ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа № П/811/904/17

касаційне провадження № К/9901/41746/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі у тексті - Управління, позивач) на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 (суддя Хилько Л.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (судді: Шлай А.В., Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі № П/811/904/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України (далі у тексті - ДП «ККХ №1», Підприємство) про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 284 826, 77 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг з ПДВ у сумі 112 150, 77 грн. та з податку на прибуток у сумі 172 676, 00 грн.

09.08.2017 Підприємство подало до суду заяву про розстрочення виконання постанови від 18.07.2017 про стягнення податкового боргу у сумі 284 826, 77 грн із серпня 2017 року по липень 2020 року включно.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, яка залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, розстрочено виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 про стягнення з Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України податкового боргу у загальному розмірі 284 826, 77 грн, на три роки зі сплатою кожного місяця по 7 911, 85 грн, починаючи з серпня 2017 року по червень 2020 року та 7 912, 02 грн у липні 2020 року.

Приймаючи рішення суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено, скрутне матеріальне становище Підприємства. Наведене свідчить про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення. Щодо наміру погашення заборгованості відповідач зазначав у суді апеляційної інстанції, що з часу прийняття судом рішення про сплату боргу, ним частково борг погашається, що не заперечувалось позивачем.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №805/2784/15-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.07.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Зазначає, що Товариством не надано економічного обґрунтування, яке б свідчило про неможливість погашення податкового боргу та не погоджується із висновком суду, що дебіторська заборгованість у Держрезерву перед ДП «ККХ №2» може свідчити про відсутність можливості сплачувати до бюджету узгоджені суми зобов`язань, які стягнуто а судовим рішенням, скрутне матеріальне становище не є об`єктивною обставиною, наявність заборгованості є результатом провадження господарської діяльності. Посилається на те, що відповідно до пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду повністю.

Підприємство у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів є обґрунтованими та законними, а доводи касаційної скарги дублюють зміст заперечень на позовну заяву та зміст апеляційної скарги.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції про задоволення зави про розстрочення виконання судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 КАС України (у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 було задоволено заяву Підприємства та розстрочено виконання постанови суду від 18.07.2017 про стягнення податкового боргу з 284 826, 77 грн на три роки зі сплатою кожного місяця по 7 911, 85 грн, починаючи з серпня 2017 року по червень 2020 року та 7 912, 02 грн у липні 2020 року.

З метою забезпечення належного виконання судового рішення в публічно-правових спорах адміністративні суди можуть здійснювати відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміну чи встановлення способу та порядку виконання (ст. 378 КАС України). Вказані процесуальні засоби адміністративні суди можуть застосовувати у виключних випадках, зокрема, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.

Згідно зі сформованою судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочення його виконання, належать, зокрема, хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші об`єктивні екстраординарні події тощо.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

Аналізуючи положення статті 263 КАС України в системному зв`язку з нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), Суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 263 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення відповідних рішень суду) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, який видав виконавчий документ, із поданням, а сторона виконавчого провадження із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживаються заходи для погашення заборгованості, а також з огляду на відсутність у Державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» Державного агентства резерву України з об`єктивних причин змоги виконати судове рішення в повному обсязі, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

При цьому судами надано оцінку обставинам, що ускладнюють виконання судового рішення та визнано достатніми надані відповідачем докази неможливості виконання судового рішення.

Стосовно посилань скаржника на пункти 100.4 та 100.5 статті 100 ПК України, колегія суддів зазначає, що вказана норма регулює питання розстрочення податкового боргу платника податків. Зі змісту положень статті 100 Податкового кодексу України вбачається, що розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків.

Процедура розстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає, що при розгляді заяви про розстрочення виконання судового рішення судами мають бути застосовані положення Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак посилання скаржника на положення статті 100 Податкового кодексу України під час розгляду питання про розстрочення виконання рішення постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 є необґрунтованим.

Підсумовуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № П/811/904/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк