Стаття 3. Право на реєстрацію географічного зазначення спиртного напою

1. Право на реєстрацію географічного зазначення спиртного напою має виробник або об’єднання виробників незалежно від його організаційно-правової форми або складу, які у визначеному географічному місці виробляють спиртний напій, особлива якість, репутація чи інші характеристики якого головним чином зумовлені цим географічним місцем, а у встановлених цим Законом випадках - держава в особі уповноваженого органу державної влади.

2. Один виробник має право на реєстрацію географічного зазначення спиртного напою, якщо:

1) він є єдиним виробником спиртного напою у визначеному географічному місці та бажає подати заявку на реєстрацію географічного зазначення;

2) географічна територія, на якій виробляється спиртний напій, має характеристики, які істотно відрізняються від прилеглих територій, або характеристики спиртного напою відрізняються від спиртних напоїв, що виробляються на прилеглих територіях, або спиртний напій має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, головним чином зумовлені його географічним походженням.

3. Виробники мають право на реєстрацію географічних зазначень виключно для спиртних напоїв, які вони виробляють.

4. Виробники з різних держав мають право спільно реалізовувати права, встановлені цією статтею, щодо найменування, що ідентифікує спиртний напій і позначає транскордонне географічне місце. Іноземні особи реалізують такі права шляхом подання відповідних документів до НОІВ безпосередньо або через відповідні органи іноземної держави.

5. Крім виробників, право на реєстрацію географічного зазначення має уповноважений орган відповідної держави, якщо об’єднання виробників не може зареєструвати географічне зазначення через кількість виробників, їх географічне розташування або особливості організації виробничого процесу, про що зазначається в заявці на реєстрацію географічного зазначення спиртного напою.