Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 621/1609/19

провадження № 61-12173св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року у складі судді Вельможної І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І.В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

13 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила встановити той факт, що вона з листопада 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (включно) постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як чоловік з жінкою, без реєстрації шлюбу; визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, оскільки ОСОБА_1 протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з листопада 2011 року постійно проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, між ними існували відносини, притаманні подружжю, які тривали по день смерті ОСОБА_3 . З серпня 2018 року ОСОБА_3 захворів і з того часу потребував стороннього догляду, який йому надавала саме позивач. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, однак, їй відмовлено, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з листопада 2011 року по час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є обґрунтованими та підтвердженими встановленими обставинами у справі, показаннями свідків. В частині позовних вимог про визнання права на спадкування разом із спадкодавцями першої черги, то наданою позивачем у якості доказів медичною документацією не підтверджується факт перебування спадкодавця ОСОБА_3 у безпорадному стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Інших доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, самі по собі показання свідків щодо надання ОСОБА_1 допомоги ОСОБА_3 , який хворів та перебував на стаціонарному лікуванні у період з 09 грудня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, не дає підстав для визнання права позивача на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що спадкодавець ОСОБА_3 не перебував у безпорадному стані, був лише один раз госпіталізований у лікарню у грудні 2018 року за тиждень до своєї смерті. За недоведеності іншого презюмується, що під час стаціонарного лікування спадкодавцем опікується персонал лікарні. Згідно вказаних медичних документів до цього часу спадкодавець неодноразово з 30 липня 2018 року самостійно звертався до лікарів та амбулаторно лікувався, випадків його госпіталізації не було.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення про задоволення позовної заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не правильно встановили фактичні обставини у справі, не дослідили зібрані у справі докази, зокрема медичну документацію, яка підтверджує безпорадний стан ОСОБА_3 , показання свідків, апеляційний суд вийшов за межі повноважень, оскільки позивачем не заявлено вимогу щодо тривалості терміну перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, постанова апеляційного суду не вмотивована.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року зазначено, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не оскаржено, тому судом не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини

Суди встановили, що спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З листопада 2011 по день смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як чоловік та жінка. При цьому ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 в інших шлюбах не перебували.

Суди встановили, що наданою ОСОБА_1 та дослідженою судом у якості доказів медичною документацією не підтверджується факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, для правильного застосування частини другої статті 1259 ЦК України кожна із зазначених обставин має бути належним чином підтверджена доказами, які подаються сторонами згідно з вимогами ЦПК України.

Позивач не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги. Посилання позивача на наявність у ОСОБА_3 захворювань та придбання ліків для нього не підтверджують того факту, що він протягом тривалого часу перебував у безпорадному стані.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність однієї з п`яти необхідних обставин (тривале перебування спадкодавця через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво у безпорадному стані), визначених частиною 2 статті 1259 ЦК України, що дає право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Таким чином, суди правильно відмовили у задоволенні позову в частині визнання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, оскільки ОСОБА_1 не надала суду достатніх і належних доказів, які підтверджували б обґрунтованість заявлених позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України).

Оскаржені судові рішення відповідають висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17.

Посилання ОСОБА_1 на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, необґрунтовані, оскільки зазначений висновок ухвалений у справі за позовом про стягнення грошових коштів, тобто у справі, правовідносини в якій не є подібними до тих, які виникли у справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування - без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар