ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 300/7400/21
адміністративне провадження № К/990/30034/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (головуючий суддя Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року (головуючий суддя Довга О.І., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.) у справі № 300/7400/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
19 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» (надалі також позивач, ТОВ «ПКЗ», товариство) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (надалі також відповідач, Держгеонадра), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 662 від 14 вересня 2021 року «Про поновлення, зупинення дії, анулювання встановлення термінів на усунення порушення та внесення змін до наказів» (далі також наказ № 662) в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 залишено без змін.
01 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 26 жовтня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити або справу направити на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. Водночас колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відповідачу доставлено до електронного кабінету 17 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою прийняття спірного наказу № 662 від 14 вересня 2021 року «Про поновлення, зупинення дії, анулювання термінів на усунення порушення та внесення змін до наказів» відповідачем вказано невиконання товариством вимог припису № 381-21/02 від 16 липня 2021 року через відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля або державної екологічної експертизи.
Такий припис зобов`язував ТОВ «ПКЗ» у строк до 16 серпня 2021 року усунути порушення та подати в якості підтвердження письмовий звіт, а саме надати висновок з оцінки впливу на довкілля.
Позивач акцентує увагу на тому, що на підтвердження виконання припису ТОВ «ПКЗ» направило лист від 17 серпня 2021 року начальнику Західного Міжрегіонального відділу Департаменту державного контролю Держгеонадр України, в якому наголошено, що товариство не відмовляється зробити оцінку впливу на довкілля, проте просить надати підставу, згідно якої цю оцінку треба робити з огляду на невідповідності, які містить припис, через що такі вимоги виконати неможливо.
Водночас зауважує, що станом на час подання позову позивачем жодної відповіді не отримано, натомість отримано повідомлення від 21 вересня 2021 року за № 16436/01/02-21, за змістом якого позивачу стало відомо про те, що відповідачем видано оскаржуваний наказ № 662 від 14 вересня 2021 року у зв`язку з невиконанням вимог припису, тобто відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля або державної екологічної експертизи.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр виявлено такі порушення законодавства: провадження діяльності з видобування підземних мінеральних природних столових вод з Поточищенського родовища (джерело № 1) за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля або державної екологічної експертизи.
У зв`язку із наявністю таких порушень, не виконується угода про умови користування надрами від 03 липня 2014 року № 5958 в частині «Дотримуватися стандартів, правил, норм виконання робіт, пов`язаних з користуванням надрами, дотримуватися вимог, передбачених Дозволом та цією Угодою».
Відповідач зауважує, що у надрокористувача був строк до 16 серпня 2021 року на усунення порушень у сфері надрокористування.
Проте, у зв`язку із неусуненням порушень відповідачем підготовлено подання на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5958 від 03 липня 2014 року та спірним наказом № 662 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами з 01 грудня 2021 року.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною службою геології та надр України від 03 липня 2014 року надано ТОВ «ПКЗ» спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний номер 5958, з метою видобування підземних мінеральних природних столових вод для промислового розливу, строком дії дозволу 20 років.
03 липня 2014 року між Державною службою геології та надр України та ТОВ «ПКЗ» підписана Угода про умови користування надрами, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування мінеральних природних столових вод Поточищенського родовища (джерело №1).
Наказом Державної служби геології на надр України від 20 листопада 2020 року № 528 «Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2021 рік» затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2021 рік.
Наказом Державної служби геології та надр України № 428 від 08 червня 2021 року доручено Департаменту державного геологічного контролю провести планові перевірки діяльності надрокористувачів, зазначених у Переліках надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у липні 2021 року.
Про зазначену перевірку повідомлено ТОВ «ПКЗ» листом від 14 червня 2021 року № 9642/01/02-21, який отримано представником позивача, що підтверджується підписом у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У період з 15 липня 2021 року по 28 липня 2021 року Західним міжрегіональним відділом Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України проведено перевірку ТОВ «ПКЗ» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, за результатами якої складено акт перевірки від 16 липня 2021 року № 02-01/09/2021-43/п-76.
