ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/2895/20
адміністративне провадження № К/9901/6691/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Блок опозиційних сил» про анулювання реєстраційного свідоцтва, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 (суддя - Погрібніченко І. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 (колегія суддів у складі: Мєзєнцева Є. І., Земляної Г. В., Файдюка В. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У лютому 2020 року Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Політичної партії «Блок опозиційних сил» про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Блок опозиційних сил» № 163-п-п від 18.11.2008.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Політична партія «Блок опозиційних сил» протягом 10 років не висувала кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що відповідно до статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» є підставою для анулювання реєстрації свідоцтва в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.10.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Судові рішення мотивовано тим, що станом на дату подання адміністративного позову (07.02.2020) відомості щодо невисування відповідачем кандидатів на вибори Президента України та народних депутатів України, наданні Центральною виборчою комісією України у листі від 31.01.2020 № 21-41-211 були актуальними. Водночас відповідачем було надано до матеріалів справи докази участі у проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 179 (Харківської області), а саме: протокол з`їзду Політичної партії «Блок опозиційних сил» від 18.01.2020, яким прийнято рішення про висування кандидата у народні депутати України; заяву про реєстрацію кандидата від 10.02.2020 разом із доказами внесення грошової застави; Постанову Центральної виборчої комісії України від 12.02.2020 № 30 про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному окрузі № 179 на проміжних виборах народного депутата України від 15.03.2020. Таким чином, у зв`язку з тим, що станом на дату розгляду справи по суті відповідач приймав участь у виборах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Блок опозиційних сил» № 163-п-п від 18.11.2008.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
01.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» у частині обчислення десятирічного строку, установленого для висування політичною партією своїх кандидатів на вибори Президента України та вибори народних депутатів України.
Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми матеріального права (неправильно надано тлумачення частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні») та порушено норми процесуального права, а саме: статтю 72, частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наголошує, що судами не надано належної оцінки доказам (копії листа від 31.01.2020 № 21-41-211 Центральної виборчої комісії).
Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, констатуючи обов`язковість та необхідність, згідно зі статтею 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», висувати політичною партією своїх кандидатів на виборах протягом 10 років з моменту її реєстрації, доходять, на думку скаржника, хибного висновку про дотримання відповідачем вимог Закону, з огляду на висування відповідачем свого кандидата 12.02.2020, тобто після його спливу.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
01.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Тацій Л. В., суддів Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г. для розгляду судової справи № 640/2895/20.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.03.2021 № 390/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/2895/20 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 04.03.2021 ухвали № К/9901/6691/21 про відведення судді-доповідача Тацій Л. В. та суддів Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г. від розгляду матеріалів касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі № 640/2895/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 640/2895/20.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.03.2021 № 490/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/2895/20 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 640/2895/20.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М. (судді-доповідача), Жука А. В., Загороднюка А. Г. від 24.03.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
18.11.2008 Міністерством юстиції України зареєстровано Прогресивно-демократичну партію України та видано свідоцтво № 163-п-п., яка має статус юридичної особи та зареєстрована 16.12.2008 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 10671020000013594.
11.06.2014 Другим (позачерговим) з`їздом партії змінено назву Прогресивно-демократичної партії України на «Партія розвитку України».
25.04.2019 відповідно до Протоколу VII (позачергового) з`їзду Політичної партії «Партія розвитку України» затверджено зміни до Програми Політичної партії у зв`язку із зміною назви організації партії на Політичну партію «Блок опозиційних сил».
15.01.2020, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» позивач звернувся із листом № 432/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування відповідачем кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.
31.01.2020 у відповідь на звернення позивача Центральною виборчою комісією листом № 21-41-211 надано інформацію стосовно партій, які висували та подавали документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.
Із поданої інформації позивачем встановлено, що відповідачем протягом 10 років не висувались кандидати на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.
Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було надано до матеріалів справи докази участі у проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 179 (Харківської області), а саме: протокол з`їзду Політичної партії «Блок опозиційних сил» від 18.01.2020, яким прийнято рішення про висування кандидата у народні депутати України; заяву про реєстрацію кандидата від 10.02.2020 разом із доказами внесення грошової застави; Постанову Центральної виборчої комісії України від 12.02.2020 № 30 про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному окрузі № 179 на проміжних виборах народного депутата України від 15.03.2020.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Статтею 327 КАС України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15.12.2017, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України від 05.04.2001 № 2365-III «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-III; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону № 2365-III).
Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
У разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються (частина перша статті 24 Закону № 2365-III).
Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (частина друга статті 24 Закону № 2365-III).
У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду (частина третя статті 24 Закону № 2365-III).
Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 2365-III визначено, що державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.
Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 із змінами (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 та пункту 9 частини першої статті 17 Закону України від 30.06.2004 № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. Комісія здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.
Крім того, Центральна виборча комісія згідно із Законом України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України» реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.
Підпунктом 2 пункту 2 Розділу XXXXII «Прикінцеві та перехідні положення» Виборчого кодексу України від 19.12.2019 № 396-IX визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Кодексом Закон України «Про вибори народних депутатів України» (Відомості Верховної Ради України, 2012 року, № 10-11, ст. 73 із наступними змінами), крім положень щодо організації та проведення проміжних виборів і заміщення народних депутатів України, обраних у загальнодержавному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів народних депутатів України.
Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України від 17.112011 № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI) виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.
Відповідно до частини першої статті 53 Закону № 4061-VI висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від партії у загальнодержавному окрузі та висування кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії.
Частиною дев`ятою статті 107 Закону № 4061-VI, яка визначає особливості підготовки і проведення повторних, проміжних та позачергових виборів депутатів, установлено, що висування кандидатів у депутати починається на наступний день після опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України або рішення Центральної виборчої комісії про призначення виборів. Висування кандидатів у депутати партіями закінчується за сорок днів до дня голосування.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12.06.2007 № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: «У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються».
При цьому Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.
При цьому Конституційний Суд України у цитованому Рішенні наголосив, що з впровадженням в Україні адміністративного судочинства положення статті 24 Закону, якими підсудність категорії справ, пов`язаних з порушенням політичними партіями вимог чинного законодавства, віднесено до повноважень Верховного Суду України вступили в колізію з частиною третьою статті 19 КАС України. Ця суперечність має бути усунута законодавчим шляхом і на загальний висновок щодо конституційності судового порядку розгляду справ про анулювання реєстраційного свідоцтва чи заборону політичної партії не впливає.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 12.06.2007 № 2-рп/2007 законодавець Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 № 835-VIII вніс зміни до редакції статті 24 Закону № 2365-III та виклав її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.
Таким чином, ураховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12.06.2007 № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.
У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що 18.11.2008 Міністерство юстиції України зареєструвало Прогресивно-демократичну партію України (правонаступник Політична партія «Блок опозиційних сил»), що підтверджується свідоцтвом № 163-п.п.
Отже, установлений законом десятирічний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України сплинув у 2018 році.
Таким чином, прийняття 18.01.2020 на з`їзді Політичної партії «Блок опозиційних сил» рішення про висування кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 179 на проміжних виборах народного депутата України, призначених на 15.03.2020, відбулося поза межами десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону № 2365-III до спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 20.04.2021 у справі № 640/2968/20.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, дійшовши помилкового висновку про відмову в задоволенні позову внаслідок того, що 18.01.2020 Політичною партією «Блок опозиційних сил» усунена обставина, яка є підставою для звернення Міністерства юстиції України до суду з позовом, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач звернувся до Центральної виборчої комісії з листом для отримання інформації щодо висування Політичною партією «Блок опозиційних сил» своїх кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.
Листом від 31.01.2020 № 21-41-211 Центральна виборча комісія надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Центральної виборчої комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.
Отже, позивач на момент звернення до суду володів інформацією стосовно партій, які висували своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2008 року по 2018 рік та подавали до Центральної виборчої комісії документи щодо реєстрації кандидатів, за переліком, наданим Центральною виборчою комісією.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам частини четвертої статті 9 КАС України не вжили визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і не встановили обставин щодо того чи висувала Політична партія «Блок опозиційних сил» своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2008 року по 2018 рік.
Крім того, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно взяти до уваги, що до 11.06.2014 відповідач мав назву Прогресивно-демократична партія України, до 25.04.2019 відповідач мав назву Партія розвитку України, отже, необхідно також встановити обставини щодо того чи висували Прогресивно-демократична партія України та Партія розвитку України своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2008 року по 2018 рік.
Також під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно взяти до уваги, що висування і реєстрації кандидатів для участі у виборах, хоча і визначаються законодавством України як перший етап виборчого процесу, проте є діями різними за своєю формою.
За змістом положень законодавства України, чинного у період з 2009 року по 31 грудня 2019 року, висування кандидатів від партії здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії (частина перша статті 53 Закону України «Про вибори народних депутатів України», частина четверта статті 47 Закону України «Про вибори Президента України»).
Натомість, реєстрація кандидата має місце виключно після його висування та за умови подання відповідного переліку документів до Центральної виборчої комісії (статті 54, 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», статті 51 Закону України «Про вибори Президента України»).
Так, висування кандидата здійснюється на з`їзді партії, а реєстрація є наслідком такого висування, тобто офіційним підтвердження статусу відповідної особи, як кандидата на виборах.
Таким чином, у цій справі судами попередніх інстанцій не було установлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме щодо наявності або відсутності факту висування відповідачем своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у період з 2008 року по 2018 рік, що позбавляє можливості Верховний Суд зробити висновок про наявність підстави для застосування приписів статті 24 Закону № 2365-III до спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що позбавляє колегію суддів можливості надати оцінку доводам касаційної скарги в частині тверджень про наявність підстав для застосування статті 24 Закону № 2365-III та анулювання реєстраційного свідоцтва.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк