ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № П/857/3/19
адміністративне провадження № К/9901/4333/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Голови Львівського окружного адміністративного суду Ланкевича Андрія Зіновійовича, судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми Олени Петрівни про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (у складі судді Мандзія О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до голови Львівського окружного адміністративного суду Ланкевича Андрія Зіновійовича, судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми Олени Петрівни, у якому просив:
визнати, що віднесення головою Львівського окружного адміністративного суду Ланкевичем А.З. затребуваних в його запиті на інформацію копій документів (присяга судді, посвідчення судді, витяг з протоколу про призначення голови суду, положення, яке встановлює повноваження та обов`язки голови Львівського окружного адміністративного суду) до службової інформації з обмеженим доступом, є протиправною дією;
визнати, що голова Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич А.З., не надавши йому копій документів, які були перераховані в його запиті на інформацію від 11.04.2019, порушив вимогу статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», чим здійснив адміністративне правопорушення;
зобов`язати голову Львівського окружного адміністративного суду Ланкевича А.З. надати йому копії документів у відповідності до його запиту на інформацію від 11.04.2019;
визнати, що надання йому головою Львівського окружного адміністративного суду Ланкевичем А.З. неправдивої інформації стосовно посвідчення судді є його протиправною дією;
визнати, що невизнання його членом громади міста Львова, наслідком якого є позбавлення його доступу до правосуддя, є протиправною дією судді Хоми О.П.
2. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року справу передано за підсудністю до Тернопільського окружного адміністративного суду.
3. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до відповідача Хоми Олени Петрівни про визнання, що невизнання ОСОБА_1 членом громади міста Львова, наслідком якого є позбавлення його доступу до правосуддя, є протиправною дією судді Хоми Олени Петрівни.
4. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, зокрема, що в обґрунтування позовних вимог в цій спірній частині до відповідача Хоми О.П. , позивач вказував, що суддя Хома О.П. не задовольнила його заяву про вступ у справу у якості третьої особи та не надала обґрунтування цьому рішенню, що передбачено частиною 3 статті 242 КАС України.
5. Відмовляючи у відкритті у частині спірних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача - судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О.П. були відсутні владні управлінські функції, оскільки у даному випадку підставою для звернення до суду із позовною заявою є здійснення відповідачем процесуальних дій в межах розгляду адміністративної справи № 813/1977/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
6. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач, окрім іншого, просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та «ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог стосовно відповідача Олени Петрівни Хоми , не передаючи справи на новий розгляд у суд першої інстанції».
7. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій і оскаржувані судові рішення є незаконними, тому що порушують, на переконання скаржника, вимогу статті 55 Конституції України, яка гарантує громадянину оскаржити в суді дію чи бездіяльність посадових і службових осіб органів державної влади. Позивач вважає, що відмова визнати суддів відповідальними у судовій справі, надає суддям привілеї, оскільки суддя може своїми діями порушувати права і свободи людини і громадянина і не нести за це жодної відповідальності. З посиланням на статтю 24 Конституції України, позивач вказує, що усіх перед законом рівні, не має привілеїв за посадою.
8. Позивач звертає увагу на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8, яка на його переконання, надала судам роз`яснення, що «Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. В контексті наведеного, позивач також зазначає, що Конституція і Закони України поклали на державну судову владу завдання здійснювати правосуддя, тож суддя, при здійсненні своїх обов`язків здійснює відносно громадянина владні управлінську функції.
9. Окрім того, у зазначеній касаційній скарзі скаржник просить розглянути клопотання і постановити ухвалу про визнання позивача, ОСОБА_1 , дієздатною людиною і громадянином України, на якого розповсюджуються права, свободи і обов`язки, визначені в Конституції України і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
10. Обґрунтовуючи таке клопотання, позивач зазначає, що підставою для подання такого клопотання є те, що суди попередніх інстанцій при розгляді його заяв застосовують вимоги КАС України, які стосуються фізичної особи, і «не тільки не застосовують, а й порушують вимоги Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в яких не моє жодної згадки про права і свободи фізичної особи».
11. До Верховного Суду від Львівського окружного адміністративного суду, за підписом в.о. Голови суду В.Я. Мартинюк, надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Львівський окружний адміністративний суд просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
12. В подальшому, до Верховного Суду 25 травня 2020 року та 01 червня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли аналогічні за змістом клопотання, в яких позивач просить: «документ під назвою «ВІДЗИВ», наданий юридичною особою Львівським окружним адміністративним судом від 22 травня 2020 року № 03.1-06/16109/20 не долучати до справи і не розглядати в судовому засіданні». Позивач зазначає, що відповідачем у цій справі є громадянка України, суддя за професією О.П. Хома, а не юридична особа Львівський окружний адміністративний суд, та відзив повинна була дати відповідач - О.П. Хома або її представник.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 17 лютого 2020 року.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № П/857/3/19.
16. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
19. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
20. Щодо заявленого у касаційній скарзі клопотання про винесення окремої ухвали, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 358 КАС України, суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
21. Питання винесення окремих ухвал в адміністративному судочинства регулюються статтею 249 КАС України.
22. Відповідно до частин 1-4 зазначеної норми суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
23. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій (частина 6 статті 249 КАС України).
24. Виходячи зі змісту вимог заявленого у касаційній скарзі клопотання про винесення окремої ухвали, слід зазначити, що таке клопотання є необґрунтованим та не містить відомостей, що зумовлювали би, в розумінні наведених законодавчих приписів, необхідність винесення окремої ухвали про визнання позивача, ОСОБА_1 , дієздатною людиною і громадянином України, на якого розповсюджуються права, свободи і обов`язки, визначені в Конституції України і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
25. Верховний Суд звертає увагу, що питання визнання особи дієздатною та громадянином України не може бути предметом розгляду в рамках спірних правовідносин та, більше того, адміністративного судочинства (див. зокрема положення статті 30 Цивільного кодексу України). Таким чином, вказане клопотання розгляду та задоволенню не підлягає.
26. Окрім того, Верховний Суд відхиляє клопотання позивача про не долучення відзиву на касаційну скаргу до справи і не розгляд його в судовому засіданні, оскільки вимоги і доводи таких є необґрунтованими і не зумовлюють, в межах передбачених КАС України положень, до вчинення таких процесуальних дій.
27. Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
28. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
29. Згідно із частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
30. У частині 3 статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
31. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
32. Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 частини 1 статті 4 КАС України).
34. Суди попередніх інстанцій вірно вказували, що вжитий у КАС України термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
35. При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб`єктів публічної влади (суб`єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.
36. Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.
37. Згідно п. 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
38. Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. А відповідно до частини другої вказаної статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
39. Судами попередніх інстанцій вірно наголошено, що статтями 62 126 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування позовних вимог щодо визнання, що невизнання його членом громади міста Львова, наслідком якого є позбавлення його доступу до правосуддя, є протиправною дією судді Хоми О.П., позивач вказував, що суддя Хома О.П. не задовольнила його заяву про вступ у справу у якості третьої особи у справі № 813/1977/18.
41. Верховний Суд зазначає, що оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
42. У зв`язку із наведеним, у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7, 9 статті 4, статті 19, частини 3 статті 46 КАС України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
43. Вказані висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій зокрема у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19) та Верховного Суду по справі № 820/1971/17 від 13.06.2018.
44. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
45. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі в частині вимоги до відповідача судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми Олени Петрівни: визнати, що не визнання позивача членом громади міста Львова, наслідком якого є позбавлення його доступу до правосуддя, є протиправною дією судді Хоми О.П.
46. Щодо посилань касатора на зміст Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8, Верховний Суд зазначає, що пункт 3 вказаної Постанови декларує наступне:
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
47. Верховний Суд додатково зазначає, що в контексті заявленої спірної частини позовних вимог, суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П. не здійснювала владні управлінські функції в розумінні наведених законодавчих приписів та висновків.
48. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
49. Враховуючи наведене, Верховний Суд також зазначає, що відмова у відкритті спірної частини позовних вимог в цій справі не є порушенням вимог статті 55 Конституції України, як це зазначає касатор.
50. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанції і власного суб`єктивного тлумачення норм процесуального права, та висновків судів попередніх інстанцій і цієї постанови не спростовують.
51. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
52. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. А відтак, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.
54. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі №П/857/3/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко