Листом від 08.02.2017 про розгляд повторного заперечення Головне управління ДФС у Кіровоградській області повідомило позивача, що подане заперечення розглянуто 31.01.2017. Про результати розгляду заперечення повідомлено листом від 31.01.2017 (а.с.88-89).

За результатами перевірки, ГУ ДФС у Кіровоградській області сформовані рішення від 03.02.2017:

№0000641302 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за основним платежем 3 106 907,01 грн. та штрафних санкцій у розмірі 776726,76грн.;

№0000651302 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем 170766,76грн. та штрафною санкцією 42691,69грн.;

№0000661302 за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції штрафних санкцій у розмірі 510,00грн.;

№0000151302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.93, 95, 97, 100).

Підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб, слугував висновок податкового органу, зокрема, про заниження позивачем валового доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Також відповідачем виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2017 №Ф-0000121302 (а.с.99).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем 16.02.2017 подано до ДФС України скаргу (а.с.102-105).

Відповідно до рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 16.02.2017, рішення прийняті на підставі висновків акта від 16.01.2017 винесено згідно вимог чинного законодавства (а.с.106-107).

Згідно рішення про результати розгляду скарги від 19.04.2017, скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.122-125).

Вважаючи рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 03.02.2017 протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд. виходив із того, що позивач, зазначаючи про наявність у неї всіх первинних документів, не надала їх ані під час проведення перевірки, ані під час подання заперечень та скарги, не надала їх під час розгляду адміністративної справи та жодним чином не підтвердила їх наявність на час проведення перевірки, розгляду справи в суді. Висновки, викладені у акті перевірки здійснені на підставі діючого законодавства та в межах повноважень податкового органу, а відтак, оскаржувані рішення та вимога скасуванню не підлягають.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єкта оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно із пп.16.1.5. п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Пунктом 85.2. ст.85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) пункт 85.4. ст.85 ПК України.

Згідно з п.44.6. ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абзацу другого п.44.7. ст.44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Згідно з п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_1 з письмовими запитами від 29.11.2016, 15.12.2016, 29.12.2016 про надання документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та які підтверджують задекларовані нею в податковій звітності витрати. Крім того, податковим органом позивач була заздалегідь повідомлена про дату, час та мету проведення перевірки.

Проте, позивач, зазначаючи про наявність у неї всіх підтверджуючих документів, не надала такі документи контролюючому органу, на запити останнього до початку проведення перевірки, під час проведення перевірки. Такі документи також не додавались позивачем під час подання заперечень на акт перевірки та скарги на рішення податкового органу.

Посилання позивача на великий обсяг первинної документації та у зв`язку з цим неможливість її надання як контролюючому органу під час перевірки, так і суду під час розгляду справи, судами до уваги не прийнято, з огляду на безпідставність.

Апеляційним судом розглянуто доводи позивача, що також викладені у касаційній скарзі, щодо наявності висновку експерта судово-економічної експертизи №4/1 від 20.03.2018, складеного на замовлення адвоката позивача, яким встановлено, що не підтверджуються документально висновки акту №3/11-23-13-02/2948911605 від 16.01.2017 (а.с.25-34 т.2).

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Як вбачається з вказаного вище висновку від 20.03.2018, останній наданий після прийняття судом першої інстанції рішення по справі 08.02.2018. вказаним висновком не підтверджується наявність у позивача первинної документації на час перевірки та під час судового розгляду.

Разом з тим, надані позивачем на дослідження експерту документи, так і не були надані суду першої, суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд касаційної інстанції вбачає, що судами враховано положення статті 108 КАС України, згідно якої, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України.

Стаття 90 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Доходи підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18 %. Однак оподаткуванню підлягають не всі доходи, а чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ПК України).

До складу доходів підприємця, зокрема включається: виручка, що надійшла підприємцю на рахунок у вигляді безготівкових коштів; готівкова виручка, отримана безпосередньо підприємцем чи його працівниками; виручка в натуральній (негрошовій) формі; суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів, та інші доходи, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Датою формування загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають постачанню) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Перелік витрат, на які підприємці зменшують оподатковуваний дохід, прямо встановлено Податковим кодексом України, згідно з п. 177.4 ст.177 якого, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з провадженням господарської діяльності підприємця (крім ПДВ для підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми ЄСВ у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що

Також, підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.

У свою чергу, п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення; документально не підтверджені витрати.

При цьому, витрати приватного підприємця повинні бути підтверджені первинними документами (чеками, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт (наданих послуг) тощо), повинні бути пов`язані з господарською діяльністю підприємця та бути пов`язаними з отриманням доходів.

Позивач стверджує, що у вказаний період він мав витрати та має всі підтверджуючі документи які податковий орган не взяв до уваги.

Касаційний суд враховує право платника надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Разом з тим, на підставі матеріалів справи, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню, суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем до закінчення перевірки та у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК України, не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, а тому слід вважати, що такі документи були відсутні у позивача на час складення такої звітності.

При цьому, позивач під час перевірки, адміністративного оскарження, розгляду судом першої та апеляційної інстанцій не надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, відтак наявні підстави стверджувати про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат.

Крім того, позивач повинен враховувати, що за наявності не спростованого факту порушення, самі собою доводи про недотримання податковим органом процедури під час перевірки не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно, суди правильно вважали, що у даному спорі наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №П/811/812/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду