ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 440/9/24
адміністративне провадження № К/990/19680/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №440/9/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, прийняту у складі судді Шевякова І.С., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Мінаєвої О.М., суддів Калиновського В.А. , Кононенко З.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2023 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2023 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. Недоліки необхідно було усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом з доказами поважності причин пропуску строку.
3. На виконання вимог вказаної ухвали позивач 18.01.2024 направив до суду першої інстанції заяву, в якій, посилаючись на приписи частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 та від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 справі № 1-18/2013, зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначені позивачем у заяві.
5. Повернуто позивачу позовну заяву в частині позовних вимог щодо: 1) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно; 2) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; 3) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 вересня 2023 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; 4) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 вересня 2023 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
6. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/9/24 в частині позовних вимог щодо: 1) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 28 вересня 2023 року по 28 грудня 2023 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; 2) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28 вересня 2023 року по 28 грудня 2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
7. ОСОБА_1 , не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2024.
8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі №440/9/24 залишено без змін.
9. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до 19.07.2022 стаття 233 Кодексу законів про працю України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
10. Суди обох інстанцій врахували, що відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Проте постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 карантин було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
11. З урахуванням цього суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач міг звернутися до суду з позовом щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.09.2023 до 02.10.2023, проте цей позов він подав лише 28 грудня 2023 року, тобто з пропуском тримісячного строку, при цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не було наведено, а підстави, які вказані позивачем в поданій ним заяві до суду першої інстанції суди визнали неповажними.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
13. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки застосували строк, який встановлений у статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції від 19 липня 2022 року, до правовідносин, які виникли раніше. При цьому касатор вказує на те, що суди порушили вимоги статті 58 Конституції України про незворотність законів та нормативно-правових актів у часі та недотрималися рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, в якому зазначено про те, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
IV. Позиція інших учасників справи
14. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Прокопенка О.Б., Уханенка С.А., від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року.
16. Підставою відкриття касаційного провадження є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
17. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 21 жовтня 2024 року №1219/0/78-24 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Соколова В.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 31 жовтня 2024 року.
VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
19. Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 27 вересня 2023 року, Суд зазначає таке.
20. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22. Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
23. У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
24. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
25. Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон України від 1 липня 2022 року №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
26. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
27. Верховний Суд враховує, що 06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
28. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
29. У цій справі судами встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та звернувся до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2018 року, та за період з 01 березня 2018 року по 28 грудня 2023 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
30. Таким чином, до вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2018 року, та за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 застосуванню підлягають приписи частини другої статі 233 Кодексу законів про працю України - у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
31. До вимог щодо невиплати індексації та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 28 грудня 2023 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 застосуванню підлягають приписи частини першої статі 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
32. Отже, Суд уважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин за період з січня 2016 року по 19 липня 2022 року редакції статті 233 Кодексу законів про працю України, чинну на момент звернення до суду із позовом.
33. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
34. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року №651).
35. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.
36. Таким чином, суди попередній інстанцій виходили з того, що обчислення тримісячного строку для звернення позивача до суду починається з наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023 (з урахуванням вимог частини шостої статті 120 КАС України). Ураховуючи те, що позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом 28 грудня 2023 року, він пропустив тримісячний строк звернення до суду, а тому позовну заяву в частині позовних вимог, заявлених позивачем до 27 вересня 2023 року суди повернули позивачеві.
37. Верховний Суд звертає увагу на те, що приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України пов`язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
38. Суди попередніх інстанцій не встановили наведених обставин, а саме день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами, ураховуючи те, що грошове забезпечення виплачується на щомісячній основні, а тому без встановлення наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про необхідність повернення позовної заяви в частині позовних вимог саме до 27 вересня 2023 року є передчасним.
39. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року підлягають скасуванню в частині повернення позовної заяви, а справа в цій частині підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року скасувати в частині повернення позовної заяви, а справу №440/9/24 у цій частині направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А.Уханенко