ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/24320/24
провадження № К/990/16215/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Юрко І.В., Білак С.В., Чабаненко С.В. від 25 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 28 серпня 2024 року № 045750029069;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21 серпня 2024 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії від 28 серпня 2024 року № 045750029069.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21 серпня 2024 року.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення в особи пенсії по втраті годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб.
4. Оскільки, 11 червня 2024 року до реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про безвісті зниклого чоловіка ОСОБА_2 , право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника у ОСОБА_1 виникає з 12 липня 2024 року, чим вона й скористалась, подавши до пенсійного органу відповідну заяву.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції помилково ототожнено строк, протягом якого особа може звернутися із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника та строк, протягом якого має бути сформований витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань з дати внесення відомостей про особу, яка зникла безвісти за особливих обставин. В даному випадку - витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути датований 11 липня 2024 року або пізнішою датою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є дружиною безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .
9. 07 червня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачці було вручено сповіщення про те, що її чоловік ОСОБА_2 під час ведення бойових дій безвісті зник 02 червня 2024 року у населеному пункті Володимирівка Волноваського району Донецької області.
10. На утримані чоловіка ОСОБА_2 перебувала малолітня дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
11. 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.
12. 02 вересня 2024 року їй було надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначені пенсії № 045750029069 від 28 серпня 2024 року.
13. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 28 серпня 2024 року № 045750029069 повідомлено позивачку про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.
14. Відмова обґрунтована тим, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому зазначена дата реєстрації провадження 11 червня 2024 року, датований 21 червня 2024 року. Для призначення пенсії по втраті годувальника, витяг має бути датований 11 липня 2024 року чи більш пізньою датою.
15. Вважаючи дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування судами положень статей 36, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у контексті виникнення права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника для членів сім`ї осіб, яким надано статус зниклих безвісти за особливих обставин.
17. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
18. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
21. Згідно частин першої, другої 2 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
22. Пунктом 4 статті 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
23. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
24. Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
25. Згідно з частиною другою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
26. За приписами частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
27. Відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
28. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, призначається на період, протягом якого така особа зберігає цей правовий статус. Виплата такої пенсії припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти або зниклої безвісти за особливих обставин.
29. Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин встановлений вичерпний перелік умов, до яких відносяться:
- непрацездатність членів сім`ї особи, яка зникла безвісти;
- перебування на повному утриманні годувальника (за виключенням дітей);
- сплив одного місяця з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
30. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає необхідність підтвердження заявником умов спливу одного місяця з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
31. При цьому, для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, датованого числом через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань, законодавством не передбачено.
32. Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку - витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути датований 11 липня 2024 року або пізнішою датою, і зауважує, що відповідне право на отримання пенсії згідно з положеннями вказаних вище норм виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
33. Відповідний витяг з реєстру досудових розслідувань від 21 червня 2024 року був наданий позивачкою разом із заявою про призначення пенсії - 21 серпня 2024 року, тобто більше ніж через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
34. Таким чином, позивачкою дотримано вимоги закону в частині необхідності підтвердження умов спливу одного місяця з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
35. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
36. Як зазначалося раніше, умовами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин є: непрацездатність членів сім`ї особи, яка зникла безвісти; перебування на повному утриманні годувальника (за виключенням дітей); сплив одного місяці з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
37. Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідили правомірність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачці пенсії у зв`язку з втратою годувальника, якому відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин на предмет дотримання положень статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
38. Проте, суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, не дотримавшись принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи, взагалі не дослідили питання чи є ОСОБА_1 непрацездатним членом сім`ї особи, яка зникла безвісти, та чи перебувала позивачка на повному утриманні годувальника.
39. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.
40. Встановлені частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
42. Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
43. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
44. Під час нового розгляду справи суду слід надати належну правову оцінку предмету спору за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та прийняти на цій підставі мотивоване рішення.
45. Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року скасувати.
Справу № 160/24320/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук