ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № П/811/874/17

адміністративне провадження № К/9901/41204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Хилько Л. І.) від 31 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Бишевська Н. А., судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В.) від 28 вересня 2017 року у справі № 811/874/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року № 0000102100, яким на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 6 800,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позов задоволено.

Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заборона продажу пива у невизначених для цього місцях торгівлі узгоджуються з правом органу місцевого самоврядування встановлювати ці місця (місця заборони та обмеження) виключно на час проведення масових заходів (заборона діє протягом певного часу, а не постійно), а тому оскаржуване рішення відповідача від 10 липня 2015 року № 0000102100 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 6 800,00 грн є законодавчо необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим існують підстави для його скасування.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги, Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області вказує, що оскільки в кіоску, який знаходиться по вул. Жовтневої Революції, 26 кв. 2 у м. Кіровограді біля ДНЗ № 27, ФОП ОСОБА_1 здійснював основний вид своєї діяльності - роздрібна торгівля іншими продуктами харчування, зокрема торгівля іншими продуктами харчування, зокрема торгівлю пивом, останнім порушено п. 11 ч. 1 ст. 153 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 жовтня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

31 травня 2011 року Сьома сесія шостого скликання Кіровоградської міської ради прийняла рішення № 570 «Про упорядкування роздрібної торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями на території м. Кіровограда», яким:

- упорядкувала роздрібну торгівлю пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями на території м. Кіровограда шляхом заборони продажу цих товарів у підприємствах торгівлі, крім закладів ресторанного господарства, з 22:00 до 08:00 год. (п. 1 рішення);

- заборонила продаж пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв під час проведення масових заходів у скверах та на площах м. Кіровограда (п. 2 рішення);

- заборонила продаж пива та слабоалкогольних напоїв в кіосках і павільйонах, розташованих в радіусі 300 м. від шкіл, дитячих садків та спортивних закладів (п. 3 рішення).

До ГУ ДФС у Кіровоградській області від Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області (лист від 14 квітня 2015 року № 22/6930) надійшли копії матеріалів адміністративної справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу від 09 квітня 2015 року КД № 001223 про адміністративне правопорушення встановлено, що 09 квітня 2015 року, близько 11:30 год. громадянка ОСОБА_2 - продавець кіоску, знаходячись на своєму робочому місці по АДРЕСА_1, реалізувала споживачеві пляшку алкогольного пива, чим порушила п. 3 рішення Кіровоградської міської ради від 31 травня 2011 року № 570. Протокол в порядку ст. 276 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) направлено на розгляд до адміністративної комісії Кіровоградської міської ради (далі - Комісія).

Постановою Комісії від 21 квітня 2015 року № 206/04-ак ОСОБА_2 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі - 510,00 грн.

На підставі матеріалів адміністративної справи Кропивницька ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесла податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року № 0000102100, яким накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі - 6 800,00 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 07 лютого 2002 року № 3032-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (набув чинності 02 квітня 2002 року) Закон № 481/95-ВР було доповнено розділом IV-1, яким встановлені обмеження щодо продажу алкогольних напоїв.

Так, згідно положень ч. 1 п. 6 ст. 153 Закону № 481/95-ВР передбачено, що забороняється продаж алкогольних напоїв, зокрема, в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування.

В подальшому, Законом України від 21 січня 2010 року № 1824-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв» (набув чинності 11 лютого 2010 року) у ст. 153 Закону № 481/95-ВР були внесені зміни, викладено її у такій редакції: Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;

4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

6) з торгових автоматів;

7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);

8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;

10) з рук;

11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Забороняється продаж товарів дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби.

На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Так, вказаними змінами законодавства із частини першої цієї статті були виключені положення щодо заборони продажу алкогольних напоїв в місцях, визначених органами місцевого самоврядування.

Натомість, дану статтю було доповнено положенням про те, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів.

Отже, органи місцевого самоврядування мали право визначати місця, де заборонений продаж алкогольних напоїв, лише у період із 02 квітня 2002 року по 11 лютого 2010 року, а починаючи з 11 лютого 2010 року сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території мають право заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв лише на час проведення масових заходів.

Підсумовуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, яким у даних спірних правовідносинах є Закон № 481/95-ВР.

Частиною 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення вимог ст. 153 цього ж Закону до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 6 800,00 грн.

Водночас, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно того, що 09 квітня 2015 року у м. Кіровограді проходили масові заходи. Тобто, заборона щодо продажу пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів у цей день не діяла.

Як наслідок за відсутності доказів, які підтверджують продаж пива або слабоалкогольних напоїв в період проведення 09 квітня 2015 року масових заходів у м. Кіровограді, відсутні законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій згідно п. 11 ч. 1 ст. 153 Закону № 481/95-ВР.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складений Кіровоградським МВ УМВС України в Кіровоградській області відносно ОСОБА_2 , а тому не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року № 0000102100 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова