ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 480/4259/18

адміністративне провадження № К/9901/14717/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Сумського окружного адміністративного суду у складі у складі головуючого судді Соколова В.М. від 10.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Шевцової Н.В. від 17.04.2019

у справі № 480/4259/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя»

до Державної служби геології та надр України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Суми-надра»,

про визнання протиправним та скасування припису в частині

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамейя» (далі також - позивач, ТОВ «Керамейя») звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Суми-надра», в якому просило визнати протиправним та скасувати припис №1117-14/06 від 18.10.2018 в частині пунктів 1, 2, 6 виявлених порушень.

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Державної служби геології та надр України №1117-14/06 від 18.10.2018 в частині пунктів 1, 2, 6 виявлених порушень; стягнуто на користь ТОВ «Керамейя» витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

3. 22.05.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 16.08.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2018 представниками Держгеонадра проведено перевірку ТОВ «Керамейя» щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування, за результатами якої складено акт перевірки №06-03/16/2018-82/п(224) від 18.10.2018.

7. На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис №1117-14/06 від 18.10.2018, яким визначено шість пунктів порушень позивачем вимог законодавства про надра та вимогу щодо їх усунення в строк до 19.11.2018.

8. Позивач не погодився із цим приписом в частині пунктів 1, 2, 6 та оскаржив його до суду.

9. Пунктом 1 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 визначено порушення: «Акт прийому-передачі Верхньосироватського родовища Південно-Східної ділянки суглинку, алевриту і глин для промислового освоєння складений без представників державного геологічного контролю (Протокол ДКЗ України від 29.03.2012 № 2579) (далі - акт прийому-передачі родовища).

10. Згідно з пунктом 2 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 визначено порушення: «Технічний проект розробки Південно-Східної ділянки Верхньосироватського родовища цегельної сировини в Сумському районі Сумської області розроблено ПрАТ «Суми-надра» не відповідає вимогам промислової безпеки, раціонального використання надр і природоохоронного законодавства в частині об`ємів видобувних робіт. Надрокористувачем фактично у 2017 році було видобуто 50,6 тис. куб. м корисної копалин, а відповідно до Технічного проекту річна потужність кар`єру за 2017 рік запроектовано в об`ємі 131,9 тис. куб. м корисних копалин».

11. Пунктом 6 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 визначено порушення: «Не представлено договір про здійснення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами. Не приведено у відповідність згідно з вимогами чинного законодавства пункт 6 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4246 від 03.10.2012 у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами».

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що факт передання родовища є таким, що на момент проведення перевірки вже відбувся, то вчинити будь-які дії щодо виконання вимог пункту 1 припису, вже є неможливим. Щодо невідповідності Технічного проекту розробки родовища вимогам промислової безпеки, раціонального використання надр і природоохоронного законодавства в частині об`ємів видобувних робіт, то 2017 рік вже пройшов, відповідно обсяг видобутих за цей період корисних копалин змінити неможливо. Договір про здійснення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, товариством було надано під час перевірки, що підтверджується змістом акта перевірки. По суті у 6 пункті припису Держгеонадра стверджує, що надрокористувач має внести зміни, пов`язані із виключенням абзацу 3 пункту 26 Порядку отримання спецдозволу, а відтак вимагає внесення умов, які втратили чинність в силу зміни самого законодавства.

13. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах Державна служба геології та надр України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

14. Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та зазначив, що Технічний проект розробки Південно-Східної ділянки Верхньосироватського родовища цегельної сировини в Сумському районі Сумської області проходив ряд експертиз, за якими отримано позитивні висновки. Показники по видобутку корисних копалин є умовними та орієнтовними і відповідно будуть корегуватися у залежності від планів продажу цегли.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пункти 1, 2, 6 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

16. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що Порядком передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння передбачено обов`язок отримання згоди органів державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду на включення їх представників до складу міжвідомчої комісії для передачі родовища корисних копалин у промислове освоєння. Судами не враховано, що План розвитку гірничих робіт на 2017 рік позивачем погоджено з Управлінням Держпраці у Сумській області, однак не погоджено з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання над (Держгеонадрами). Позивач не звертався до відповідача з заявою про внесення змін до пункту 6 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами №4246 від 12.04.2017 та Угоди про умови користування надрами від 03.10.2012 №4246, у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку №615 щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами.

17. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані рішення судів є законними та обґрунтованими, ухваленими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно із статтею 2 завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

21. За приписами статей 15, 19 зазначеного Кодексу надра надаються у постійне або тимчасове користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

22. Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

23. Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

24. Згідно з положеннями частини першої статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.10.2018 представниками Держгеонадра проведено перевірку ТОВ «Керамейя» щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування, за результатами якої складено акт перевірки №06-03/16/2018-82/п(224) від 18.10.2018.

26. На підставі акта перевірки відповідачем винесено припис №1117-14/06 від 18.10.2018, яким визначено шість пунктів порушень позивачем вимог законодавства про надра та вимогу щодо їх усунення.

27. Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 1 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 встановлено, що акт прийому-передачі Верхньосироватського родовища Південно-Східної ділянки суглинку, алевриту і глин для промислового освоєння складений без представників державного геологічного контролю (Протокол ДКЗ України від 29.03.2012 № 2579).

29. Відповідно до акта прийому-передачі родовища від 05.10.2012, останнє було передано в експлуатацію ТОВ «Керамейя» у 2012 році.

30. Згідно з пунктом 4 Порядку передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 14.02.1995, (далі також - Порядок №114, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для передачі родовища корисних копалин у промислове освоєння спільним наказом підприємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, та підприємства, яке приймає родовище в промислове освоєння, утворюється міжвідомча комісія.

31. До складу міжвідомчої комісії включаються представники підприємства, яке проводило геологорозвідувальні роботи, підприємства, яке приймає родовище, та представники органів державного геологічного контролю і державного гірничого нагляду (за згодою).

32. Зважаючи на викладене, зокрема те, що факт передання родовища на момент проведення перевірки відбувся ще у 2012 році, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що вчинити будь-які дії щодо виконання вимог припису в цій частині, є неможливим.

33. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для скасування пункту 2 припису, колегія суддів зазначає наступне.

34. Згідно з пунктом 2 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 встановлено, що Технічний проект розробки Південно-Східної ділянки Верхньосироватського родовища цегельної сировини в Сумському районі Сумської області, розроблений ПрАТ «Суми-надра», не відповідає вимогам промислової безпеки, раціонального використання надр і природоохоронного законодавства в частині об`ємів видобувних робіт. Надрокористувачем фактично у 2017 році видобуто 50,6 тис. куб.м корисної копалин, а відповідно до Технічного проекту річна потужність кар`єру за 2017 рік запроектовано в об`ємі 131,9 тис. м3 корисних копалин.

35. Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що План розвитку гірничих робіт на 2017 рік позивачем погоджено з Управлінням Держпраці у Сумській області, однак не погоджено з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання над (Держгеонадрами).

36. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, вимога позивача, викладена у пункті 2 припису, як і вимога пункту першого припису, стосується подій, що вже відбулися. Оскільки станом на момент винесення оскаржуваного припису 2017 рік вже закінчився, змінити обсяг видобутих за цей період корисних копалин неможливо.

37. Пунктом 6 припису №1117-14/06 від 18.10.2018 визначено порушення: «Не представлено договір про здійснення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами. Не приведено у відповідність згідно з вимогами чинного законодавства пункт 6 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4246 від 03.10.2012 у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами».

38. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, сам Договір №293 від 10.04.2013 про здійснення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, товариством було надано під час перевірки, що підтверджується змістом акта перевірки (підпункт 2 пункту 7.1).

39. Пунктом 6 особливих умов передбачено, що обов`язковий моніторинг та наукове супроводження користування надрами здійснюється відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку надання спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.

40. Абзац 3 пункту 26 цього Порядку в редакції, яка діяла на момент видачі спецдозволу №4246 від 03.10.2012, мав такий зміст: «Проведення моніторингу та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, здійснюються спеціалізованими державними геологічними підприємствами, установами та організаціями».

41. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 № 42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» (чинна з 11.02.2015) виключено абзац 3 пункту 26 вищевказаного Порядку, що мало наслідком необхідність виключення цих умов із спеціального дозволу, а наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.05.2015 № 153 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.03.2013 № 96 «Про затвердження Положення про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування».

42. Отже, після 11.02.2015 на надрокористувачів не покладається обов`язок забезпечувати проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами, а після 14.05.2015 втратив чинність сам нормативний акт, який регулював проведення вказаного моніторингу та наукового супроводження надрокористування.

43. Згідно із пунктом 17 Порядку №615 внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі, зокрема, зміни особливих умов та інших умов, визначених у дозволі. Для внесення змін до дозволу заявник подає заяву, в якій зазначаються номер та дата дозволу, разом з, зокрема, інформацією (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами; пояснювальною запискою, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою та містить обґрунтування необхідності внесення змін до дозволу.

44. Відповідно до пункту 18 Порядку орган з питань надання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, надає заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін або вмотивовану відмову.

45. Однак суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про скасування пункту 6 припису в частині неприведення у відповідність згідно з вимогами чинного законодавства пункту 6 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4246 від 03.10.2012 у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, не перевірили, чи вчинив позивач залежні від нього дії, передбачені пунктом 17 Порядку №615, з метою внесення відповідних змін до спеціального дозволу.

46. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

48. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

49. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

50. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

51. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.

52. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

53. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до передчасного висновку суду щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі. З урахуванням неповного з`ясування судом всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

54. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

55. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

56. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

57. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

58. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

59. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

60. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

61. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок судів щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі, а тому, враховуючи положення статей 350 353 КАС України, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про скасування пункту 6 припису в частині необхідності усунення порушення, яке полягає у неприведенні у відповідність згідно з вимогами чинного законодавства пункту 6 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4246 від 03.10.2012 у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 350 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 в частині задоволення позовної вимоги про скасування пункту 6 припису в частині необхідності усунення порушення, яке полягає у неприведенні у відповідність згідно з вимогами чинного законодавства пункту 6 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 4246 від 03.10.2012 у зв`язку з виключенням абзацу третього пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, щодо обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами скасувати, а справу № 480/4259/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н. В. Коваленко