ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № ЗПП/320/5/23
адміністративне провадження № К/990/16187/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 (головуючий суддя: Колеснікова І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2023 (головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №ЗПП/320/5/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «-Медімпульс-» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до Комунального підприємства «Київблагоустрій», Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «-Медімпульс-» (далі - ТОВ «-Медімпульс-» або заявник) звернулося до суду із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви) шляхом заборони:
- КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії щодо демонтажу складу літера «В» площею 33, 1 кв.м., що є складовою частиною майнового комплексу загальною площею 8840,2 кв.м. (вісім тисяч вісімсот сорок цілих дві десятих квадратних метрів), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимира Брожка (вул. Кіровоградська), буд. 38/58;
- Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії щодо демонтажу складу літера «В» площею 33, 1 кв.м., що є складовою частиною майнового комплексу загальною площею 8 840,2 кв.м. (вісім тисяч вісімсот сорок цілих дві десятих квадратних метрів), який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимира Брожка (вул. Кіровоградська), буд. 38/58.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2023, задовольнив заяву ТОВ «-Медімпульс-» про забезпечення позову (до подання позовної заяви).
Заборонив КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії із демонтажу складу літера «В» площею 33, 1 кв.м., що є складовою частиною майнового комплексу загальною площею 8 840,2 кв.м. (вісім тисяч вісімсот сорок цілих дві десятих квадратних метрів), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимира Брожка (вул. Кіровоградська), буд. 38/58.
Заборонив Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії із демонтажу складу літера «В» площею 33, 1 кв.м., що є складовою частиною майнового комплексу загальною площею 8 840,2 кв.м. (вісім тисяч вісімсот сорок цілих дві десятих квадратних метрів), який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимира Брожка (вул. Кіровоградська), буд. 38/58.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Департамент міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ «-Медімпульс-» про забезпечення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
Заява мотивована тим, що 09.01.2023 працівниками КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за дорученням Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено демонтаж складу літера А, площею 33,1 кв. м, який належить заявнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2022, укладеному між ТОВ «-Медімпульс-» та ТОВ «К.38-58».
Заявник стверджує, що працівниками КП «Київблагоустрій» було демонтовано ворота складу та вивезено у невідомому напрямку.
ТОВ «-Медімпульс-» вважає такі дії незаконними, адже склад є капітальною спорудою, а не малою архітектурною формою, та є частиною майнового комплексу, на яке зареєстровано право власності у встановленому законом порядку.
Одночасно заявник наголосив про намір у майбутньому оскаржити припис КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2100621 від 06.01.2021 та доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 004-1525 від 23.03.2021.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди зазначили, що із інформації, зазначеній у копії доручення № 004-1525 від 23.03.2021, виданого на підставі припису № 2100621 від 06.01.2021, вбачається, що КП «Київблагоустрій» було доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою в Голосіївському районі по вул. Брожка Володимира, 38/58, тип об`єкту: автомийка, шиномонтаж, ТО.
Водночас, суд першої інстанції зауважив, що доручення не містить інформації щодо вчинених ТОВ «-Медімпульс-» порушень та їх правової кваліфікації.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що припис № 2100621 від 06.01.2021 та доручення №004-1525 від 23.03.2021, якими визначено порядок усунення порушення шляхом демонтажу елементу благоустрою (автомийка, шиномонтаж, ТО), містять очевидні ознаки протиправності.
Суд апеляційної інстанції, із посиланням на долучені до заяви про забезпечення позову документи, зазначив, що склад (ворота якого вже демонтовано) є капітальною спорудою, а не малою архітектурною формою, та є частиною майнового комплексу, який належить на праві власності заявнику.
Таким чином, суди обох інстанцій дійшли висновку, що виконання доручення від 23.03.2021 № 004-1525, виданого на підставі припису № 2100621 від 06.01.2021, шляхом демонтажу елементів благоустрою спричинить знищення об`єкту нерухомого майна заявника та нанесе йому збитки у розмірі вартості такого майна, тобто спричинить майнову шкоду і відновлення прав та інтересів ТОВ «-Медімпульс-» щодо володіння та використання такими елементами благоустрою після винесення рішення суду по суті оскарження рішень не призведе до повноцінного відновлення його прав та інтересів.
Одночасно суди наголосили, що ані зміст припису та доручення, ані матеріали, додані до заяви, не свідчать про можливість порушення інтересів будь-яких осіб, у випадку невиконання вказаних припису та доручення.
Підсумовуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які клопотав заявник.
Касаційна скарга Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність визначених КАС України підстав для забезпечення позову.
На переконання скаржника, оскаржувані судові рішення не містять належних та переконливих мотивів застосування заходів забезпечення позову.
Насамперед скаржник наголосив, що судами проігнорований той факт, що на момент винесення припису від 06.01.2021 та надання доручення від 23.03.2021, ТОВ «-Медімпульс-» не було власником нерухомого майна, а отже такі не стосувалися заявника.
Своєю чергою, надання КП «Київблагоустрій» доручення на демонтаж елементу благоустрою було зумовлено невиконанням власником майна вимог припису від 06.01.2021 № 2100621, який був вручений у відповідності до приписів пункту 20.2.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила благоустрою міста Києва).
Також скаржник наголосив, що припис від 06.01.2021 відповідає вимогам, зазначеним у пункті 20.2.2 Правил.
Своєю чергою, заявником не було надано суду доказів в підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам.
Також ТОВ «-Медімпульс-» не доведено, а судами не встановлено, що відповідачі мали наміри проводити подальший демонтаж, який посягає на власність Товариства, окрім воріт, які відповідно до положень статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вважаються елементом благоустрою.