За висновком акта перевірки № 02-01/09/2021-43/п-76 від 16 липня 2021 року відповідачем встановлено порушення ТОВ «ПКЗ» вимог статті 151 Конституції України, пункту 9 частини 2 статті 3, пункту 1, частини 3 статті 3, пункту 13 частини 3 статті 3, пункту 6 частини 1 статті 15, частини 3 статті 17 Закону України № 2059, статті 24 Кодексу України про надра, пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 615, а саме провадження діяльності з видобування підземних мінеральних природних столових вод з Поточищенського родовища (джерело №1) за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля або державної екологічної експертизи. У зв`язку з наявністю зазначених порушень, не виконується угода про умови користування надрами від 03 липня 2014 року № 5958 в частині: дотримання вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов`язаних з користуванням надрами; дотримання вимог, передбачених Дозволом та цією Угодою.
16 липня 2021 року Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю України Державної служби геології та надр України складено припис № 381-21/02, яким ТОВ «ПКЗ» у строк до 16 серпня 2021 року зобов`язано усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, зокрема виробити висновок з оцінки впливу на довкілля.
20 серпня 2021 року до Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадра від ТОВ «ПКЗ» надійшов лист № 2/106 від 17 серпня 2021 року про виконання припису, у якому зокрема зазначено, що ТОВ «ПКЗ» не відмовляється робити оцінку впливу на довкілля, проте просить вказати підставу, згідно якої цю оцінку треба робити.
20 серпня 2021 року Західним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадра складено та направлено до Держгеонадра подання на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5958 від 03 липня 2014 року, в якому зазначено, що станом на 20 серпня 2021 року ТОВ «ПКЗ» не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення в повному обсязі порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, а саме: не виконано припис органу державного геологічного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування в установлений строк від 16 липня 2021 № 381-21/02.
14 вересня 2021 року Держгеонадра видано наказ № 662 «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень, та внесення змін до наказів , яким наказано зупинити дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього наказу, зокрема дозволу № 5958 від 03 липня 2014 року, який наданий ТОВ «ПКЗ» з 01 грудня 2021 року.
04 жовтня 2021 року ТОВ «ПКЗ» за вих. № 2/107 на адресу Держгеонадра направлено скаргу на дії (бездіяльність) посадових осіб.
Державною службою геології та надр України на адресу ТОВ «ПКЗ» направлено лист № 19217/01-1/02-21 від 02 листопада 2021 щодо розгляду скарги, в якому зокрема зазначено, що правові підстави для скасування припису Західного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр від 16 липня 2021 року № 381-21/02 та наказу Держгеонадр від 14 вересня 2021 року № 662 в частині подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами № 5958 від 03 липня 2014 року відсутні.
Листом від 05 листопада 2021 року № 2/115 позивач просив відтермінувати дату зупинення дії спеціального дозволу, встановленого наказом від 14 вересня 2021 року № 662 до 01 березня 2022 року.
Наказом Державної служби геології та надр України від 16 листопада 2021 року № 863 «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів» - відтерміновано дату зупинення дії дозволу, встановленого наказом від 14 вересня 2021року № 662 - до 01 березня 2022 року.
Позивач, вважаючи протиправним наказ Держгеонадра № 662 від 14 вересня 2021 року «Про поновлення, зупинення дії, анулювання встановлення термінів на усунення порушення та внесення змін до наказів» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод», звернувся з цим позовом до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність спірного наказу № 662 від 14 вересня 2021 року, у зв`язку з порушенням надрокористувачем умов користування надрами передбаченими дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, невиконанням в установлений строк припису.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що статтею третьою Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі також Закон № 2059-VIII) визначено дві категорії видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати виплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, проте покладені в основу оскарженого припису пункти 9 частини 2 та пункти 1 та 12 частини 3 не стосуються господарської діяльності товариства.
Водночас стверджує, що обов`язок проведення експертизи для ТОВ «ПКЗ» не був передбачений і Законом України «Про екологічну експертизу».
Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки покликанню позивача на факт наявності Угоди про умови користування надрами від 03 липня 2014 року № 5958, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами № 5958 від 03 липня 2014 року.
Зауважує, що додатки № 1 та № 2 до вищезазначеної Угоди не містять пункту щодо необхідності виготовлення висновку екологічної експертизи.
Вважає порушенням норм матеріального права покликання судів на пункт 3 частини 3 статті 3 Закону № 2059-VIII, оскільки спірний наказ та припис не містили покликання на вказану статтю Закону.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.
Згідно з положеннями частини першої статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі також Положення № 1174).
Пунктом 4 Положення № 1174 визначено, що Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України від 6 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 2806-IV).
Згідно із частиною першою статті 4-1 вказаного Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (зі змінами та доповненнями) (далі також Порядок № 615).
Статтею 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
За приписами пункту 22 Порядку № 615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Пунктом 21 Порядку № 615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Міндовкілля, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у тому числі (…) у разі невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища, відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.
Дія дозволу також може бути зупинена органом з питань надання дозволу за поданням Міндовкілля за зверненням до Міндовкілля Держекоінспекції та/або її територіальних органів щодо невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи, відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин.
Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.
Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню надзвичайної ситуації або усуненням її наслідків.
Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.
Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.
У разі визнання за рішенням суду, що набрало законної сили, незаконним (безпідставним) зупинення дії та/або анулювання дозволу строк дії дозволу та відповідно строк користування надрами продовжується органом з питань надання дозволу на строк такого зупинення та/або анулювання.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов`язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра, та невиконання у встановлений строк приписів контролюючого органу щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 0240/2780/18-а.
Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення №1174 Держгеонадра, відповідно до покладених на неї завдань, проводить планові та позапланові перевірки надрокористувачів, за результатами яких (у разі виявлення порушень вимог законодавства) складає акти, видає обов`язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення виявлених недоліків і порушень вимог законодавства.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 5 квітня 2007 року№ 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
До розпорядчих документів органів контролю щодо усунення виявлених порушень належить припис. Вимоги до припису і рішення органу контролю встановлено в частинах вісім та дев`ять статті 7 Закону № 877-V.
Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного контролю суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку, і не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.
Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб`єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень.
В свою чергу, припис відповідно до статті 7 Закону № 877-V є обов`язковим до виконання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу було твердження Держгеонадра про те, що ТОВ «ПКЗ» не виконано вимоги припису про усунення порушень від 16 липня 2021 року № 381-21/02 у строк до 16 серпня 2021 року.
За змістом вищезазначеного припису виявлено такі порушення: провадження діяльності з видобування підземних мінеральних природніх столових вод з Поточищенського родовища (джерело №1) за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля або державної екологічної експертизи; невиконання угоди про умови користування надрами від 03 липня 2014 року № 5958.
Щодо виявлених підчас заходу контрою порушень, колегія суддів зазначає таке.
Так, до набрання чинності і введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», правовідносини в галузі екологічної експертизи регулювалися Законом України від 09 лютого 1995 року № 45/95-ВР «Про екологічну експертизу» (далі також Закон № 45/95-ВР), відповідно до частин першої, другої статті 39 якого висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.
Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про екологічну експертизу» метою екологічної експертизи було запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах.
23.05.2017 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який набрав чинності 18.06.2017 та введений в дію 18.12.2017.
Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із пунктом 4 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» втратив чинність Закон України «Про екологічну експертизу».
Отже, на момент проведення перевірки у період з 15 липня 2021 року по 28 липня 2021 року, складення акта та припису діяв Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».
Згідно із пунктом 5 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у низці нормативних актів, у тому числі Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначення «екологічної експертизи» замінено або доповнено на «оцінка впливу на довкілля», а також виключено розділ VI цього ж Закону, яким було регламентовано обов`язковість проведення екологічної експертизи.
У пояснювальній записці до законопроекту «Про оцінку впливу на довкілля» зазначено, що його метою є встановлення правових та організаційних засад здійснення оцінки впливу на довкілля та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов`язань у рамках Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція), стороною яких є Україна, а також імплементації у національне законодавство положень Директив 2003/4/ЄC та 2011/92/ЄС.
Отже, за змістом наведених норм Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» фактично замінив у цьому контексті Закон України «Про екологічну експертизу».
Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 580/1078/19 й відступу від нього колегія суддів не вбачає.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Державною службою геології та надр України від 03 липня 2014 року надано ТОВ «ПКЗ» спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний номер 5958, з метою видобування підземних мінеральних природних столових вод для промислового розливу, строком дії дозволу 20 років.
Згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, підземні мінеральні води є корисною копалиною загальнодержавного значення.
Відповідно до пункту 8 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 808 від 28 серпня 2013 року (набрання чинності 19 листопада 2013 року), видобування корисних копалин, за винятком корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками і землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок для господарських і побутових потреб є видом діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку.
Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 «Про перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», оскільки така втратила чинність 19 листопада 2013 року.
За такого правого регулювання, вид господарської діяльності позивача з видобування підземних мінеральних природних столових вод для промислового розливу, на який 03 липня 2014 року видано дозвіл, потребував позитивних висновків державної екологічної експертизи.
Водночас наявність позитивних висновків державної екологічної експертизи, одержаних до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», які за приписами норм статті 17 вказаного Закону зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля, судами попередніх інстанцій не встановлювалось.
Вирішуючи питання поширення Закону № 2059-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду щодо застосування статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», викладений у постанові від 04.05.2022 у справі № 520/8633/18, згідно з яким дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, тобто в порядку норм Закону України «Про екологічну експертизу», а саме - позитивні висновки державної екологічної експертизи».
Зазначений правий висновок взято до уваги також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 160/10310/20, від 14 березня 2024 року у справі № 420/9571/20.
Відповідно до статті 1 цього Закону № 2059-VIII вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів; громадськість - одна чи більше фізичних або юридичних осіб, їх об`єднання, організації або групи; планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 2 Закону № 2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.
Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.
У відповідності до частини третьої статті 3 Закону № 2059-VIII, друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням.
З огляду на зміст вищезазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що господарська діяльність відповідача відноситься до сфери застосування оцінки впливу на довкілля, визначеної статтею 3 Закону № 2059-VIII.
Відповідно абзацу 5 пункту 5.3 статті 5 Угоди про умови користування надрами від 03 липня 2014 року № 5958, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами, при виконанні робіт відповідно до умов цієї Угоди надрокористувач зобов`язаний дотримуватися вимог законодавства, чинних стандартів, правил, норм виконання робіт, пов`язаних з користуванням надрами.
Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, провадження діяльності з видобування підземних мінеральних природних столових вод з Поточищенського родовища (джерело №1) за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля не відповідає вимогам частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та абзацу 5 пункту 5.3 статті 5 Угоди про умови користування надрами № 5958 від 03 липня 2014 року.
Також судами попередніх інстанцій взято до уваги, що акт перевірки № 02-01/09/2021-43/п-76 від 16 липня 2021 року підписаний уповноваженим представником ТОВ «Поточищенський консервний завод» (директором Моісеєнко А.К. ) без заперечень.
Колегія суддів враховує, що позивачем не надано доказів оскарження в судовому порядку припису № 381-21/02 від 16 липня 2021 року.
Водночас припис з установленим терміном на усунення порушень до 16 серпня 2021 року позивачем не виконано та не надано суду доказів його виконання на час розгляду справи.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу Державної служби геології та надр України № 662 від 14 вересня 2021 року «Про поновлення, зупинення дії, анулювання встановлення термінів на усунення порушення та внесення змін до наказів" в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод».
Інші доводи скаржника не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі № 300/7400/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
В.М. Кравчук
В.М. Шарапа