№ 645/6370/20 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

11 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 645/6370/20

провадження № 61-1083св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» про визнання припиненими договорів

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року у складі судді Ульяніч І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахування заяви про зміну підстав позову та викладення позовної заяви в редакції від 14 грудня 2020 року, просив:

визнати припиненим дію договору кредиту від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 на придбання нерухомості, укладений між ОСОБА_1 і Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (далі - АБ «Факторіал-Банк») (правонаступником є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» (далі - ТОВ «ФК «МАНІТУ»)), у зв`язку з повним виконанням взятих на себе зобов`язань;

припинити дію іпотечного договору від 14 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 і АБ «Факторіал-Банк» (правонаступником є ПАТ «Фідобанк», новий кредитор - ТОВ «ФК «МАНІТУ»), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л., за реєстровим номером 3657;

припинити іпотеку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м, встановлену іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 і АБ «Факторіал-Банк» (правонаступником є ПАТ «Фідобанк», новий кредитор - ТОВ «ФК «МАНІТУ»), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л., за реєстровим номером 3657, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29352429 від 21 квітня 2016 року, іпотекодержатель ТОВ «ФК «МАНІТУ», та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку 14259946 від 14 грудня 2005 року;

скасувати заборону відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1 встановлену іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л., за реєстровим номером 3657, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29352429 від 21 квітня 2016 року, та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень, номер запису 14259855 від 20 грудня 2005 року.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 14 грудня 2005 року між ним і АБ «Факторіал-Банк» укладено кредитний договір № 1091-п/05 (далі - кредитний договір) на придбання нерухомості, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 30 000,00 дол. США зі строком повернення до 13 грудня 2020 року. На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 14 грудня 2005 року укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

21 квітня 2016 року між ОСОБА_1 і ПАТ «ФІДОБАНК» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за умовами якої відбулася реструктуризація кредиту та переведення залишку боргу за кредитом у розмірі 10 279,05 дол. США в гривню. Визначено порядок і строки його погашення, що позивач виконав.

02 січня 2020 року позивач отримав повідомлення про укладення 26 грудня 2019 року між ПАТ «ФІДОБАНК» і ТОВ «ФК «Маніту» договору про відступлення прав вимоги № GL3N12848 шляхом продажу прав вимоги до позивача за кредитним договором № 1091-п/05, з урахуванням усіх змін та додатків до них. Згідно з додатком до договору від 26 грудня 2019 року № GL3N12848 заборгованість за кредитом становить 141 519,81 грн, які вже сплачені позивачем на рахунок відповідача, що підтверджується відповідними квитанціями.

Позивач наголошує, що виконав умови договору кредиту від 14 грудня 2015 року № 1091-п/05 у повному обсязі, адже здійснив усі платежі, передбачені графіком погашення заборгованості, який є додатком № 1 до кредитного договору, в редакції, затвердженій додатковою угодою № 2, сплативши 144 437,42 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Фрунзенський районний суд м. Харкова рішенням від 27 травня 2021 року позов задовольнив частково. Визнав припиненою дію договору кредиту на придбання нерухомості від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05, укладеного між ОСОБА_1 і АБ «Факторіал-Банк», правонаступником є ПАТ «Фідобанк», новий кредитор -ТОВ «ФК «МАНІТУ», у зв`язку з повним виконанням зобов`язань. Припинив дію іпотечного договору від 14 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником є ПАТ «Фідобанк», новий кредитор -ТОВ «ФК «МАНІТУ», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л. за реєстровим номером 3657, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м, про що внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, номер запису про іпотеку 14259946 від 14 грудня 2005 року, іпотекодержатель - ТОВ «ФК «МАНІТУ». Скасував запис про державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно № 14259855 від 20 грудня 2005 року у вигляді заборони на нерухоме майно, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який внесено на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л., за реєстровим номером 29352429 від 21 квітня 2016 року, та іпотечного договору від 14 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Милицею М. Л., за реєстровим номером 3657, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав умови кредитного договору у повному обсязі, водночас відповідач не надав доказів видачі позивачу відповідної довідки про відсутність заборгованості, чим і порушив його права. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання. Тому наявні підстави для визнання припиненими дії кредитного договору, дії іпотечного договору зі скасуванням записів про державну реєстрацію, оскільки записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «МАНІТУ» залишив без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 17 січня 2023 року, ТОВ «ФК «МАНІТУ» просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17 та постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/436/18, від 28 лютого 2018 року у справі № 910/21160/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 612/464/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Твердження позивача про повне виконання своїх зобов`язань є хибним, оскільки за кредитом ОСОБА_1 обліковувалась пеня за несвоєчасну сплату чергових платежів, що є порушенням зобов`язання у зв`язку з його неналежним виконанням. Оскільки після здійснення заміни кредитора у зобов`язанні грошові кошти позичальник сплатив на користь первісного кредитора, відповідач не має можливості підтвердити або спростувати факт їх зарахування.

Обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов`язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов`язковими платежами, передбаченими укладеними між сторонами кредитним договором та додатковими угодами до нього. Позивач має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов`язань, щоб суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов`язань.

Позивач надав докази сплати лише за період з грудня 2019 до грудня 2020 року, проте доказів вчасного здійснення платежів за період з моменту укладення додаткової угоди до грудня 2019 року позивач не надає ані суду, ані відповідачу.

Станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 16 210,57 грн основного боргу за тілом Траншу 2, 217,11 грн - 3 % річних та 1 150,65 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за період з 14 грудня 2020 року до 25 травня 2021 року, а всього 17 578,33 грн.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви адвоката Клубань М. В. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивовані законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Позивач про зміну кредитора був повідомлений лише 02 січня 2020 року. На момент здійснення платежу - 27 грудня 2019 року - на користь банку позивач не був належним чином повідомлений про зміну кредитора, тому виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року поновлено ТОВ «ФК «МАНІТУ» строк на касаційне оскарження рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року; відстрочено ТОВ «ФК «МАНІТУ» сплату судового збору за подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції; зупинено дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.

06 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

14 грудня 2005 року між ОСОБА_1 і АБ «Факторіал-Банк» укладено кредитний договір № 1091-п/05 на придбання нерухомості, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000,00 дол. США строком до 13 грудня 2020 року.

На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 14 грудня 2005 року між ОСОБА_1 і АБ «Факторіал-Банк» укладено іпотечний договір, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 46,4 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м.

Пунктом 2.2 додаткової угоди № 2 передбачено, що банк, на положеннях та умовах цієї угоди з урахуванням договору, надає клієнту новий транш кредитної лінії в сумі 319 164,50 грн (кредитна лінія або кредит), який надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок двома окремими траншами, зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до 13 грудня 2020 року (включно), сплатою процентів річних у розмірах, як це зазначено далі, а саме: сума нового траншу в розмірі 154 185,75 грн (далі - транш 1), за користування яким сплачуються проценти в таких розмірах: з дати укладення цієї додаткової угоди до 20 жовтня 2016 року (включно) процентна ставка становить 12 % річних; починаючи з 21 жовтня 2016 р. (включно) та до кінця дії договору процентна ставка становить 20 % річних; та сума нового траншу в розмірі 164 978,75 грн (далі - транш 2), за користування яким сплачуються проценти в розмірі 0,000001 % річних.

Згідно з пунктом 2.5.1 додаткової угоди № 2 банк у порядку договірного списання для погашення траншу заборгованості (який на дату укладання вказаної додаткової угоди складав 10 279,05 дол. США) списав з поточного рахунка кошти в сумі, еквівалентній сумі коштів у валюті траншу заборгованості, а саме 319 164,50 грн.

За умовами додаткової угоди банку необхідно було здійснити купівлю іноземної валюти на МВРУ. Фактичний курс купівлі валюти - 25,35 грн за 1 дол. США. Залишок не використаних коштів від купівлі іноземної валюти на МВРУ - 58 590,58 грн.

Пунктом 2.5.1 додаткової угоди № 2 передбачено, що кошти нового траншу, які не використані з метою погашення траншу заборгованості та були на поточному рахунку клієнта, після погашення траншу заборгованості були направлені в повному обсязі в порядку договірного списання на дострокове погашення траншу 2 нового траншу.

Національний банк України (далі - НБУ) прийняв Меморандум щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті 07 травня 2015 року, відповідно до пункту 4 якого за кредитними договорами, забезпеченням за якими є соціальне житло, банк зобов`язаний здійснити прощення 50 % реструктуризованої заборгованості. Соціальним житлом вважається єдине житло фізичної особи, загальна площа якої не перевищує 60 кв. м для квартир.

Площа належної позивачу квартири становить 46,4 кв. м, і вона є єдиним його житлом, тому вона є соціальним житлом.

Згідно з довідкою ПАТ «ФІДОБАНК» від 20 грудня 2017 року № 1-11-1/884- ЛК-ОГ/1 станом на 19 грудня 2017 року заборгованість за траншем 2 складає 106 388,17 грн. Заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн.

Згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом останній платіж мав бути 13 грудня 2020 року, а платіж за грудень 2019 року - до 31 грудня 2019 року.

Рішенням Правління НБУ від 20 травня 2016 року № 8 ПАТ «ФІДОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням правління НБУ від 16 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК».

26 грудня 2019 року між ПАТ «ФІДОБАНК» і ТОВ «ФК «МАНІТУ» укладено договір № GL3N12848 про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «ФІДОБАНК» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «МАНІТУ» права вимоги до позичальника за договором кредиту від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 та іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно з додатком до договору про відступлення прав вимоги від 26 грудня 2019 року № GL3N12848 загальна заборгованість позивача за кредитним договором складала : заборгованість за кредитними коштами становила 141 519,81 грн, за відсотками - 484,31 грн, пеня - 386,84 грн, всього 142 004,12 грн.

Позивач надав до суду квитанції про сплату на користь відповідача грошових коштів за період з 09 січня 2020 року до 11 грудня 2020 року на загальну суму 141 677,42 грн.

Також позивач надав квитанцію від 27 грудня 2019 року № 0.0.1567946362.1. про сплату ним на користь ПАТ «ФІДОБАНК» 2 760 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суди встановили, що позивач дізнався про зміну кредитора 02 січня 2020 року.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання в повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Системний аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц.

Суди встановили, що відповідач 26 грудня 2019 року придбав у банку права вимоги до позивача як позичальника за договором кредиту від 14 грудня 2005 року № 1091-п/05 та іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Згідно з додатком до договору про відступлення права вимоги загальна заборгованість позивача за кредитним договором складала 142 004,12 грн, з яких : 141 519,81 грн заборгованість за кредитними коштами, 484,31 грн - за відсотками, 386,84 грн - пеня.

Сторони не заперечували і не спростовували розмір заборгованості за кредитним договором, який на 26 грудня 2019 року становив 141 519,81 грн.

За період з 09 січня 2020 року до 11 грудня 2020 року позивач сплатив на користь відповідача - 141 677,42 грн та 27 грудня 2019 року - 2 760,00 грн на користь первісного кредитора, що не заперечувалося відповідачем.

Отже, встановивши, що позивач у повному обсязі виконав умови кредитного договору, сплативши на час ухвалення судом рішення всю заборгованість, проте відповідач не надав йому довідки про відсутність заборгованості, чим порушив його права, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Оскільки суди встановили відсутність заборгованості за кредитним договором, аргументи касаційної скарги про наявність у позивача обов`язку сплатити інфляційні втрати і 3 % річних за період з 14 грудня 2020 року до 25 травня 2021 року, тобто після сплати заборгованості за кредитом, є безпідставними.

Саме по собі визнання судами договорів припиненими, не вплинуло на їх висновки про відсутність у позивача заборгованості за кредитним договором та наявність підстав для часткового задоволення позову, адже мета, яку позивач у цій справі переслідує, підстави позову і надані докази вказують, що він захищає свій інтерес, спрямований на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення їх переоцінки, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17 та постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 916/436/18, від 28 лютого 2018 року у справі № 910/21160/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 612/464/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 15 травня 2019 року у справі № 917/803/18.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо поновлення дії зупиненої ухвалою касаційного суду

У статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року, у зв`язку із залишенням цього рішення без змін його дію необхідно поновити.

Щодо судових витрат понесених у суді касаційної інстанції

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року ТОВ «ФК «МАНІТУ» відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі у розмірі 5 734,00 грн до ухвалення судового рішення, у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення судовий збір слід стягнути на користь держави.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

27, 28 і 29 березня 2023 року до Верховного Суду надійшли заяви адвоката Клубань М. В. як представника ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі, мотивовані тим, що підставою відкриття касаційного провадження у цій справі заявник зазначив те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду, що зазначені в касаційній скарзі, проте жодна із цих постанов не є такою, що прийнята у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Перевіривши доводи вказаних заяв та дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення таких заяв і закриття касаційного провадження немає.

Щодо заяви про виклик сторін у справі для надання додаткових усних пояснень

05 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Клубань М. В. як представника ОСОБА_1 про виклик сторони у справі для надання додаткових усних пояснень.

Заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки розгляд справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду здійснює у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та необхідності виклику учасників справи для надання пояснень немає, тому немає і підстав для задоволення вказаної заяви.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Клубань Марії Володимирівни як представника ОСОБА_1 про виклик сторони у справі для надання додаткових усних пояснень відмовити.

У задоволенні заяви адвоката Клубань Марії Володимирівни як представника ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніту» (код ЄДРПОУ 42585871, адреса: м-н Конституції, 1, 6 під`їзд, 6 поверх, оф. 66-16, м. Харків, 61003) на користь держави 5 734,00 грн (п`ять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 00 коп.) судового збору за подання касаційної скарги (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - судовий збір (Верховний Суд, 055).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов