Постанова

іменем України

13 грудня 2022 року?

м. Київ

справа № 161/6426/21

провадження № 51-2605км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?

головуючого ОСОБА_1 ,?

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:?

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

(в режимі відеоконференції)

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030130000004 від 03 січня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луцька, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_6 засуджений до покарання:

- за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- частиною 3 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК ОСОБА_6 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією всього особистого майна.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК ОСОБА_6 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2021 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією всього особистого майна.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

У період із 20:00 2 січня 2021 року по 09:00 3 січня 2021 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вікна, незаконно проник до приміщення продуктового магазину, на АДРЕСА_2 , звідки повторно, таємно викрав товару на загальну суму 2538 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на вказану суму.

Крім того, він же в період з 15:00 4 січня 2021 року по 09:00 5 січня 2021 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження дверей, незаконно проник до підсобного приміщення. розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_3 , звідки повторно, таємно викрав консервацію, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 550 грн.

Крім того, він же, в період часу з 21 січня 2021 року по 25 січня 2021 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у під`їзді № 5 буд. АДРЕСА_4 , шляхом пошкодження навісного замка незаконно проник до підсобного приміщення, звідки повторно, таємно викрав велосипед марки "Cross", вартістю 4200 грн, та велосипед без маркувальних позначень вартістю 950 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 5150 грн.

Крім того, він у період з 11:00 25 січня 2021 року по 09:00 27 січня 2021 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження навісного замка незаконно проник до приміщення артскважини № 26-А, що розташована на території ДП "Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племенній справі у тваринництві", що на АДРЕСА_2 , звідки повторно, таємно викрав майно на загальну суму 6450 грн, чим спричинив указаному підприємству майнової шкоди на вказану суму.

До того ж засуджений в період з 18 год. 22 січня 2021 року по 11:00 30 січня 2021 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження навісного замка, незаконно проник до приміщення будинку АДРЕСА_5 , який належить ОСОБА_11 , звідки повторно, таємно намагався викрасти наявні у будинку цінні речі, проте не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, та не закінчив кримінального правопорушення з причин, що не залежали від його волі, оскільки цінних речей у будинку не відшукав.

Також він у період з 11:00 24 січня 2021 року по 11:00 31 січня 2021 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом віджиму вхідних дверей, незаконно проник до приміщення будинку АДРЕСА_6 , звідки повторно, таємно викрав речі на загальну суму 4900 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_6 у період часу з 31 січня 2021 року по 06 лютого 2021 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом віджиму вхідних дверей, незаконно проник до підсобного приміщення, розташованого на території домогосподарства АДРЕСА_7 , звідки повторно, таємно викрав фрезерувальний свердлильно - точильний верстат, вартістю 19 000 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на вказану суму.

Далі у період з 14:00 05 лютого 2021 року по 14:00 07 лютого 2021 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вікна незаконно проник до приміщення будинку АДРЕСА_4 , належного ОСОБА_13 , звідки повторно, таємно намагався викрасти наявні в будинку цінні речі, проте не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення до кінця, та не закінчив кримінальне правопорушення, з причин, що не залежали від його волі, оскільки цінних речей у будинку не відшукав.

Також ОСОБА_6 у період часу з 19:00 по 20:30 08 лютого 2021 року, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи поблизу будинку № 11 на вул. Даньшина в м. Луцьку Волинської області, шляхом розбиття скла передніх пасажирських дверцят, незаконно проник до салону автомобіля марки "Great Wall Haver H5", д.н.з. НОМЕР_1 , звідки повторно, таємно викрав сумку, котра матеріальної цінності не становить, паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , який матеріальної цінності не становить, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, марки "Great Wall Haver H5", д.н.з. НОМЕР_1 , яке матеріальної цінності не становить, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_14 , який матеріальної цінності не становить, банківські картки, які матеріальної цінності не становить та грошові кошти в сумі 3000 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на вказану суму.

Крім того, він же 10 лютого 2021 року, близько

21:30, діючи умисно, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, шляхом пошкодження вікна вхідних дверей проник до будинку АДРЕСА_8 , де вчинив напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_15 , який виразився у висловленні погрози позбавити його життя, під час якого відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 5000 грн, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 червня 2022 року вказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду шляхом перекваліфікації його дій з частини 3 статті 187 на частину 3 статті 186 КК і про призначення покарання в межах санкції частини 3 статті 186 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 4 роки та призначення остаточного покарання за частинами 1, 2 статті 70 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

При цьому засуджений не оспорює визнання його винуватим за злочини, передбачені частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 185 КК, та не заперечує виду і розміру призначеного покарання за вказаними статтями Кримінального кодексу України.

Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що показання потерпілого ОСОБА_15 неправильно були сприйняті судом першої інстанції, оскільки потерпілий не вважав погрозу реальною, а твердження суду в частині показань: «зробити будь-що» не вказують, що потерпілому загрожували під час вчинення злочину. Також засуджений зазначає про те, що з потерпілим вони були давно знайомі, жили по сусідству та не перебували у неприязних відносинах.

Крім того, на думку засудженого, суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку неправомірно визначив правові обставини кримінального правопорушення, що призвело надалі до неправильної кваліфікації дій останнього, внаслідок чого було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого і захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Стосовно тверджень засудженого про відсутність у його діях ознак розбою, а отже, про необхідність кваліфікувати вчинене ним діяння за частиною 3 статті 186 КК, з тих підстав, що потерпілий не сприймав його погрози реально, слід зауважити таке.

За загальним визначенням, розбій як злочин проти власності - це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій належить до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об`єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об`єкт у зв`язку із посяганням на право власності - життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об`єкта дає підстави для розмежування складів злочину, як у цьому випадку - розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою розбою від грабежу.

При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілої, але й сам спосіб дії винного, що й було враховано судом першої інстанції при кваліфікації дій засудженого.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК, зроблено з дотриманням вимог статті 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Суд правильно обґрунтував свої висновки та зазначив, що згідно з установлених судом першої інстанції обставинами під час вчинення вищевказаних дій, ОСОБА_6 висловлював погрозу застосування насильство, зокрема вбити потерпілого, яке полягало в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я, а його показання в суді про відсутність погроз на адресу потерпілого повністю спростовуються дослідженими доказами у кримінальному проваджені та не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема показаннями наданими потерпілим безпосередньо в суді та свідків, протоколами слідчих (розшукових) дій та висновком експерта, які, на думку суду, є правдивими і узгоджуються із іншими доказами у кримінальному провадженні.

До таких висновків суд дійшов, допитавши самого ОСОБА_6 , свідків та дослідивши письмові докази, а також на підставі даних, які встановив із показань потерпілого, про те, що ОСОБА_6 , не знайшовши грошей, підійшов до нього і, замахнувшись над його головою якимось предметом, крикнув: "Віддавай гроші, бо приб?ю!", тому він відразу дістав гроші, які зберігалися в нього в ліжку у скрині. Коли він відкрив скриню, ОСОБА_6 вихопив гроші та вибіг із будинку. Який саме предмет був у руці в ОСОБА_6 не роздивився, бо має слабкий зір, але точно це був не телефон, бо в кімнаті було ввімкнене світло і потреби підсвічувати телефоном не було. Він є інвалідом І групи. сам себе не здатний обслуговувати і захистити та є лежачою людиною. Після таких дій ОСОБА_6 він викликав поліцію і повідомив про напад, а також зателефонував сестрі та брату, був в шоковому стані. Зазначив, що погрозу ОСОБА_6 сприйняв як реальну, бо розумів, що він міг зробити будь-що в тій ситуації.

Указані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженні, не викликають сумнівів у їх достовірності. Об`єктивних підстав не довіряти показанням свідків та відомостям, що містяться в письмових доказах, у суду не було.

Зокрема, показання потерпілого й зазначених свідків апеляційний суд обґрунтовано вважав такими, що підтверджуються фактичними даними, які містяться в письмових доказах, а також інших документах, зміст яких детально відображено у вироку.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту, дійшов висновку, що дослідженими і перевіреними судом доказами достовірно встановлено, що засуджений шляхом залякування потерпілої та демонстрації готовності негайно застосувати насильство до нього вимагав гроші, які потім потерпілий йому віддав.

Апеляційний суд у межах, установлених статтею 404 КПК, та в порядку, визначеному статтею 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту і визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог статті 419 КПК мотиви на їх спростування.

Ухвала апеляційного суду, як і вирок місцевого суду є законними, обґрунтованими та належним чином вмотивованими, адже в повній мірі відповідають приписам статей 370 419 КПК, тому твердження засудженого в цій частині теж є неприйнятними.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону, які були б

безумовними підставами для скасування або зміни ухвали апеляційного суду.

До того ж касаційна скарга засудженого переважно не містить обґрунтувань його доводів про порушення судом вимог закону при розгляді кримінального провадження щодо нього, а також доводи не конкретизовані та здебільшого є узагальнюючими.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433 434 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 червня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3