ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 140/8660/20
адміністративне провадження № К/990/5506/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Чиркін С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 (судді - Ільчишин Н.В., Бруновська Н.В., Кухтей Р.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області про зобов`язання вчинити певні дії
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви від 13.07.2020 про залишення частини позовних вимог без розгляду) просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати відповідача провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги року в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року та виплачувати вказану допомогу надалі до настання обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17.07.2020 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Зобов`язано Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області провести із 17.07.2020 нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
24.10.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява, подана в порядку статті 383 КАС України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 заяву позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі залишено без задоволення.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 298 КАС України та позивачу встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
21.12.2023 до Восьмого апеляційного адміністративного суду найшло клопотання позивача про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому він просив прийняти апеляційну скаргу без сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про усунення недоліків та про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пп.7 п. 1, пп.7 п.2, пп.5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Цією ж ухвалою продовжено позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі від 19.12.2023.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, в зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги та звернувся з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач покликається на те, що процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, який здійснюється виключно судом, підстави та порядок здійснення якого визначено нормами статті 383 КАС України.
На думку позивача, сплата судового збору за апеляційну та касаційну скарги позбавляє стягувача можливості оскаржити ухвалу суду першої інстанції, яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, щодо встановлення контролю за виконанням судового рішення, що є порушенням Конституції України і надає можливість боржнику не виконувати рішення суду.
Покликаючись на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та необхідність звернення до Конституційного Суду України, позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.01.2024 про повернення апеляційної скарги і справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (Закон № 3674-VI).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Таке формулювання вказує на те, що за подання усіх заяв, які передбачені процесуальним законом, підлягає справлянню судовий збір.
Оскільки заява «про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду» передбачена процесуальним законом (стаття 383 КАС України), то за змістом частини першої статті 3 Закону № 3674-VI за її подання підлягає сплаті судовий збір.
Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону № 3674-VI.
Водночас, ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України статтею 4 Закону № 3674-VI не передбачена.
Таким чином, передбачена статтею 383 КАС України заява хоч і віднесена до числа об?єктів справляння судового збору, однак відсутність у Законі № 3674-VI відповідної ставки виключає можливість вимагати його сплати від позивача, що дозволяє зробити висновок про те, що за подання такої заяви судовий збір не підлягає сплаті.
Натомість, відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду передбачено сплату судового збору в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена норма не розрізняє ухвал, за які підлягає сплаті судовий збір, що вказує на те, що судовий збір підлягає сплаті за подання апеляційних скраг на усі без виключення ухвали суду першої інстанції, в т.ч. ухвали, прийняті в порядку статті 383 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та в подальшому повертаючи її, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір ставок судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду передбачено Законом № 3674-VI і такі положення Закону стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.
Розв?язуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" в контексті необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність виконавчої служби Конституційний Суд України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024 (справа про обов`язковість судового рішення) дійшов наступних висновків:
"Ураховуючи, що за подання до суду першої інстанції скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не встановлено справляння судового збору, Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначений приписом статті 4 Закону, не можна вважати зрозумілим і справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення як невіддільного складника права на доступ до суду.
Ураховуючи, що згідно з приписами Закону, що їх оспорює ОСОБА_2 , розгляд апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду за наслідками розгляду скарги, поданої відповідно до статті 447 ЦПК України, пов`язаний із потребою сплати особою судового збору, Конституційний Суд України констатує, що має місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.
З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Конституційний Суд України зазначає, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети чинення правосуддя - захисту прав і свобод.".
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), досліджуючи природу запровадженої статтею 383 КАС України процедури, дійшов наступних висновків:
«Статтею 383 Кодексу, приписи якої оспорює Заявник, установлено один із механізмів судового контролю в адміністративному судочинстві за виконанням судового рішення, ухваленого на користь особи, а саме: порядок визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
…приписи розділу IV „Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу не визначають інших дієвих механізмів для особи-позивача домогтися реального виконання суб`єктом владних повноважень - відповідачем судового рішення, ухваленого на користь такої особи.»
Отже, на відміну від статті 447 ЦПК України, судовий контроль в порядку статті 383 КАС України хоч і здійснюється шляхом визнання протиправними вчинених на виконання рішення суду рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, однак за своєю природою такі заходи також є механізмом забезпечення виконання судових рішень.
Оскаржувана, у справі яка розглядається, ухвала стосується питань апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції з питань судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України.
При цьому, можливість апеляційного оскарження, постановленої в порядку статті 383 КАС України ухвали суду, як і у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України, також поставлена у залежність від сплати судового збору, що також створює необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду і є порушенням конституційних засад та принципів адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, відтак не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.
Натомість, застосовуючи положення частини першої статті 8, частин першої, другої статті 55, статті 129-1 Конституції України як норми прямої дії, з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024, суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.
Відповідно до частини 4 статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Зважаючи на викладене суд звертається до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI.
Керуючись статтями 7 242 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 скасувати.
Справу №140/8660/20 направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
С.М. Чиркін