Крім того, правовстановлюючі документи на елемент благоустрою (ворота) суб`єктом господарювання під час демонтажу не надавалися.
Водночас, висновки судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок демонтажу елементу благоустрою (ворота) можуть виникнути несприятливі наслідки для ТОВ «-Медімпульс-» ґрунтуються на припущеннях.
Одночасно скаржник наголосив, за інформацією, наявною в адміністративній справі № 320/8588/23 про оскарження припису від 06.01.2021 та доручення від 23.03.2021, ТОВ «-Медімпульс-» повернуло демонтовані ворота, сплативши кошти у сумі 4561,56 грн.
ТОВ «-Медімпульс-» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Товариство визнає повноваження відповідачів на проведення демонтажу тимчасових споруд, проте зазначає, що демонтовані ворота є частиною капітальної споруди (складу), а отже у КП «Київблагоустрій» не було законних підстав для проведення демонтажу.
Також ТОВ «-Медімпульс-» стверджує, що попереднім власником майна надавалися документи на виконання вимог припису від 06.01.2021.
Заявник також заперечує твердження Департаменту про те, що демонтажу підлягають тільки окремі конструктивні частини, оскільки зі змісту припису та доручення випливає, що демонтажу підлягає нежитлова будівля.
Одночасно ТОВ «-Медімпульс-» підтвердило повернення демонтованих воріт, проте наголосило, що повернення частково демонтованого майна (воріт складу) не свідчить про те, що на підставі припису та доручення, демонтаж не буде проведено у майбутньому, оскільки Департамент не надає суду відомостей того, що такі документи були скасовані.
Своєю чергою, головною метою Товариства є не породження нових спорів чи отримання компенсації, а збереження нерухомого майна та мирне володіння ним.
Підсумовуючи викладене, Товариство стверджує, що вжиті судами заходи забезпечення позову є співмірними та не порушують прав та інтересів інших осіб, а також сприятимуть недопущенню порушень прав суб`єкта господарювання на мирне володіння своїм майном.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Одночасно колегія суддів зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Комітет Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) у параграфі І та ІІ Рекомендацій від 13 вересня 1989 року № R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.
КМРЄ у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15 грудня 2004 року, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17 травня 2016 року у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61- 62; рішення ЄСПЛ від 16 березня 2021 року у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144-153).
Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 640/6840/20 та від 16.01.2023 у справі № 640/1995/22.
Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У справі, що розглядається, заява про забезпечення позову фактично обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до демонтажу належного ТОВ «-Медімпульс-» на праві власності майна (складу), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Брожка, 38/58. Такі побоювання Товариства пов`язані з тим, що посадовими особами КП «Київблагоустрій» вже було демонтовано ворота цього складу.
Так, правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів».
Відповідно до приписів статті 34 цього Закону, правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.
Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада рішенням від 25.12.2008 №1051/1051 затвердила Правила благоустрою міста Києва.
Порядок демонтажу (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі визначає пункт 13.3 Правил благоустрою міста Києва.
Відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 Правил благоустрою міста Києва, у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лоткиприлавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» (далі - КП «Київблагоустрій») вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.
Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.
Пунктом 20.2.1. Правил благоустрою міста Києва передбачено, що якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.
У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.
Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений.
Так, із інформації, зазначеній у копії доручення № 004-1525 від 23.03.2021, виданого на підставі припису № 2100621 від 06.01.2021, суди встановили, що цим документом доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою в Голосіївському районі по вул. Брожка Володимира, 38/58, тип об`єкту: автомийка, шиномонтаж, ТО.
Одночасно, суди констатували, що склад (ворота якого вже демонтовано у межах виконання припису і доручення) є капітальною спорудою, а не малою архітектурною формою, та є частиною майнового комплексу, який належить на праві власності заявнику.
За таких обставин, суди погодилися із доводами заявника, що виконання доручення №004-1525 від 23.03.2021, виданого на підставі припису № 2100621 від 06.01.2021, шляхом демонтажу елементів благоустрою спричинить знищення об`єкту нерухомого майна заявника та нанесе збитки у розмірі вартості такого майна, тобто спричинить йому майнову шкоду і відновлення прав та інтересів щодо володіння та використання такими елементами благоустрою після винесення рішення суду по суті оскарження припису і доручення не призведе до повноцінного відновлення його прав та інтересів.
Також, суди констатували, що ні зміст припису, ні матеріалів, доданих до заяви, не свідчить про можливість порушення інтересів будь-яких осіб, у випадку невиконання вказаних приписів.
Водночас, згідно із зазначеною у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу інформацією ТОВ «-Медімпульс-» оскаржено у судовому порядку припис №2100621 від 06.01.2021 і доручення № 004-1525 від 23.03.2021 (справа №320/8588/23).
Відтак, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «-Медімпульс-» про забезпечення позову, оскільки судами враховано правову природу припису та доручення, виконання яких створює комплекс правових наслідків, тому для відновлення порушених прав заявника знадобиться докласти значних зусиль та унеможливить виконання рішення суду, у випадку задоволення вимог заявника по суті спору; відсутність впливу на права та інтереси інших осіб.
Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 23.06.2023 у справі № 640/20708/22.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
У цій справі суди, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчилися в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже, враховуючи заявлені ТОВ «-Медімпульс-» вимоги про забезпечення позову, колегія суддів погоджується із судовим рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб, оскільки, зважаючи на часткове проведення демонтажних робіт, є достатні правові підстави, передбачені статтею 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
У цьому випадку застосування заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог у справі № 320/8588/23, встановлення їх обґрунтованості.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
VII.ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частиною першою статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення заяви ТОВ «-Медімпульс-» про забезпечення позову (до подання позовної заяви), є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 345 349 350 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №ЗПП/320/5/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
О. П. Стародуб