№ 359/2283/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 359/2283/19

провадження № 61-17010 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2016 року між приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»), правонаступником якого є ПрАТ «СК «АРКС», та товариством з обмеженою відповідальністю «Хеалскеа Регулейторі Сервісез» (далі - ТОВ «Хеалскеа Регулейторі Сервісез») було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначало, що 01 листопада 2016 року о 18.25 у м. Києві по вул. Предславинська відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю вказаного транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є ТОВ« Хеалскеа Регулейторі Сервісез», та транспортного засобу «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року зазначена ДТП сталася з вини відповідача. Власник пошкодженого автомобіля звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Дана ДТП була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт № АХА 2184981 та позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 207 113 грн 53 коп.

Вказувало що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка», полісом АІ/8817868, встановлений ліміт відповідальності у розмірі 50 000 грн, франшиза 0,00 грн. ПрАТ «СК «Уніка» у порядку досудового врегулювання на вимогу позивача здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн, тобто ліміт відповідальності згідно полісу. Після сплати вказаної суми різниця розміру збитків, які не відшкодовані, складає 157 113 грн 53 коп., яка відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Зазначало, що відповідачу було направлено претензію щодо добровільного відшкодування шкоди, однак вказана вимога залишилася без задоволення.

Ураховуючи викладене, ПрАТ «СК «АРКС» просило суд стягнути з відповідача на його користь 157 113 грн 53 коп. на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також понесені товариством судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Бориспільського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року у складі судді Борця Є. О. позов ПрАТ «СК «АРКС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» (правонаступник АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ») 157 113 грн 53 коп. на відшкодування шкоди, завданої унаслідок ДТП. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі заяви про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі встановленого ліміту відповідальності, однак, вказаних коштів не достатньо для покриття збитків, яких зазнав позивач по справі у зв`язку з даною подією. Тому різниця у розмірі 157 113 грн 53 коп. підлягає стягненню з відповідача як винуватця ДТП.

Ухвалою Бориспільського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 був у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому судової повістки. Крім того, до заяви про перегляд заочного рішення не додано жодного доказу на підтвердження обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зміст поданої заяви зводиться лише до оцінки доводів суду, що може бути підставою виключно для апеляційного оскарження судового рішення, а не перегляду заочного рішення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію оскаржуваного заочного рішення відповідач отримав 19 березня 2020 року, а про ухвалу суду про відмову у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення йому було достовірно відомо в день її проголошення, тобто, 23 жовтня 2020 року, повний текст ухвали суду від 23 жовтня 2020 року був виготовлений 28 жовтня 2020 року, із заявою до суду про видачу йому копії ухвали суду від 23 жовтня 2020 року відповідач не звертався. Проте із апеляційною скаргою на заочне рішення суду ОСОБА_1 звернувся лише 23 серпня 2021 року, в той час строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Поважні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не наведено і судом не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 359/2283/19 із Бориспільського районного суду Київської області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного судового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що він не отримував повний текст ухвали про відмову у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення від 23 жовтня 2020 року, а ознайомився з текстом ухвали лише 17 серпня 2021 року шляхом доступу до пошуку в інформаційній таблиці електронної системи «Стан розгляду справ» офіційного веб-порталу судової влади України та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Тому вважав, що апеляційним судом необґрунтовано було відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, оскільки повний текст ухвали про відмову у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення він не отримував, а тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Не погодившись із вказаним заочним рішенням суду, 23 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, запропоновано заявнику надати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, зазначивши інші поважні причини для поновлення строку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України). Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-57цс18.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Встановлено, що 29 листопада 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив заочне рішення у цій справі.

Про судові засідання, призначені на 08 жовтня 2019 року та 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 61, 74).

Копію заочного рішення суду від 29 листопада 2019 року відповідач отримав 19 березня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 86).

23 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 23 жовтня 2020 року приймав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, був присутнім під час оголошення ухвали суду (а.с. 106).

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що копію оскаржуваного заочного рішення відповідач отримав 19 березня 2020 року, а про ухвалу суду про відмову у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення йому було достовірно відомо в день її проголошення, тобто, 23 жовтня 2020 року, повний текст ухвали суду від 23 жовтня 2020 року був виготовлений 28 жовтня 2020 року, із заявою до суду про видачу йому копії ухвали суду від 23 жовтня 2020 року відповідач не звертався.

Проте із апеляційною скаргою на заочне рішення суду ОСОБА_1 звернувся лише 23 серпня 2021 року, тобто майже через рік від дня постановлення оскаржуваної ухвали, в той час як строк на апеляційне оскарження заочного рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення. Поважні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не наведено і судом не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заявник не навів поважних причин неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, оскільки копію оскаржуваного заочного рішення відповідач отримав 19 березня 2020 року, був присутнім при розгляді його заяви про перегляд заочного рішення і знав про результати розгляду його заяви, не навів таких непереборних обставин, які перешкоджали б йому звернутися до суду апеляційної інстанції у строк, визначений законом.

Верховний Суд зауважує, що відсутність у заявника повного тексту ухвали про залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення суду не могло бути перешкодою для подання апеляційної скарги на заочне рішення суду, оскільки предметом оскарження у такому випадку є саме заочне рішення суду, яке відповідач отримав ще 19 березня 2020 року, а не ухвала про залишення без задоволення його заяви про перегляд вказаного заочного рішення без задоволення.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Судове рішення суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам процесуального права.

Отже, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара