Стаття 21. Мораторій

1. Мораторій запроваджується з дня початку проведення процедури фінансової реструктуризації.

Мораторій діє до завершення процедури фінансової реструктуризації, але не більше ніж протягом 90 днів. Зазначений строк може бути продовжено за згодою залучених кредиторів, жоден з яких не є пов’язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, на строк, що не може перевищувати 90 днів. Загальний строк дії мораторію не може перевищувати 180 днів.

Залучені кредитори (крім пов’язаних осіб) у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, мають право прийняти рішення про припинення дії мораторію в будь-який час після початку проведення процедури фінансової реструктуризації.

2. Протягом дії мораторію забороняється:

1) боржнику виконувати вимоги кредиторів, за винятком випадків, коли таке виконання вимог погоджено залученими кредиторами (крім пов’язаних осіб) у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, та боржником як частина порядку проведення звичайної господарської діяльності у період проведення переговорів;

2) примусово звертати стягнення на майно боржника та майно, передане третіми особами в забезпечення виконання зобов’язань боржника перед залученими кредиторами, на підставі виконавчих документів, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом будь-яких інших позасудових способів звернення стягнення;

3) укладати угоди про заставу чи іпотеку майна боржника, крім випадків, коли укладення таких угод необхідне для отримання фінансування під час проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до статті 13 цього Закону;

4) вчиняти дії з метою отримання у володіння майна боржника чи отримання контролю над майном боржника, в тому числі шляхом укладення будь-яких договорів;

5) зараховувати зустрічні однорідні вимоги;

6) відчужувати, в тому числі реалізовувати, та примусово звертати стягнення на необоротні активи боржника, які не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації, на підставі виконавчих документів, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом будь-яких інших позасудових способів звернення стягнення.

3. Протягом дії мораторію:

1) не нараховується неустойка (штраф, пеня) або інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення боржником будь-яких вимог, на які поширюється мораторій;

2) зупиняється перебіг позовної давності та будь-якого іншого строку, встановленого законом чи договором, у тому числі строку на пред’явлення вимоги до поручителів, у межах якого кредитори можуть реалізовувати свої права.

4. Дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими кредиторами (крім випадку, визначеного пунктом 6 частини другої цієї статті), а також на вимоги із зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, та вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками.

Дія мораторію поширюється на будь-які вимоги пов’язаних осіб боржника.

У період дії мораторію будь-який кредитор (у тому числі на вимоги якого поширюється дія мораторію) має право розпочати або продовжити судове провадження для отримання рішення суду проти боржника про стягнення заборгованості або звернення стягнення на майно боржника.

5. Під час проведення процедури фінансової реструктуризації боржник зобов’язаний вживати необхідних заходів з метою захисту та збереження свого майна.

Боржнику, його учасникам або акціонерам без отримання згоди залучених кредиторів, жоден з яких не є пов’язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, заборонено:

1) проводити операції з відчуження майна, крім тих, що проводяться в рамках провадження ним звичайної господарської діяльності;

2) приймати рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення).