ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 622/1299/21

провадження № 61-15665св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко Катерина Вячеславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Юлії Олександрівни, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року у складі судді Труханович В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К. В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина та була заведена спадкова справа № 334/2005.

Зазначала, що з 20 січня 1995 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а її батько був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 . Проте різні адреси реєстрації не були перешкодою для сумісного проживання однією сім`єю батька і доньки за місцем реєстрації ОСОБА_3 . Тільки після смерті батька вона виїхала проживати за місцем своєї реєстрації до м. Харкова.

Вказувала, що звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, проте постановою державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К. В. від 26 листопада 2021 року у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з підстав відсутності документів, що підтверджують факт прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_2 , яка також є рідною донькою спадкодавця ОСОБА_3 , прийняла спадщину після смерті батька.

Посилалася на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно їй для оформлення спадкових прав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 станом на 15 травня 2005 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачкою не надано суду належних й допустимих доказів на підтвердження факту проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Суд першої інстанції, ураховуючи показання свідків та досліджені письмові докази, зробив висновок, що позивачкою не доведено факт постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 станом на 15 травня 2005 року (день смерті спадкодавця).

При цьому районний суд не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які були допитані в судовому засіданні за клопотанням позивачки, оскільки вони не підтверджені іншими будь-якими письмовими доказами та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитаними в судовому засіданні за клопотанням відповідачки.

Також суд відхилив наданий позивачкою акт від 06 березня 2023 року, складений сусідами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , депутатом Золочівської селищної ради Харківської області Тесленком В. П., оскільки у ньому викладена інформація про обставини, які мале місце більше ніж 18 років тому, а особи, які його підписували, не були допитані в судовому засіданні в якості свідків, де могли б підтвердити вказані обставини.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано належної оцінки доказам, наданим позивачкою на підтвердження факту її постійного проживання з померлим батьком на день відкриття спадщини, оскільки районний суд оцінив докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України. При цьому апеляційний суд послався на релевантну практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та її представник - адвокат Головашич Ю. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О. на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 рокупередана для розгляду колегії суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Погрібному С. О. (провадження № 61-15665ск23).

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О.залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджно про наслідки її невиконання.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О.на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 рокувизначено суддю-доповідача - Олійник А. С. та суддів, які входять до складу колегії: Ігнатенка В. М., Фаловську І. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року № 1189/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_12 та на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 622/1299/21 за касаційним провадженням № 61-15665ск23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О.на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 рокувизначено суддю-доповідача Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О. мотивована тим, що нею було доведено факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 на момент його смерті, проте суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки поданим нею доказам. Посилаються на те, що надані нею докази у своїй сукупності є підставою для задоволення позову.

Вважають помилковою оцінку судами попередніх інстанцій наданого нею акту від 06 березня 2023 року, складеного сусідами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , депутатом Золочівської селищної ради Харківської області Тесленком В. П., оскільки вважають його достатнім доказом на підтвердження факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, суди безпідставно не взяли до уваги показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 та її представник - адвокат Головашич Ю. О. вказують неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 478/1995/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 та її представник - адвокат Головашич Ю. О.зазначають про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі 293/349/22 (провадження № 61-589св23), що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Біловус Р. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Необхідною умовою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 і визнання позивачки спадкоємцем ОСОБА_3 є доведеність факту постійного проживання позивачки та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини. При цьому тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем законом, а саме частиною третьою статті 1268 ЦК України, не визначена.

Частиною першою статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (див.: постанову Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 факту постійного проживання з ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 , що виключає набуття у позивача права на спадкування у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.

Під час розгляду справи районним судом були допитані свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які дали показання, що ОСОБА_3 на момент смерті проживав у квартирі АДРЕСА_2 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_13 та її сином ОСОБА_14 , а позивачка довгий час, у тому числі, й на момент смерті батька разом з ним не проживала.

У свою чергу свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_15 зазначили, що на момент смерті ОСОБА_3 , позивачка проживала разом з ним в одному будинку.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , оскільки їхні покази спростовуються показами інших свідків та наявними в матеріалах справи доказами. Так, суди надали їм оцінку в сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані показання свідків не можуть однозначно підтверджувати факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 .

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_1 дійсно проживала на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Верховний суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосували до них норми матеріального права.

Посилання касаційної скарги на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 07 червня 2023 року у справі № 227/5018/21, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20, від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 478/1995/18 колегія суддів відхиляє, оскільки такі зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та оцінкою ними доказів. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначених справах та справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено різні фактичні обставини й доказування позовних вимог.

При цьому відсутні підстави для відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 квітня 2023 року у справі 293/349/22 (провадження № 61-589св23), оскільки заявник не наводить належних для цього підстав, а доводи про необхідність відступити від викладених у постанові висновків зводяться до неналежної, на її думку, оцінки судом обставин у цій справі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Ю. О., фактично, зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, неправильним, на її думку, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки є переоцінкою Верховним Судом доказів, яка у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Головашич Юлії Олександрівни, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник