ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2025 року
м. Київ
справа №П/857/9/24
адміністративне провадження № А/990/3/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку апеляційного провадження справу №П/857/9/24 за позовом Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (далі - Дрогобицька РДА) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «НЕК «Укренерго»), про примусове відчуження об`єкту нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, провадження у якій відкрито
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025, ухвалене судом у складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Глушка І.В., Довгої О.І.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 13.08.2024 Дрогобицька РДА звернулася до суду з позовом, у якому просила:
примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності із забезпеченням державної реєстрації земельної ділянки й прав на неї, в порядку встановленому законом частину земельної ділянки площею 0,0047 га, яка є частиною земельної ділянки площею 0,0587 га з кадастровим номером 4621280300:06:000:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів колишньої Болехівської сільської ради), категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, для колективного садівництва, угіддя: багаторічні насадження, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, серії та номер: ЛВ 2976, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 08.02.2002 №729 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;
виділити із земельної ділянки з кадастровим номером 4621280300:06:000:0023, загальною площею 0,0587 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в окремі дві земельні ділянки, із яких:
- земельну ділянка площею 0,0540 га - залишити у власності ОСОБА_1 ;
- земельну ділянку площею 0,0047 га - відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності, із забезпеченням державної реєстрації зазначених земельних ділянок та прав на них в порядку встановленому законом;
зобов`язати ОСОБА_1 звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 4621280300:06:000:0023 площею 0,0047 га, що примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності у державну власність, протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання постановою суду законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю вилучення земельної ділянки для суспільних потреб для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування стратегічного системоутворюючого магістрального лінійного енергооб`єкта - ПЛ 220 кВ Стрий-Борислав. Підставою для звернення до суду стало те, що відповідач не надав добровільної згоди на викуп частини земельної ділянки площею 0,0047 га, що є частиною належної йому земельної ділянки площею 0,0587 га з кадастровим номером 4621280300:06:000:0023.
Позивач також зазначив, що на момент переговорів з відповідачем вартість частини земельної ділянки, яка підлягає викупу для суспільних потреб (примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності) була визначена на підставі експертної грошової оцінки від 09.08.2023 та становила 15383,10 грн. Разом з тим, позивач зауважив, що зазначений звіт втратив чинність 09.02.2024 (шість місяців з моменту оцінки), у зв`язку з чим 17.04.2024 було проведено нову експертну грошову оцінку, відповідно до якої викупна вартість частини належної позивачеві земельної ділянки становить 4 686,84 грн.
2. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження у вказаній справі.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 19.02.2025 задовольнив позовні вимоги.
4. Не погоджуючись із рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції в адміністративних справах відповідно до частини другої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 20.03.2025, у якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просить Верховний Суд стягнути з позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу.
5. Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № П/857/9/24 .
6. 03.04.2025 від Дрогобицької РДА до Верховного Суду надійшов відзив на зазначену вище апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване відповідачем судове рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0587 га з кадастровим №4621280300:06:000:0023, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населених пунктів колишньої Болехівської сільської ради), цільове призначення для колективного садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, угіддя: багаторічні насадження.
30.09.2017 було проведено позачергове засідання обласної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської обласної державної адміністрації (протокол від 30.09.2017 № 19), на якому вирішено провести всі необхідні роботи для виносу за межі території гірничого відводу ПАТ «Стебницьке гірнично-хімічне підприємство «Полімінерал» повітряної лінії електропередач 220 кВ Стрий-Борислав, з метою запобігання руйнації лінії ПЛ через провалля над карстовими порожнинами і гірничими виробками, що може призвести до надзвичайної ситуації - відключення електропостачання житлових будинків, промислових підприємств, курортів та інших споживачів електроенергії в цьому районі.
До Дрогобицької РДА надійшло клопотання ПАТ «НЕК «Укренерго» від 29.08.2023 №01/42221 про погодження місця розташування об`єкта «Реконструкція ПЛ 220 кВ Стрий - Борислав на ділянці обходу карстових явищ на території Львівської області», зокрема, на земельній ділянці площею 0,0047 га, що є частиною земельної площею 0,0587 га з кадастровим номером 4621280300:06:000:0023, яка належить ОСОБА_1 .
Дрогобицькою РДА прийнято розпорядження «Про погодження місця розташування об`єкта «Реконструкція ПЛ 220 кВ Стрий - Борислав на ділянці обходу карстових явищ на території Львівської області» від 21.09.2023 №123, яким погоджено місце розташування даного об`єкта та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
18.10.2023 до Дрогобицької РДА надійшло клопотання ПАТ «НЕК «Укренерго» від 17.10.2023 № 01/53141 про прийняття рішення щодо викупу (відчуження) частини земельної ділянки площею 0,0047, що є частиною земельної ділянки площею 0,0587 га з кадастровим номером 4621280300:06:000:0023, яка належить ОСОБА_1 .
Розглянувши зазначене клопотання, Дрогобицька РДА керуючись статтями 13, 21 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон №586-XIV), Законом України від 17.11.2009 № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі - Закон №1559-VI), статтями 17 146 147 151 Земельного кодексу України, своїм розпорядженням «Про погодження місця розташування об`єкта «Реконструкція ПЛ 220 кВ Стрий - Борислав на ділянці обходу карстових явищ на території Львівської області» від 21.09.2023 № 123, прийняла розпорядження «Про організацію викупу частини земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності для суспільних потреб на місці встановлення опори № 113 ПЛ 220 кВ Стрий-Борислав» від 17.11.2023 № 159.
Відповідно до зазначеного розпорядження частина (0,0047 га) земельної ділянки площею 0,0587 га кадастровий номер 4621280300:06:000:0023, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на землю від 08.02.2002 року ЛВ 2976, виданого на підставі рішення Болехівської сільської ради від № 170 27.09.2001, підлягає викупу для суспільних потреб.
Дрогобицькою РДА було направлено відповідачу лист від 22.11.2023 №53-01-25/1076/0/2-23, яким його було повідомлено про прийняте рішення щодо викупу частини земельної ділянки, яка перебуває у його приватній власності, для суспільних потреб. Позивач також повідомив, що орієнтовна викупна вартість частини земельної ділянки становить 15383,10 грн (вартість встановлена в експертні грошовій оцінці від 09.08.2023, яка була чинна до 09.02.2024)
У відповідь на зазначений лист Дрогобицької РДА відповідач листом від 05.01.2024 повідомив, що він не заперечує проти викупу всієї земельної ділянки або передачі йому іншої земельної ділянки подібної за площею, розташуванням та цільовим призначення.
Дрогобицькою районною державною адміністрацією було проведено переговори з відповідачем (що підтверджується протоколами від 08.02.2024 №1, від 15.02.2024 №2, від 15.03.2024 №3) як власником земельної ділянки, частина якої планується до викупу для суспільних потреб, в ході яких не було досягнуто згоди щодо викупної ціни, оскільки ОСОБА_1 не був згоден з визначеною викупною вартістю та наполягав на викупі всієї земельної ділянки або наданні йому у власність ділянки з подібними характеристиками, у зв`язку з тим, що в разі викупу частини належної йому земельної ділянки і подальшого розміщення на зазначеній частині опори повітряної лінії електропередачі 220 кВ він не зможе використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, у зв`язку із визначеними на нормативному рівні охоронюваними зонами електричних мереж.
В ході переговорів 15.03.2024 (протокол від 15.03.2024 №3) було прийнято рішення, що Дрогобицька РДА звернеться до органів місцевого самоврядування Дрогобицького району з листом щодо можливості виділення рівноцінної земельної ділянки, з метою подальшого її обміну відповідно до статті 14 Закону №1559-VI. У разі отримання позитивної відповіді хоча б від одного із органів місцевого самоврядування будуть проведені наступні переговори. У випадку відсутності можливості надання рівноцінної земельної ділянки Дрогобицька РДА звернеться до адміністративного суду з позовною заявою про відчуження частини земельної ділянки.
Дрогобицька РДА направила лист від 26.03.2024 № 53-01-30/332/0/2-24 Дрогобицькому, Трускавецькому, Бориславському міським головам та Східницькому, Меденицькому селищним головам, в якому просила повідомити про наявні на території територіальних громад вільні рівноцінні земельні ділянки, які б могли бути надані ОСОБА_1 взамін його земельної ділянки, частина якої підлягає викупу.
В квітні 2024 на адресу позивача надійшли відповіді від очільників органів місцевого самоврядування відповідних територіальних громад, в яких зазначено, що на територіях Дрогобицької, Трускавецької, Бориславської, Східницької та Меденицької територіальних громад немає вільних рівноцінних земельних ділянок.
За відсутності позитивної відповіді органів місцевого самоврядування про наявність рівноцінної земельної ділянки та незгоди відповідача на викуп частини земельної ділянки для суспільних потреб, що належить йому на праві приватної власності, Дрогобицька РДА керуючись положеннями статей 15, 16 Закону № 1559-VI звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ
8. Задовольняючи позовні вимоги Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено неможливість проведення будівництва повітряної лінії електропередач без припинення права власності на частину земельної ділянки власника земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції констатував, що позивачем дотримано визначену законом процедуру викупу земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, зокрема, щодо прийняття відповідного рішення, повідомлення власника про викуп частини земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, забезпечення права на участь у переговорах щодо умов викупу.
При цьому, вирішуючи питання викупної вартості відчужуваної частини земельної ділянки, суд апеляційної інстанції взяв до уваги долучений позивачем до матеріалів справи висновок експерта від 13.12.2024, відповідно до якого станом на зазначену дату ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0587 га, кадастровий номер 4621280300:06:000:0023, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , становить 175 583, 44 грн, а вартість частини зазначеної земельної ділянки прощею 0,0047 га становить 14058,64 грн.
IV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Апеляційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що суд першої інстанції не звергнув увагу на те, що решта земельної ділянки, яка йому належить на праві власності не може використовуватись ним за цільовим призначенням, з огляду на визначені Законом України від 09.07.2010 №2480-VI «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» (далі - Закон №2480-VI) обмеження на використання земель у спеціальних зонах об`єктів енергетики, у зв`язку з чим доцільним буде або викуп належної йому земельної ділянки у повному обсязі, або передача іншої земельної ділянки відповідної площі, розташування та цільового призначення.
Крім того, відповідач вказав не те, ще суд першої інстанції, визначаючи розмір викупної вартості частини земельної ділянки, не взяв до уваги інформацію наведену в довідці від 17.09.2024 №201-20240917-0008427499 про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформовану за його запитом з Єдиної бази даних звітів про оцінку відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 (далі - Порядок №658).
10. У відзиві на апеляційну скаргу Дрогобицька РДА вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та наголошує на тому, що суспільна необхідність примусового відчуження частини земельної ділянки була доведена нею в суді першої інстанції, який прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити в силі рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
12. Відповідно до статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
13. Відповідно до статті 147 Земельного кодексу України підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.
14. Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначає Закон № 1559-VІ.
15. Згідно зі статтею 1 даного Закону № 1559-VІ примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
16. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об`єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому (частина четверта статті 4 Закону №1559-VI).
17. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як, зокрема, будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.
18. Порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності, визначений у статті 16 Закону №1559-VІ, відповідно до частини першої якої орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів.
19. Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об`єктів банківський рахунок (частина п`ята статті 16 Закону №1559-VІ).
20. Статтею 5 Закону № 1559-VI передбачений порядок визначення викупної ціни, згідно з яким викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.
21. Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1559-VI вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.
22. Згідно із частиною третьою статті 5 Закону № 1559-VI звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.
23. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону № 1559-VI суб`єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або особою, яка ініціювала відчуження об`єктів нерухомого майна, в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.
24. Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону № 1559-VI у разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб`єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.
25. Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 1559-VI орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення.
26. Статтею 15 Закону № 1559-VI встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.
27. Наведені законодавчі положення та конституційні гарантії щодо непорушності права приватної власності дають підстави для висновку про можливість відчуження об`єктів права приватної власності виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності на підставі та в порядку, визначеному Законом № 1559-VІ, за умови повного рівноцінного відшкодування особі їх вартості або надання їй рівноцінної земельної ділянки чи об`єкта нерухомого майна.
28. Аналіз зазначених норм права у сукупності свідчить про те, що визначальною підставою для примусового відчуження частини земельної ділянки, що знаходиться в приватній власності з мотивів суспільної необхідності є фактичне доведення органом виконавчої влади неможливості проведення будівництва, зокрема, повітряної лінії електропередач без припинення права власності на частину земельної ділянки власника земельної ділянки. Також, обов`язковою умовою реалізації рішення щодо викупу земельної ділянки примусово є дотримання органом, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки процедури визначеної законом щодо прийняття рішення, повідомлення власника про викуп земельної ділянки з суспільних потреб, забезпечення права на участь у переговорах щодо умов викупу.
29. За встановлених у справі обставин, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано процедуру, визначену Законом №1559-VI стосовно належного повідомлення відповідача про прийняття рішення про відчуження земельної ділянки, про надання інформації з цих питань, про призначення переговорів, про дату та час засідань комісій.
30. Стосовно доводів відповідача про неврахування судом першої інстанції, при визначенні викупної вартості частини належної йому земельної ділянки, наданої ним довідки від 17.09.2024 №201-20240917-0008427499 про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої в Єдиній базі даних звітів про оцінку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
31. Статтею 22 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» передбачено, що звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок підлягають рецензуванню.
Рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється у разі обов`язкового проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, а також на вимогу заінтересованих осіб та в інших випадках, визначених законом.
Підставою для рецензування звіту з експертної грошової оцінки земельних ділянок на вимогу заінтересованих осіб є їх письмове звернення до осіб, яким відповідно до цього Закону надано право здійснювати рецензування.
Порядок рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок визначається Кабінетом Міністрів України.
Рецензування звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється: оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок із стажем практичної роботи не менше двох років; експертними радами саморегулівних організацій оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
32. Верховний Суд констатує, що наданим правом на залучення іншого суб`єкта оціночної діяльності чи проведення рецензування звіту з оцінки майна відповідач не скористався, а надана ним довідка була сформована в автоматичному режимі і не містить рецензії, у зв`язку з чим не могла бути взята до уваги судом як доказ визначення вартості належної йому земельної ділянки.
33. Разом із цим, колегія суддів зауважує, що позивач не лише заперечував щодо викупної вартості частини належної йому земельної ділянки, він також наголошував на тому, що з огляду на специфіку правового регулювання щодо об`єкта енергетичної інфраструктури, який буде розміщено на відчужуваній частині земельної ділянки - повітряної лінії електропередачі 220 кВ, він буде позбавлений можливості використовувати свою земельну ділянку за її цільовим призначенням (для колективного садівництва), у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
34. Згідно з частиною третьою статті 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
35. Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону №1559-VІ у разі, якщо відчужується частина земельної ділянки, а решта її площі не може раціонально використовуватися за цільовим призначенням, за вимогою власника земельної ділянки відчуженню підлягає вся земельна ділянка.
36. Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що у разі прийняття рішення про примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, за наявності обґрунтованої вимоги власника, який доводить неможливість раціонального використання залишку земельної ділянки за її цільовим призначенням, органи державної влади зобов`язані забезпечити відчуження всієї земельної ділянки, а не лише її частини.
37. Правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об`єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об`єктів енергетики з метою забезпечення безперебійного функціонування цих об`єктів, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об`єктів від впливу можливих аварій визначає Закон №2480-VI.
38. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №2480-VI для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, зокрема, охоронні зони об`єктів енергетики.
39. За змістом частин першої та другої статті 22 Закону №2480-VI для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв встановлюються охоронні зони об`єктів енергетики.
Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.
40. За змістом статті 32 Закону №2480-VI у межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється:
будувати житлові будинки, будинки громадського призначення;
розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами;
складати будь-які матеріали, розпалювати вогнища, влаштовувати звалища;
саджати дерева, крім кущів та саджанців з висотою перспективного росту не більше двох метрів;
розташовувати автозаправні станції або сховища пально-мастильних матеріалів;
влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов`язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт;
запускати спортивні моделі літальних апаратів та повітряні змії;
відсипати ґрунт, влаштовувати водосховища, ставки та інші водні споруди;
влаштовувати зупинки та стоянки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.
41. Розміри охоронних зон електричних мереж визначені Правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1455 (далі - Правила №1455), за змістом пункту 7 яких, охоронні зони електричних мереж, зокрема, 150 кВ, 220 кВ встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення, на 25 метрів по горизонталі.
42. Відповідно до пункту 13 Правил №1455 у межах охоронних зон об`єктів енергетики додатково до обмежень, встановлених статтею 32 Закону №2480-VI, забороняється:
складати сміття, здійснювати підпал стерні, очерету та бур`яну;
запускати безпілотні літальні апарати (крім випадків використання їх для забезпечення експлуатації та охорони електричних мереж), повітряні кулі.
43. За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів зазначає, що в разі розміщення на відчужуваній частині земельної ділянки повітряної лінії електропередач 220 кВ, решта площі цієї земельної ділянки, що залишиться у власності ОСОБА_1 , фактично потрапляє в межі охоронної зони електричних мереж, у якій встановлено суттєві обмеження щодо можливостей використання землі, що унеможливлює раціональне використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для колективного садівництва, і, відповідно, підтверджує обґрунтованість вимоги власника щодо відчуження всієї земельної ділянки або надання йому у власність ділянки з подібними характеристиками.
44. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
45. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави (територіальної громади).
46. У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.
47. Враховуючи той факт, що питання можливості раціонального використання решти площі земельної ділянки, яка залишається у власності ОСОБА_1 , фактично не було досліджено ані позивачем під час прийняття рішення про примусове відчуження її частини, ані судом першої інстанції під час вирішення спору по суті, колегія суддів доходить висновку, що таке втручання у право власності позивача не відповідає критеріям, сформульованим у практиці ЄСПЛ, зокрема, не є пропорційним переслідуваній меті, оскільки призводить до фактичного позбавлення власника можливості використовувати належне йому майно за цільовим призначенням без відповідної грошової компенсації або надання у власність рівноцінної ділянки, у зв`язку з чим суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовних вимог Дрогобицької РДА.
48. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
49. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
50. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
51. Позивачем також подано клопотання про розподіл судових витрат, понесених ним у суді апеляційної інстанції, зокрема щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, позивачем не заявлялось.
52. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
53. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
54. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
55. Відповідно до статті 19 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
56. Згідно з частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
57. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя статті 30 Закону №5076-VI).
58. Крім того, за змістом статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно - виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики) розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
59. За змістом частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
60. Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
61. Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
62. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
63. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
64. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
65. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
66. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
67. В клопотанні про розподіл судових витрат ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 10000,00 грн.
68. На підтвердження факту понесення зазначених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 04.03.2025, акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 31.08.2023, платіжну інструкцію від 31.08.2023 №0.0.3174862187.1, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2025 №1, квитанцію до прибуткового касового ордера від 18.03.2025 №40.
69. При цьому, заперечень щодо суми заявлених витрат на правничу допомогу від інших учасників справи до Верховного Суду подано не було.
70. За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наданих адвокатом послуг, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який витратив адвокат на підготовку апеляційної скарги, колегія суддів вважає справедливою та співмірною заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу та вважає за можливе призначення компенсації зазначених витрат в заявленому ним розмірі - 10000,00 грн.
71. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької РДА підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 10000,00 грн.
Керуючись статтями 267 308 311 317 321 322 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №П/857/9/24 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул.22 Січня, 37, код ЄДРПОУ: 04056477) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
судді А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко