Постанова
Іменем України
30 березня 2020 року
м. Київ
справа № 204/1444/17
провадження № 61-14830св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа - Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що вона є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , шлюб між якими був розірваний.
Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач за первісним позовом, як спадкоємець першої черги за законом, 16 вересня 2016 року звернулася до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та пізніше - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_4 , проте їй було відмовлено у вчиненні такої нотаріальної дії, оскільки нею не надано оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що надати зазначені документи позивач не має можливості через їх відсутність у неї. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушена звернутися до суду із цим позовом.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 43,7 кв. м, житлова - 30 кв. м.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона є сестрою померлого ОСОБА_4 , та 17 січня 2017 року нотаріусом, внаслідок наявності спадкоємця першої черги, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_2 вважає, що вона із позивачем за первісним позовом мають рівні права щодо спадкування, оскільки увесь час вона підтримувала брата - ОСОБА_4 та надавала йому допомогу. Зазначає, що, будучи самотнім чоловіком, він постійно потребував підтримки зі сторони рідних, яку вона йому надавала - як матеріальну, так і психологічну. Крім того, вона забезпечувала його необхідними ліками, привозила їжу та одяг, доглядала за квартирою, сплачувала комунальні послуги.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила визнати за нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року (у складі судді Книш А. В.) первісній позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину на квартири АДРЕСА_2 .
У задоволені решти первісних позовних вимог відмовлено.
Зустрічну позовну заяву задоволено частково.
Надано ОСОБА_2 право на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 разом зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 .
У задоволені решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, яка у встановлені законом строки прийняла спадщину, але не може реалізувати свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину. При цьому єдиним ефективним способом реалізації її права є визнання за нею права власності на таке спадкове майно.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу опікувалася ОСОБА_4 та надавала йому матеріальну та іншу допомогу (забезпечувала харчуванням, перевезенням, підтримкою, відвідувала в лікарні, залучала свого чоловіка до надання спадкодавцю допомоги).
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано.
В задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту свого порушеного права. Якщо ОСОБА_2 не надає правовстановлюючі документи, то способом захисту порушеного права є витребування таких документів, а не визнання права власності на спадкове майно.
Зазначив, що позивач за первісним позовом не позбавлена права звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача передати правовстановлюючі документи.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не довела відповідними засобами доказування наявність вказаних юридичних фактів у їх сукупності, а саме: не підтверджено факту безпорадного стану ОСОБА_4 та його потреби в сторонньому догляді.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
На думку позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_2 має право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки доводи скарги є необґрунтованими та недоведеними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
27 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_6 , яка після укладення шлюбу змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 », є донькою ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_4
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01 грудня 1997 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне», належала квартира АДРЕСА_2 ).
ОСОБА_4 знаходився на обліку в Правобережному ОУПФУ Красногвардійського району та отримував щомісячно з червня 2015 року до червня 2016 року пенсію за віком при неповному пільговому стажі у розмірі 1 226,83 грн, а також працював електрогазозварником 5р в Комунальному підприємстві «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпровської міської ради з 01 січня 2015 року до 12 червня 2016 року, де за даний період отримав дохід у сукупному розмірі 91 325,83 грн.
З 29 березня 2016 року до 12 червня 2016 року ОСОБА_4 перебував на лікарняному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
16 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_4
09 грудня 2016 року ОСОБА_2 також звернулася до нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого брата ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на ім`я сестри на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , через наявність спадкоємця першої черги до майна спадкодавця.
26 січня 2017 року постановою державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Коліщинській І. О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на ім`я доньки на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , через відсутність оригіналів документів, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно частин першої та третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частини перша-друга статті 1269 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Установлено, що постановою державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 - рідній сестрі спадкодавця, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через наявність спадкоємця першої черги до майна спадкодавця.
За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_2 щодо зміни черговості одержання права на спадщину відсутні, оскільки позивачем за зустрічним позовом всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_2 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що спадкодавець ОСОБА_4 знаходився у безпорадному стані, оскільки хворів хронічними та невиліковними хворобами, є припущеннями, а наявність таких захворювань внаслідок похилого віку не свідчить про те, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані.
При цьому, доводи ОСОБА_2 про те, що вона та її чоловік тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавали йому допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
Посилання у касаційній скарзі на невірні висновки суду апеляційної інстанції при ухваленні рішення за первісним позовом не можуть бути взяті до уваги, оскільки у задоволенні первісних позовних вимог апеляційним судом було відмовлено, ОСОБА_2 є відповідачем в цій частині вимог, а позивач за первісним позовом у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що з оскаржуваним рішенням суду вона згодна.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.
Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
В. П. Курило