№ 357/9008/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 357/9008/18

провадження № 61-10046св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Цукурова В. П.,

від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., від 20 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства (далі - ДП) «Білоцерківське лісове господарство», у якому, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд визнати незаконним його звільнення за пунктом 3 частини першої

статті 40 КЗпП України, скасувати наказ від 07 серпня 2018 року № 227-к та наказ від 07 серпня 2018 року № 228-к по ДП «Білоцерківське лісове господарство», поновити його на роботі в ДП «Білоцерківське лісове господарство» на посаді головного лісничого, стягнути з ДП «Білоцерківське лісове господарство» втрачений заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 553 675,98 грн та відшкодувати моральну шкоду в сумі 178 704 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що з 02 лютого 2014 року він був переведений на посаду головного лісничого ДП «Білоцерківське лісове господарство».

Наказом відповідача від 25 липня 2018 року № 177, з врахуванням наказу від 25 липня 2018 року № 178, до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлено премії за липень 2018 року.

Наказом від 02 серпня 2018 року № 190 скасовано наказ від 25 липня

2018 року № 177 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани головного лісничого ОСОБА_1 .

В подальшому наказом від 07 серпня 2018 року № 227-к, з врахуванням наказу від 07 серпня 2018 року № 228-к про внесення змін, його було звільнено з роботи у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважав вказаний наказ незаконним, оскільки витяг профспілкового комітету щодо надання відповідної згоди він не отримав, трудову дисципліну не порушував, а його звільнення з роботи стало наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та безпосереднім керівництвом.

Також вказував, що він працює на підприємстві з 29 січня 2009 року, має почесні професійні звання та нагороди, є учасником бойових дій, а незаконним звільненням йому спричинено моральну шкоду.

Ухвалою Білоцерківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу

від 07 серпня 2018 року № 228-к та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, за клопотанням позивача, залишено без розгляду.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звільнено з додержанням вимог закону та дотриманням встановленої процедури, оскільки він неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, такі заходи не втратили юридичної сили за давністю, не зняті достроково та не дали позитивних наслідків, при цьому позивач знову вчинив дисциплінарний поступок, а профспілковий комітет надав згоду на його звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня

2020 року у справі № 755/6249/18, від 19 грудня 2018 року у справі

№ 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц,від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 07 вересня 2020 року у справі

№ 761/20961/19,від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі

№ 465/6964/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 149 КЗпП України у подібних правовідносинах, а саме: в частині застосування роботодавцем за одне й теж порушення трудової дисципліни спочатку стягнення у вигляді догани, а після скасування догани, застосування до цього ж працівника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що апеляційний суд не встановив за які саме порушення трудової дисципліни його звільнено, вважає, що підставою для звільнення стали дії, які не належать до кола його трудових обов`язків.

В наказі про звільнення не зазначено в чому саме виявилось порушення трудових обов`язків, відсутні докази на підтвердження систематичного невиконання чи неналежного виконання ним трудових обов`язків, не вказано про раніше застосовані заходи дисциплінарного стягнення.

Стверджує, що суди не оцінили обґрунтованості обрання відповідачем такого суворого заходу дисциплінарного впливу, як звільнення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ДП «Білоцерківське лісове господарство» подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вважає доводи касаційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновки судів попередніх інстанцій. Зауважує, що судами досліджено підстави для звільнення позивача у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього розпорядку.

Звертає увагу, що після двох дисциплінарних проступків, за які до позивача були застосовані дисциплінарні стягнення і законність яких підтверджена судами в справах № 357/1610/18, № 357/4996/18, ОСОБА_1 втретє протягом року допустив неналежне виконання своїх трудових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією головного лісничого.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Білоцерківське лісове господарство» та згідно наказу від 04 лютого 2014 року № 17-К був переведений на посаду головного лісничого.

Згідно з пунктами 2, 9, 17 посадової інструкції головного лісничого, затвердженої директором ДП «Білоцерківське лісове господарство»

від 04 лютого 2014 року, головний лісничий зобов`язаний: здійснювати державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів у зоні розташування підприємства; здійснювати загальне керівництво організацією і проведенням на підприємстві всіх технічних і виробничо-технічних заходів щодо охорони лісів від пожеж та лісопорушень, впровадження новітніх досягнень сучасної науки та техніки в галузі охорони лісів від пожеж нагляд за додержанням на місцях технічних інструкцій, правил та інших вказівок щодо охорони лісів та навколишнього природного середовища; керувати працівниками лісогосподарських відділів та служб, координує і направляє діяльність підрозділів, які забезпечують технологічну підготовку лісогосподарського виробництва.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 25 липня 2018 року № 177, зі змінами, внесеними наказом № 178 від 25 липня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено премії за липень 2018 року, за неналежне виконання посадових обов`язків.

Підставою для винесення наказу стали обставини, які викладені у висновку комісії із службових розслідувань ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 липня 2018 року.

Наказом від 02 серпня 2018 року № 190 скасовано підпункт 2.1 пункту 2 наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 25 липня 2018 року

№ 177 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності

ОСОБА_1 у вигляді догани.

Згідно з наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07 серпня 2018 року № 227-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 07 серпня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Того ж дня, наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07 серпня 2018 року № 228-к «Про внесення змін до наказу № 227-к «Про звільнення ОСОБА_1 » наказ від 07 серпня 2018 року № 227-к викладено у такій редакції: ОСОБА_1 , головного лісничого апарату лісгоспу, звільнити з роботи 07 серпня 2018 року за систематичне порушення ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення позивача зазначено:

- наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 05 лютого 2018 року

№ 41;

- наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 11 квітня 2018 року

№ 92;

- наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 травня 2018 року

№ 125;

- підпункт 2.1 пункту 2 висновку комісії із службових розслідувань

ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 липня 2018 року щодо наказу по ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 04 липня 2018 року «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- подання адміністрації ДП «Білоцерківське лісове господарство» до профспілкового комітету підприємства про надання згоди на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за систематичне невиконання ним без поважних причини обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 05 лютого

2018 року № 41 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 квітня 2018 року у справі № 357/1610/18, яке залишене без змін постановою апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 05 лютого 2018 року № 41.

Наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 11 квітня 2018 року № 92 ОСОБА_1 за послаблення контролю за роботою лісової охорони з питань ведення лісового господарства заготівлі лісопродукції та її обліку оголошено догану та позбавлено щомісячної премії за квітень 2018 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 11 березня 2019 року у справі № 357/4996/18, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу від 11 квітня 2018 року № 92.

Відповідно до наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство»

від 24 травня 2018 року № 125 головного лісничого ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено премії за травень

2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі № 357/6761/18-ц скасовано наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 травня 2018 року № 125.

Згідно висновку службового розслідування від 24 липня 2018 року, яке проведено на підставі наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство»

від 04 липня 2018 року № 160 «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві», в діях головного лісничого ОСОБА_1 вбачається склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає в невиконанні своїх посадових обов`язків, затверджених керівником підприємства, погоджених юридичною службою, головою профспілкового комітету та доведених до працівників під розпис, тобто він в повній мірі не «…здійснює державний контроль за станом, використанням, відтворенням … лісів у зоні розташування підприємства …» (пункт 2), належним чином не «здійснює загальне керівництво і проведення на підприємстві всіх технічних і виробничо-технічних заходів… нагляд за додержанням на місцях технічних інструкцій, правил та інших вказівок…» (пункт 9), не вміло керує «працівниками лісогосподарських відділів та служб…», поверхово «…координує і направляє діяльність підрозділів…» (пункт 17), що є порушенням трудової дисципліни.

Комісія вважала, що за неналежне виконання своїх посадових обов`язків слід притягнути до дисциплінарної відповідальності та позбавити премій за липень 2018 року, зокрема головного лісничого ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з протоколу № 27 засідання профспілкового комітету від 07 серпня 2018 року надано згоду на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У розглядуваній справі ОСОБА_1 оскаржує наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07 серпня 2018 року № 227-к про звільнення з посади головного лісничого з підстави передбаченої пунктом 3

частини першої статті 40 КЗпП України.

Надаючи оцінку наявності систематичного характеру невиконання або неналежного виконання позивачем трудових обов`язків,суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що до ОСОБА_1 наказами відповідача від 05 лютого 2018 року № 41 та від 11 квітня 2018 року № 92 застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган.

Зазначені накази були оскарженні позивачем у судовому порядку (справи

№ 357/1610/18, № 357/4996/18), проте у задоволенні відповідних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, судові рішення в цих справах набрали законної сили.

В подальшому ОСОБА_1 було допущено дисциплінарне порушення, яке зафіксовано у висновку службового розслідування від 24 травня

2018 року та полягає у невиконанні обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, а саме позивач в повній мірі не здійснював державний контроль за станом, використанням, відтворенням лісів у зоні розташування підприємства (пункт 2 посадової інструкції), належним чином не здійснював загальне керівництво і проведення на підприємстві всіх технічних і виробничо-технічних заходів, нагляд за додержанням на місцях технічних інструкцій, правил та інших вказівок (пункт 9 посадової інструкції), не вміло керував працівниками лісогосподарських відділів та служб, поверхово координував і направляв діяльність підрозділів (пункт 17 посадової інструкції).

Таким чином, встановивши, що позивач не виконував без поважних причин обов`язки, покладені на нього посадовою інструкцією, що підтверджено, зокрема висновком службового розслідування від 24 травня 2018 року, та врахувавши, що до ОСОБА_1 у 2018 році вже двічі застосовувались дисциплінарні стягнення за невиконання трудових обов`язків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог закону, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення його на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Щодо доводів заявника про подвійне притягнення його до дисциплінарної відповідальності спочатку у вигляді догани, а потім у вигляді звільнення, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Приписами частини другої статті 149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство»

від 25 липня 2018 року № 177, зі змінами, внесеними наказом № 178

від 25 липня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено премії за липень 2018 року, за неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Підставою для винесення цього наказу стали обставини, які викладені у висновку комісії із службових розслідувань ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 липня 2018 року.

№ 177 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності

ОСОБА_1 у вигляді догани.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого

2020 року у справі № 357/8365/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Білоцерківське лісове господарство» про скасування наказів № 177 та № 178 від 25 липня 2018 року.

Вказане судове рішення постановою Київського апеляційного суду

від 23 вересня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, виходив з того, що позивачем не спростовано факт неналежного виконання своїх посадових обов`язків, у зв`язку з чим спірні накази були винесені у відповідності до Інструкції про порядок проведення службового розслідування в державному підприємстві «Білоцерківське лісове господарство» від 03 січня 2017 року № 16.

При цьому апеляційний суд вказав, що матеріали службового розслідування від 24 липня 2018 року покладені в основу подання до голови профспілкового комітету ДП «Білоцерківське лісове господарство» з метою отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом № 190 від 02 серпня 2018 року ДП «Білоцерківське лісове господарство» був скасований підпункт 2.1 пункту 2 наказу

ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 25 липня 2018 року № 177 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани головного лісничого ОСОБА_1 , оскільки за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, тоді як за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Крім того, колегія суддів зазначила, що у зв`язку з неналежним виконанням головним лісничим ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, останнього не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Отже, у справі № 357/8365/18 констатовано, що ОСОБА_1 фактично не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, оскільки відповідний наказ було скасовано з метою вирішення подальшого питання про звільнення позивача.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 10 лютого 2020 року та постанова апеляційного суду від 23 вересня

2020 року у справі № 357/8365/18 у касаційному порядку не оскаржувались.

У справі, що переглядається, суди також обґрунтовано врахували факт скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та правильно вказали на відсутність порушення приписів

частини другої статті 149 КЗпП України, оскільки за допущені порушення, встановленні службовим розслідуванням від 24 липня 2018 року, до позивача в кінцевому результаті було застосовано лише одне дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Крім того, колегія суддів враховує, що наведені дії вчинялись роботодавцем з моменту виявлення правопорушення, тобто з 24 липня 2018 року, у межах строку, передбаченого приписами статті 148 КЗпП України, для притягнення до дисциплінарного стягнення, а тому внаслідок скасування наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та подальшого його звільнення, за наявності для цього підстав, права позивача не були порушені.

З урахуванням конкретних обставин розглядуваної справі, Верховний Суд дійшов висновку, що роботодавець при реалізації своїх повноважень щодо кадрової політики на підприємстві діяв добросовісно, не допустив свавільної поведінки, навів причини (підстави) для скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та не допустив порушення законодавства при звільненні ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

За встановлених обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду

від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18, від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц,

від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 07 вересня 2020 року у справі № 761/20961/19,від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, та які переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня

2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 14 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович