Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 489/4970/19
провадження № 61-1562св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Луконіна Наталя Валеріївна, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року у складі судді Рум`янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання кредитора таким, що втратив право вимоги за договором, визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими та скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяження,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Кредобанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання кредитора таким, що втратив право вимоги за договором, визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими та скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяження.
Позовну заяву мотивовано тим, що 11 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ «Кредобанк» кредит в сумі 15 000,00 дол. США строком до 10 вересня 2015 року. На забезпечення виконання умов указаного кредитного договору між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Крім того, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки на забезпечення виконання вказаного кредитного договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка доводилася йому бабою, померла. Єдиним спадкоємцем після її смерті був ОСОБА_4 , його батько, який спадщину не прийняв ні шляхом подання заяви нотаріусу, ні в порядку частин третьої та четвертої статті 1268 ЦК України.
У лютому 2014 року банк подав до суду позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за зазначеним кредитним договором у сумі 94 942,61 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
13 серпня 2014 року ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва закрито провадження у справі за зазначеним позовом банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зв`язку з їх смертю.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2014 року з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 165 515,70 грн.
Позивач зазначав, що з 13 серпня 2014 року банк знав про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак ні до нотаріуса, ні до спадкоємців, ні до Миколаївської міської ради (в разі відсутності спадкоємців) протягом шестимісячного строку з претензією не звертався, що позбавляє його права вимоги за договором іпотеки.
Він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_4 , який, як він вважав, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з необхідністю надання оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру та необхідністю встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 .
Позивач вказував, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2019 року за ним, у порядку спадкування за законом після смерті його батька визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Однак його право розпорядження вказаним майном обмежено забороною його відчуження у зв`язку з іпотекою.
Посилаючись на те, що відповідно до положень статті 1281 ЦК України у кредитора спливли строки пред`явлення вимог до спадкоємців, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати ПАТ «Кредобанк» таким, що втратив право вимоги за договором іпотеки від 11 вересня 2008 року № 3591;
- визнати припиненими зобов`язання сторін за вказаним договором;
- скасувати запис в Державному реєстрі іпотек від 23 вересня 2008 року № 32699447 про державну реєстрацію іпотеки на підставі договору іпотеки від 11 вересня 2008 року № 3591;
- скасувати запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 вересня 2008 року № 32699427 про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно ОСОБА_3 № 159 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , накладеного на підставі договору іпотеки від 11 вересня 2008 року № 3591.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що відповідач не пропустив строк, встановлений статтею 1281 ЦК України. Про смерть майнового поручителя ОСОБА_4 ПАТ «Кредобанк» дізналося у серпні 2014 року та 05 листопада 2014 року звернулося до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області з претензією про наявність заборгованості та обов`язок спадкоємців ОСОБА_3 сплатити цю заборгованість. Таким чином, позивач не довів припинення зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Луконіна Н. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що кредитор був обізнаний про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з моменту закриття ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2014 року провадження у справі № 2/489/1007/14 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення заборгованості за договором кредиту.
На переконання заявника, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 у період з 19 серпня 2014 року (коли кредитору стало відомо про смерть боржника) до 19 лютого 2015 року (коли сплив строк, встановлений положеннями статті 1281 ЦК України) не заводилась. А в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , відкритої за заявою позивача 25 грудня 2014 року приватним нотаріусом Ягужинською К. Т., містяться лише повідомлення-вимоги банку, датовані 27 березня 2017 року та 05 травня 2017 року, тобто такі, що подані з порушенням вимог частин другої та третьої статті 1281 ЦК України. Запит на отримання інформації (претензія), направлений ПАТ «Кредобанк» до Вітовської (Жовтневої) державної нотаріальної контори 05 листопада 2014 року, в матеріалах справи відсутній, в реєстрі зареєстрований не був, спадкова справа на його підставі не заводилась, спадкоємцю про обов`язок спадкодавця нотаріусом повідомлено не було.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ «Кредобанк» зазначив, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року слід залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Луконіна Н. В., на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У лютому 2021 року заявник, у встановлений судом строк, недоліки касаційної скарги усунув.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Луконіна Н. В., на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року і витребувано із Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу № 489/4970/19.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
11 вересня 2008 року між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», а у подальшому АТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № А010061, за умовами якого останній отримав 15 000,00 дол. США на поточні потреби строком до 10 вересня 2015 року зі сплатою процентів.
Того самого дня, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 10-14, т. 1).
Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ВАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір поруки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 17, т. 1).
Згідно з даними інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 28 січня 2020 року інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкодавця ОСОБА_3 відсутня.
У лютому 2014 року ПАТ «Кредобанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2014 року, провадження у справі № 2/489/1007/14 за позовом ПАТ «Кредобанк» у частині вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 закрито. Повідомлено Миколаївську міську раду щодо вжиття заходів, передбачених частиною першою статті 1277 ЦК України, щодо майна померлої ОСОБА_3 .
Суди попередніх інстанцій встановили, що 05 листопада 2014 року ПАТ «Кредобанк» звернувся до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області з претензією про наявність заборгованості та обов`язок спадкоємців ОСОБА_3 погасити цю заборгованість.
Так, матеріали справи містять лист Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області від 13 листопада 2014 року № 1090/01-16, адресований ПАТ «Кредобанк», у якому зазначено: «Жовтнева державна нотаріальна контора Миколаївської області на Вашу претензію про обов`язок спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 05 листопада 2014 року, в якій Ви просите повідомити інформацію про спадкоємців, які подали заяви на прийняття спадщини або про видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , повідомляє наступне.
Згідно ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані додержуватись таємниці цих дій. «Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв`язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів.» Тому надати необхідну вам інформацію нотаріальна контора не має можливості» (а. с. 48, т. 1).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2008 року в сумі 165 515,70 грн, вирішено питання розподілу судових витрат (а. с. 21, т. 1).
25 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ягужинської К. Т. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , на підставі чого було заведено спадкову справу (а. с. 78, т. 1).
Зі спадкової справи вбачається, що 27 березня 2017 року Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою отримано повідомлення-вимогу заявника ПАТ «Кредобанк» про задоволення вимог кредитора спадкоємцями боржника ОСОБА_4 (а. с. 85, т. 1). 05 травня 2017 року приватним нотаріусом Ягужинською К. Т. також отримано таке повідомлення-вимогу заявника ПАТ «Кредобанк» (а. с. 87, т. 1).
Матеріали справи містять лист Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 29 березня 2017 року № 344/01-16, адресований ПАТ «Кредобанк», де зазначено: «Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області на Ваше повідомлення-вимогу від 24 березня 2017 року № 2669/2017/И повідомляє, що згідно ст. 8 Закону України «Про нотаріат» зберігається таємниця нотаріальних дій. «Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв`язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів.» Тому надати інформацію стосовно того, чи відкривалась спадкова справа; чи видавались свідоцтва про право на спадщину боржника ОСОБА_3 ; спадкоємців, їх паспортні дані, адресу реєстрації та проживання нотаріальна контора не має можливості» (а. с. 50, т. 1).
07 серпня 2017 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з неподанням правовстановлюючих документів на спадкове майно та доказів того, що ОСОБА_4 постійно проживав з померлою матір`ю за однією адресою.
19 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом про встановлення факту постійного проживання його батька ОСОБА_4 з його матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі АДРЕСА_1 та просив суд визнати за ним право власності на квартиру у порядку спадкування за законом після смерті батька.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2019 року вказані позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено (а. с. 23, 24, т. 1).
З відповіді Вітовської (раніше - Жовтнева) державної нотаріальної контори Миколаївської області від 15 грудня 2020 року встановлено, що згідно з алфавітними книгами обліку спадкових справ та спадкового реєстру спадкові справи після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нотаріальною конторою не заводилися.
При цьому відповідно до відповіді цієї нотаріальної контори на її адресу від ПАТ «Кредобанк» надходила претензія про обов`язок спадкодавця ОСОБА_3 .
Встановлено, що ПАТ «Кредобанк» неодноразово (від 05 листопада 2014 року та від 24 березня 2017 року) зверталося до нотаріальних органів з вимогами до спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчать повідомлення-вимоги від 23 лютого 2017 року, 24 березня 2017 року, а також запити про отримання даних щодо спадкоємців від 04 січня 2019 року та від 23 жовтня 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19), від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/20962/15 (провадження № 61-21092св18), від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15 (провадження
№ 61-14038св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті майнового поручителя ОСОБА_3 ПАТ «Кредобанк» впродовж шести місяців не зверталося із вимогою до нього як до спадкоємця, тому банк позбавлений права вимоги за договором іпотеки від 11 вересня 2008 року, оскільки не дотримався вимог статей 1281 1282 ЦК України.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої підстави, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця. Отже, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, норма статті 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
Положення статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; кредитор повинен пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Судами попередніх інстанції встановлено і не спростовується матеріалами справи, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була майновим поручителем за основним зобов`язанням ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 зобов`язання за договором іпотеки не припинилися, тому що смерть майнового поручителя не впливає на обсяг та порядок виконання боржником основного зобов`язання.
Банк реалізував своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2008 року. Доказів виконання основного зобов`язання за кредитним договором позивачем не надано.
Крім того, позивач не довів, що відповідач пропустив строки пред`явлення вимоги до спадкоємців за договором іпотеки, які встановлені статтею 1281 ЦК України.
Так, сторони не заперечують, що відповідачу було відомо про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще з серпня 2014 року.
Починаючи з 05 листопада 2014 року ПАТ «Кредобанк» звертався з претензією про наявність заборгованості та обов`язок спадкоємців ОСОБА_3 відносно її сплати до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області, тобто в межах встановленого строку
(а. с. 48, т. 1).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо дотримання кредитором строків, які встановлені статтею 1281 ЦК України, оскільки державним нотаріусом надано кредитору відповідь від 13 листопада 2014 року № 1090/01-16 фактично на претензію про обов`язок спадкодавця ОСОБА_3 від 05 листопада 2014 року. Зазначене не спростовує, а підтверджує обставини щодо звернення ПАТ «Кредобанк» до державного нотаріуса 05 листопада 2014 року.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 725/1820/16 (провадження № 61-12559св20) зроблено правовий висновок про те, що оскільки кредитор заявив державній нотаріальній конторі про наміри пред`явити до спадкоємців вимоги за існуючими зобов`язаннями боржника, то підстав для застосування наслідків пропуску шестимісячного строку для звернення кредитора до спадкоємців, встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України, немає.
Таким чином, ПАТ «Кредобанк» своєчасно пред`явлено вимоги до спадкоємців майнового поручителя шляхом направлення повідомлення про наявність кредиторської заборгованості на адресу нотаріуса.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ПАТ «Кредобанк» направило до нотаріальної контори саме претензію до спадкоємців іпотекодавця. Незаведення нотаріусом спадкової справи після смерті ОСОБА_3 не впливає на права іпотекодержателя і не свідчить про припинення кредитних правовідносин.
Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи заявлені позовні вимоги та підстави, на які позивач посилався на обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право вимоги за договором іпотеки, оскільки позивач в порядку спадкування набув статус іпотекодавця, має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували на момент набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19), від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15 (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/20962/15 (провадження №61-21092св18), від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15 (провадження
№ 61-14038св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), оскільки висновки у цих справах та у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Таким чином, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і заявлених вимог суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження
№ 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Луконіна Наталя Валеріївна, залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк